#bookshelfy: Latexfauna, дрім-поп гурт

«Бо мене цікавлять тільки космос і еротичні сни», - стверджують хлопці з Latexfauna у своєму музичному бестселері "Kosmos". Ми запросили їх поговорити про книжки, і як виявилося в бесіді, вони також входять до кола інтересів музикантів.

Із чим би ви порівняли звичку читати?

ДІМА: Я не люблю читати. Читання мене втомлює. Я прочитав дуже мало книг у порівнянні з моїми братами або батьком, який читає по 600 сторінок у день. У своїй сім’ї я — набільший неук і невіглас. Сплошне разочарованіє. Все тому, що я дуже довго і тяжко учився читати. У мене була нійгірша техніка з першого по п’ятий клас. Тим не менш, мене змушували читати в дитинстві. Так я зненавидів читання. Тож я не знаю з чим порівняти цю звичку. Я читаю зазвичай науково-популярні тексти. Рідко щось художнє, якщо воно мене зацікавило на перших п’яти сторінках.

ІЛЛЯ: Я гіперактивний, не можу сидіти на місці і тому мені складно читати. Але я все ж таки прочитав книг 100-120 за життя. Найбільше люблю автобіографії рок-зірок. Це інструкції як вижити в світі в якому в тебе є все що ти тільки можеш собі уявити. Готую себе так би мовити.

МАКС: З фізичними вправами. Читання заради фана давно вийшло з ужитку. Я читаю або для саморозвитку або щоб залізти до когось в голову.

САША: Із дорослішанням: у дитинстві читаєш мало і без розуміння, у юності все підряд “запоєм”, далі — вибірково і свідомо.

ЛЕСЬ: З подорожами. Коли я читаю, то шукаю для себе ідеї, гіпотетичні сценарії подій. В дусі: “А що якби…”. Часом ці гіпотетичні ідеї допомагають по-іншому подивитись на реальність, в якій я живу. І враження лишається, як від туристичних знахідок, про які потім можна було б розказати.

Книжкова поличка Леся

Книга, яка перевернула ваше життя?

ДІМА: Жодна книга ніяким чином не перевертала моє життя. Хіба лиш міфи Древньої Греції, які мені батько читав замість казок. Напевно їхня естетика і посіяла в мені любов до сторітелінгу й художніх образів.

ІЛЛЯ: Нема таких.

МАКС: «Ми» Замятіна і біографія Арнольда Шварценеггера.

САША: Немає такої. Із тих, що у підлітковому віці справила сильне враження — The Long Hard Road Out of Hell by Marilyn Manson. Крута історія від культового рокера.

ЛЕСЬ: “Атлант розправив плечі” Айн Ренд. Я прочитав ці три книжки після комп’ютерної гри Bioshock, філософія якої була запозичена у Ренд. Зрештою, це змінило мої погляди на можливості, здорові відносини між людьми в суспільстві тощо. Хоча я далеко не з усім згоден з Ренд. А, іще “Володар Перстнів”. До цієї книжки я взагалі читати не любив.

Макс (Максим Гребень)

Книга «старожил» на вашій поличці?

ДІМА: У мене нема книжкової полиці.

ІЛЛЯ: Книга для юних стартаперів ReWork, люблю похизуватися перед друзями, шо ця книжка зробила з мене бізнесмена, а насправді — ні. Бізнес-література не працює.

МАКС: 80% книг які я читаю — в цифровому форматі. Умовний старожил — це книга Фінансист Теодора Драйзера. Я її ще так і не почав читати.

САША: Iggy Pop Open up and bleed — Paul Trynka. Біографія “повністю хаотичного”, але дуже везучого панка.

ЛЕСЬ: Найстарша книжка на моїй поличці — це “Енеїда” Котляревського, видана видавництвом “Дніпро” 1969 року. Та сама, з крутими ілюстраціями Базилевича, завдяки яким я вперше в житті побачив намальовані цицьки.

Ілля (Ілля Случанко) та Саша (Олександр Мильніков)

Читайте також: #BOOKSHELFY: ДАНІЇЛ РЕВКОВСЬКИЙ ТА АНДРІЙ РАЧИНСЬКИЙ, ХУДОЖНИКИ

Книга з полички, яку б ви дуже хотіли, щоб було екранізовано.

МАКС: «Шантарам» Грегорі Робертса.

САША: «Хроніки Амбера» Желязни Роджера. Величезний за обсягом цикл фантастичних романів і оповідань про паралельні світи — з династіями магів, містами-фортецями, артефактами і парадоксальним сюжетом.

ЛЕСЬ: Хм, на моїй полиці багато коміксів. Тож я б хотів побачити екранізацію “Піщаної людини” Ніла Геймана. А якщо говорити от саме про книжки, то, мабуть, “Нейромант” Вільяма Гібсона. “Матриця” Вачовських багато запозичила звідти. Але все ж. Хоча б аніме.

Саша (Олександр Мильніков)

Сама «дивна» книга на вашій поличці.

ДІМА: Ну дивною і улюбленою книгою можу назвати “Чапаєв і пустота” Пелевіна.

ІЛЛЯ: Біографія гурту Король і Шут “Мєжду купчино і ржевкой” від їхнього басиста. Я спалив її бо в ній не було жодного слова про туси, разврат та героїнову залежність Горшка. Нашо читати біографії рок-гуртів, якщо в них нема всього цього.

МАКС: Біографія Тревіса Баркера

САША: «Мочи манту» Уляни Супрун. Скандальна та з радикально-рожевою палітуркою. Досі не читав — все ще у черзі на вільний час.

ЛЕСЬ: Напевне, це “Карти і території” Мішеля Уельбека. Це книжка, на яку я злий. Бо в кінці вона так нікуди й не привела і виявилася, як на мене, такою ж занудою, як її протагоніст. А може й сам автор.

Лесь (Лесь Димань)

Книга, яку ви прочитали вже 10 разів і, не факт, що ще 10 разів не перечитаєте.

ДІМА: Це неможливо. Навіщо читати книгу другий раз? Шо б шо?

ІЛЛЯ: Відверто кажучи мені складно схилити себе до читання, тому перечитування неможливо.

МАКС: Ніколи не читаю книги два рази.

САША: Художні книги не перечитую, хіба що до певних довідкових розділів професійної літератури повертаюсь іноді.

ЛЕСЬ: В мене немає книг, які б я перечитував багато разів. Може хіба комікси.

Ілля (Ілля Случанко)

В фільмі «Чтиця» актриса Міу-Міу грає «чтицю за викликом». Якби у вас була можливість скористуватися схожою послугою. Кого б ви викликали і що попросили почитати?

ІЛЛЯ: Викликав би Кузьму Скрябіна з того світа почитати його власні твори. Потім випили б по пиву і розійшлись.

МАКС: Я б подивився на Джима Керрі, який читає «Алісу в країні чудес»

САША: Андрія Середу, озучити епохальну і складну “Сто років самотності” Маркеса.

ЛЕСЬ: Я не бачив цей фільм, нажаль. Може Ніла Геймана. Або Філіпа Діка. Хтось мені колись сказав, що автори часто не вміють читати свої твори. Хоча Артем Полежака і Лесь Подерв’янський, наприклад, якраз навпаки, дуже класно читають своє. Мабуть, я би обрав на таку роль когось з акторів, наприклад, Робіна Вільямса. Він був класним.

Діма (Дмитро Зезюлін) і Макс (Макс Гребень)

Яку книгу ви хотіли б додати на цю поличку?

ІЛЛЯ: Біографію Стіва О, що став популярним в 2000-х завдяки шоу Jackass на MTV. Читати про те як повні телепні стають відомими на весь світ дуже цікаво.

МАКС: «Планета Піксар» Лоуренса Леві

САША: Поки ще не знаю. Зазвичай одразу купую потрібні.

ЛЕСЬ: Ох, їх стільки. Список ну дуже довгий. Наприклад, найближчим часом я чекаю появу українського перекладу “Занулення” Гібсона.

Фото надані прес-службою

Читайте також: ЧОЛОВІК ГОВОРИТЬ: ДМИТРО ЗЕЗЮЛІН, ЛІДЕР ГУРТУ «LATEXFAUNA»