Фільм must-see: Документальна стрічка «Жінка» в українському прокаті — перші відгуки глядачів

Напередодні відбувся допрем’єрний показ фільму у кінотеатрі «Жовтні», який зібрав перших глядачів, спеціальних гостей та партнерів стрічки в Україні. У прокаті фільм з 8 жовтня.

Документальний фільм «Жінка» — це всесвітній проєкт, що надає голос 2000 жінкам з 50 різних країн світу. Під час інтерв’ю жінки самі спрямовують розмову і говорять про те, що вважають дійсно важливим: роботу, освіту, емансипацію, материнство й, разом з тим, про дуже особисте – ставлення до тіла, сексуальність або перші менструації. Героїні фільму діляться спогадами зі свого життя – кумедними, зворушливими, а часом й жахливими. Жінки вперше знаходять у собі сили та розповідають про найболючіше й найглибше, довірившись авторам фільму. 

Показ відвідали активістки, які опікуються проблемами порушення прав жінок в Україні.  Журналістка Анастасія Лугова, письменниця та журналістка Ольга Котрус та вінтажна блогерка Анастасія Григорук поділились своїми враженнями після перегляду фільму.

«Такі фільми, як «Жінка», потрібно дивитися без підготовки. Неможливо підготуватися до оголеної правди — вона для всіх незручна, і нікому не подобається. Ось чому у нас так наполегливо відвертаються від проблеми насильства над жінками — ніхто не хоче визнавати, що вона є, а значить — щось в нашому патріархальному суспільстві не працює. Отже, це потрібно змінювати, а зміни нікому не подобаються. Але крапля камінь точить. І такі картини можуть розворушити свідомість одразу багатьох людей. Особливо чоловіків — на жаль, більшість з них не розуміє, що жінки живуть у відносно іншому світі з самого раннього дитинства. І світ цей так собі. Найбільше мене зачепило, що не були зазначені ані імена, ані вік, ані національність героїнь, ані їх рід занять. За великим рахунком, цей фільм про одну жінку — про кожну з нас», — Ольга Котрус.

«Нещодавно стикнулася з ситуацією, коли виявилося, що для деяких моїх підписниць теми жіночого здоров’я, менструації або сексу — і досі табу. Для мене це було неймовірно шокуюче та дивовижно. І водночас боляче. Адже я розумію, скільки проблем приховано за усіма цими заборонами. Скільки жахливих випадків та трагічних історій. Саме через ці заборони мої однокласниці вагітніли, дівчата боялися йти вчасно до лікарів, а зґвалтовані жінки не подавали позови до поліції. Відверто кажучи, мені й самій досить довгий час було складно ділитися подробицями власного життя, проте спостерігаючи за іноземними інфлюенсерками, блогерками та просто дівчатами, зрозуміла, що і мені час перерости свої упередження та страхи. Під час перегляду стрічки я помітила, що здебільше відчуваю не смуток або переживання за героїнь, а безмежне захоплення та гордість. Я була зворушена тим, як багато жінок зголосилися розповісти свої історії, поділитися своїми переживаннями та болями. Це робить їх ще сильнішими. Я ще раз нагадала собі, що можу більше, що у мені достатньо сили, аби творити, підкорювати світ та втілювати власні ідеї у життя. Ну і, звичайно, ще раз подякувала долі, що я там, де є. Що я можу не боятися бути собою, робити те, що мені подобається, голосувати, балотуватися, висловлювати свою думку, кохати та виходити заміж за власної волі. Це ж прекрасно. І, до речі, коли переглядатимете фільм, обов’язково зверніть увагу, які красиві усі героїні. Для мене це була окрема естетична насолода», — Анастасія Григорук.

Після показу відбулась зустріч з представницями правозахисної організації Amnesty International в Україні, спеціалістками з гендерних питань Дариною Мізіною та Юлією Донцовою, які розказали присутнім про Стамбульську конвенцію та важливість її ратифікації.

 

«Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству щодо жінок і домашньому насильству Україна підписала ще 2011 року, але й досі не ратифікувала її. Чому без Стамбульської конвенції Україна не зможе належним чином вирішити проблему домашнього насильства? Насамперед, тому що це найбільш фундаментальний і комплексний документ, який на міжнародному рівні зобов’яже Україну змінити недосконале чинне законодавство й забезпечити як належні механізми протидії, так і комплексну допомогу постраждалим та ефективне покарання осіб, яких визнали винними у скоєнні насильства. Це гарантія, що постраждалі будуть у безпеці, їм нададуть грошові компенсації і місце в шелтері. Україна буде вести комплексний моніторинг і статистику випадків насильства, за чим слідкуватимутть міжнародні експерти. Це також і введення кримінальної відповідальності за сталкінг (переслідування)», — Катерина Мітєва, речниця Amensty International в Україні. 

Автори фільми – французький фотограф, журналіст, репортер, режисер та екологічний активіст, засновник і очільник благодійного фонду GoodPlanet Foundation Ян Артюс-Бертран, та режисерка і журналістка українського походження Анастасія Мікова. У 2009 році Ян став послом доброї волі ООН із захисту навколишнього середовища, а у 2015 році на екрани вийшов його фільм «Людина», який поєднує аерозйомку з різних куточків планети та інтерв’ю з різними людьми із 45 країн світу. Прем’єра фільму відбулась на Генеральній асамблеї ООН та Венеціанському кінофестивалі. Анастасія працює з проєктами, що розкривають соціальні та гуманістичні теми, серед – документальні фільми про нелегальну міграцію, торгівлю органами й сурогатне материнство. У 2009 році Анастасія стала головним редактором циклу документальних фільмів «Земля, побачена з неба», що стало початком її співпраці з Яном Артюсом-Бертраном.

«Це велика відповідальність, тому що 2000 жінок довірили нам свої інтимні переживання, тому дуже важливо, щоб вони пишалися тим, що ми зробили з їх історіями! Я з усіх сил намагаюся, щоб їх почули в усьому світі, тому що, як кажуть, — час настав. Хочу, щоб стійкість і сила жінок були помічені кожною людиною у світі, щоб жінки перестали сумніватися і почали вірити в себе, щоб чоловіки краще розуміли нас. Я думаю, що в ці особливі часи, які ми всі переживаємо, коли кордони закриваються і люди бояться інших людей, потрібно більше проєктів, подібних до нашого, які об’єднують нас і показують, наскільки ми близькі й взаємопов’язані, і ані COVID, ані інша пандемія не може це змінити», — співрежисерка фільму Анастасія Мікова.

У прокаті фільм з 8 жовтня.

Про фільм.

Документальний фільм «Жінка» — це всесвітній проєкт, що надає голос 2000 жінкам з 50 різних країн світу. Під час інтерв’ю жінки самі спрямовують розмову і говорять про те, що вважають дійсно важливим: роботу, освіту, емансипацію, материнство й, разом з тим, про дуже особисте – ставлення до тіла, сексуальність або перші менструації. Героїні фільму діляться спогадами зі свого життя – кумедними, зворушливими, а часом й жахливими. Жінки вперше знаходять у собі сили та розповідають про найболючіше й найглибше, довірившись авторам фільму. 

Сотні розповідей різних жінок: від очільниць держав до королев краси, від водійок автобусів до фермерок з віддалених селищ. Разом вони змальовують повноцінну картину того, що означає бути жінкою у сучасному світі. Мета фільму – висвітлити внутрішню силу жінок та їхню здатність змінювати світ попри всі труднощі.

Режисер: Ян Артус-Бертран, Анастасія Мікова

Сценарист: Ян Артус-Бертран, Анастасія Мікова

Продюсер: Ян Артус-Бертран, Каміла Грох, Жан-Ів Робін

У ролях: Норма Бастідас, Габріела Мелгоза, Шантель Насір, Олександра Орбек-Нільссен, Вірджинія Рейссон