#bookshelfy: Ірина Джус, дизайнерка бренду DZHUS, fashion-стилістка

Дизайнерка Ірина Джус порівнює звичку читати із розкішшю, й додає: «В екстремальному ритмі моєї повсякденності, де навіть для сну нелегко вивільнити час, читання набуває статусу luxury та асоціюється ледве не з екзотикою. Хтось скаже, що то відмовки, і можна читати в дорозі або в черзі – все б нічого, але в моїй реальності такі обставини навіть не є приводом переривати основний робочий процес, дякуючи гаджетам.»

«Переважна частина мого читацького досвіду відбулася в роки дитинства та юності – з 3-х до 20 років. Безцінними є спогади про читання з бабусею. Пропрацювавши все життя вчителькою російської мови та літератури, на пенсії вона вклала весь свій педагогічний запал в уроки граматики й читання, які проводила мені щоденно ще до школи. Це продовжувалося й кожних літніх канікул. Тож в дитинстві я начиталася, мабуть, на ціле життя вперед і саме бабусі завдячую своїми здібностями до лінгвістики і напевне, відсутністю жаги до книжок зараз.»

Книга, яка перевернула життя. «Русалонька» Г. Х. Андерсена. Маленьку мене в саме серце вразила ця історія, в якій розкриваються дуже серйозні питання: що можна хотіти стати кимось із зовсім іншого світу, кимось дуже відмінним від звичного оточення, і що для досягнення мрії завжди необхідно обирати, чим жертвувати. Але звісно, найкрутіше – це хвіст. Благала маму пошити мені такий і була дуже розчарована відмовою. В 5 років вирішила, що якщо вже мені не стати русалкою, то буду дизайнером одягу. Зараз інколи бачу в дітей такі хвости на пляжі і замислююся: чи стала б собою теперішньою, якби гештальт Русалоньки був своєчасно закритий?

Книга-«старожил» на поличці. «Про славну корову Настурцію Петрівну» Є. Чеповецького. Ця найдобріша книжка з чарівними ілюстраціями була моєю великою любов’ю ще до «Русалоньки». І тут не обійшлося без модного фетишу: я взувалася в пластикові чашки з іграшкового сервізу та відточувала коров’яче дефіле.

Читайте також: ПРО ЩО ЖІНКА МОВЧИТЬ: ІРИНА ДЖУС (DZHUS), ДИЗАЙНЕРКА 

Книга з полички, яку б ви хотіли, щоб було екранізовано. «Гірський майстер» та «Мідної гори господиня» М. Бажова. Цей цикл наповнено унікальною образністю, що в естетиці дарк-фолку розкриває таїнство творення в синергії з природою. Не вважаю ці твори дитячими казками, адже їхня мова досить складна та специфічна, а філософія глибоко екзистенціальна, з проблематикою метафізики творчості та перфекціоністської фрустрації. Важко переоцінити кінематографічний потенціал цих творів.

Сама «дивна» книга на поличці. «Про явища та існування» Данила Хармса. Обожнюю «абсурдний реалізм» автора і ніколи не перестану дивуватися контрасту абстракції думки та рутини в деталях.

Книга, яку ви прочитали вже 10 разів і, не факт, що ще 10 разів не перечитаєте. «Вечори на хуторі біли Диканьки» М. Гоголя. Містичність українського фольклору Гоголь передає в абсолютно унікальній стилістиці. Самобутність його мови вражає мене більше за самі сюжети. Я взагалі перечитую лише ті твори, яким притаманна неповторна манера написання – саме для того, щоб знову посмакувати кожне слово. І Гоголь тут поза конкуренцією.

Книга для «читця за викликом». (В фільмі «Чтиця» актриса Міу-Міу грає «чтицю за викликом». Якби у вас була можливість скористуватися схожою послугою. Кого б ви викликали і що попросили почитати?) Послухати «Лоліту» Набокова голосом Алана Рікмана – то був би надзвичайний експірієнс.

Книга, яку ви хотіли б додати на поличку. Мою збірку поезії. Все життя пишу вірші, а займатися публікацією ніколи — бо все звикла робити якісно. Добре, що запізнитися з цим неможливо, тож сподіваюся одного дня видати таку книжечку.

Фото: Валерій Ведута

Читайте також: #BOOKSHELFY: LATEXFAUNA, ДРІМ-ПОП ГУРТ