Чоловік говорить: Володимир Аренєв, письменник

Володимир Аренєв - український письменник, автор трьох десятків книжок. Його твори видані українською, англійською, китайською, естонською, литовською, німецькою, польською, російською, словацькою, французькою мовами. Лавреат численних міжнародних премій. Також працює як редактор-укладач міжнародних антологій, веде курси письменницької майстерності для дорослих та підлітків.Куратор блоку «Фантастика» 28 Міжнародного BookForum, який відбувся у Львові.

 

Яким повинен бути «справжній чоловік»?

Таким, що не заморочується своєю «справжністю».

Які життєві уроки дали вам батьки?

Вони навчили тому, що думка інших менш важлива, ніж внутрішній спокій та гармонія.

У вас був поворотний момент, після якого можна ділити життя на «до» і «після»?

Гадаю, як і в кожного їх було чимало. Один з найяскравіших – коли підписав угоду із видавництвом на свою першу книжку. В цей момент я збагнув, що реально можу стати письменником. Інша річ, що та перша книжка була вторинна і графоманська, але без неї не було би й наступних.

Що найбільше вас драйвить: в житті, роботі, стосунках, літературі?

Виклик.

Ви є куратором на BookForum. Чому саме ця тема та що вона значить особисто для вас?

 В цьому році сто років від дня народження Станіслава Лема. Що про нього зазвичай знають? Він написав «Соляріс» і ще скількись там науково-фантастичних книжок. Що варто знати? Лем народився у Львові, його ледве не вбили під час окупації, він був надзвичайно обдарованою людиною, яка буквально поглинала гігабайти інформації різними мовами, аналізувала це все, бачила, до чого людство йде. До речі, терпіти не міг, коли його називали фантастом.

Які три книжки ви порадите прочитати прямо зараз кожному чоловікові?

«Історію Лізі» Стівена Кінга, «Орден мовчальниць» Катерини Калитко, «Гобіта» Дж.Р.Р.Толкіна. Перша про природу творчості, друга для душі, третя для внутрішньої дитини, що живе десь глибоко в кожному з нас.

Яких героїв сучасної української літератури можна назвати справжніми чоловіками та чому?

Тих, що у книжках про АТО, написаних людьми, які звідти повернулися. Думаю, відповідь на друге питання очевидна, правда ж?

Як вам здається, чи ви вже знайшли себе?

Чесно кажучи, я не сильно й шукав.

Якими критеріями ви вимірюєте успіх?

У книжці завжди є друге дно: те, що трохи глибше за «а от сталося таке й таке». Умовно кажучи – меседж, повідомлення. От коли читачі його бачать – значить, мені вдалося, книжка для мене успішна.

А успіх у житті – я живий, мої близькі й рідні теж, я роблю те, що люблю і вмію. І часом навіть знаходжу час на відпочинок. Хто би на моєму місці нарікав? 

Як виглядає ваш стандартний день?

Поснідав, перевірив пошту, сів писати. Після обіду – година-дві прогулянки в парку, тоді ж роблю робочі дзвінки та «розходжую» сюжет на наступну книжку. Ввечері ще скількісь годин за компом: листи, або, якщо пощастило і немає нагальних справ, далі пишу книжку.

Які якості партнерки для вас важливі?

Взаєморозуміння, але це не про якість партнерки навіть, а про якість взаємин, бо залежить від обох сторін.

Яка людина ніколи не буде з вами поруч?

Та, що зрадила – і це стосується як особистих, так і ділових стосунків.

Від чого вам було б найскладніше відмовитися?

Від читання і писання книжок.

Яка книжка зараз в вас на прикраватній тумбочці та чому саме вона?

Там стос книжок, давайте глянемо. Шикарне урбан-фентезі «Донька залізного дракона» Майкла Свонвіка на читалці – бо пишу до неї передмову. Грубезна цеглина польською про особливості професії катів у середньовічному Шльонську – бо запросили написати оповідання в одну секретну польську збірку; от, начитую матеріал. Комікс «Ліга видатних джентльменів» – бо давно хотів прочитати.

Фото надала прес-служба