Франківськ. Двері, які треба берегти

Ukraïner розповів про громадський рух «Франківськ, який треба берегти», що вже 5 років відновлює історичну спадщину міста. Марія Козакевич разом з однодумцями реставрують старовинні вхідні двері та фасади будівель  Івано-Франківська. За досить короткий час вони врятували понад 20 дверей, деякі довелося повертати на місце зі смітника замість вже встановлених пластикових.

Саме місто Івано-Франківськ, яке на Галичині є порівняно молодим, зберігає у собі пам’ять і про засновників — Потоцьких, і про Австро-Угорський період та ЗУНР. Кожна епоха залишала щось по собі: розкішно оздоблені маєтки, підмурки Бастіону, храми та житлові будинки. Тут не скупилися на виготовлення дверей та вікон із добротного дерева, до якого був доступ через близьке розташування до Карпат. Часто майстри об’єднувалися, удосконалюючи свою майстерність, аби кожен столярний виріб був унікальним.

Двері виготовлялися на замовлення родин, чиї будинки зводились у середмісті. Як і багато галицьких міст, тодішній Станіславів був дуже мультикультурним: жили тут не тільки українці, а й поляки, німці, євреї, вірмени. Кожна культура додавала колориту в оздоблення житла та елементи побуту. Після Другої світової все змінилося кардинально.

«Після Другої світової війни, коли там дуже багато людей було винищено фізично, так. Ті ж євреї, там, чи українці і поляки повиїжджали. І склад населення дуже змінився.

У ці всі пусті фактично квартири приїхали люди, які абсолютно не мали відношення до міста, от.

І вони, звичайно шо, там асимілювалися і стали франківчанами, а от це відчуття відповідальності вони, на жаль, поки що не настільки набули, як би хотілося»,

— зазначає Марія Козакевич.

Марія Козакевич — франківчанка та ініціаторка руху «Франківськ, який треба берегти». Вона жартує, що почалося все з того, що лежить під ногами. Коли вдома затіяли ремонт, то жінка почала шукати плитку, а в інтернеті довго не могла знайти саме того, що хотілося. Пошуки привели її до візерунків на давній метлаській плитці, які впали в око. В кінці ХІХ — на початку ХХ століть нею часто оздоблювали як публічні, так і приватні будівлі. Візерунки на таких підлогах могли бути неймовірної складності, підошви на ній не ковзали, а її надійність та міцність можна перевірити і сьогодні у будівлях, де вона лежить уже близько сотні років. Втім на її фоні самі під’їзди, входи в будинок та його фасад часто виглядали досить занехаяно.

«І оцей от контраст, такого красивого, так, я часто називаю ці такі фотографії «красуня і чудовисько». От коли воно, оця розкіш і така просто занедбаність і байдужість людська»,

— говорить Марія Козакевич.

Марії дуже хотілося поділитися знахідками, а тому у час інформаційних технологій вона почала писати про це на своїй приватній сторінці у соцмережах, розповідаючи там про знахідки під довгим хештегом #ФранківськЯкрийТребаБерегти, який пізніше спонукав до нових дій.

Сьогодні ініціатива «Франківськ, який треба берегти» активно займається реставрацією та надихає мешканців дбайливо ставитись до предметів старовини. 

Більше про «Франківськ, який треба берегти»: у відео Ukraīner

Нагадаємо, Ukraїner — волонтерський медіапроєкт, який у дослідницьких експедиціях відкриває справжню, несподівану, цікаву та автентичну Україну і презентує її у світі. 

АВТОР — UKRAЇNER

ФОТО — Христина Кулаковська