Мода
Камерні, бунтарські, переможні: Які фільми дивитися на «Київському тижні критики»
Поділись:
З 21 по 27 жовтня у кінотеатрі «Жовтень» вже вп’яте відбудеться «Київський тиждень критики» – головний міжнародний фестиваль арт-кіно столичної осені, кураторами якого виступають українські кінокритики й кінокритикині: співзасновниця Спілки кінокритиків України Дарія Бадьйор, кінознавець і режисер Станіслав Битюцький, колумніст і автор видань LB.ua, «Фокус» та DTF Magazine Сергій Ксаверов і кінокритикиня Анна Дацюк.
До програми фестивалю увійшли: новинки з програм Берлінале, Канн, кінофестивалів у Торонто та Сан-Себастьяні, тематична ретроспектива культової кінокласики «Нуль за поведінку» та програма «Фокус: Україна – Канада» (добірка нових вітчизняних картин, сформована селективною комісією кінокритиків обох країн). У день відкриття фестивалю відбудеться церемонія нагородження щорічною Національною премією кінокритиків «Кіноколо».
Разом із кураторами та кураторками фестивалю розказуємо, які фільми ви не можете пропустити:
«Маленька мама» (2021)
Режисерка: Селін Сьямма
міжнародна програма
Відкриє фестиваль робота французької режисерки, сценаристки та фем-активістки Селін Сьямми. Як і попередня її стрічка «Портрет дівчини у вогні», нова картина – це влучна репрезентація female gaze у сучасному кінематографі. Світова прем’єра фільму відбулася в межах основного конкурсу цьогорічного Берлінале, а на Міжнародному кінофестивалі в Сан-Себастьяні робота здобула Приз глядацьких симпатій.
Кураторка фестивалю Дарія Бадьйор:
«Маленька мама» Селін Сьямма – камерний та дуже ніжний фільм про стосунки дочки з матір’ю, про самотність та про те, як іноді нам важливо розгледіти внутрішню дитину – у собі та інших. Після більшого за масштабом костюмованого «Портрету дівчини у вогні» Сьямма робить маленьке кіно про великі речі, вкотре дуже точно показуючи крихкість і водночас сталість людського.
«Кермуй моїм авто» (2021)
Режисер: Рюсуке Хамаґуті
міжнародна програма
Ця драма про акторську майстерність, парадокси інтерпретації та переживання втрати – екранізація оповідання Харукі Муракамі. Цього року в Каннах фільм отримав Нагороду за найкращий сценарій (Рюсуке Хамаґуті, Такамаса Ое), Призи від Міжнародної федерації кінопреси (ФІПРЕССІ) та екуменічного журі.
Куратор фестивалю Станіслав Битюцький:
У 2021 вийшло відразу два фільми Рюсуке Хамаґуті. Обидва здобули нагороди на двох з трьох ключових кінофестивалях світу. Перший (“Wheel of Fortune and Fantasy”) – на Берлінському, другий (“Drive My Car”) – на Каннському. Все це стало логічним затвердженням Хамаґуті в якості одного з ключових режисерів сучасного арт-кіно. Вийшовши з експериментального театру, Хамаґуті завжди приділяв велику увагу театральній складовій, вивіреним чехівським діалогам, любові до спостереження в дусі Еріка Ромера та грайливості Жака Ріветта. У той самий час “Drive My Car” – це, мабуть, найбільш еталонний та глядацький фільм режисера. Фільм, де невеличке оповідання Харукі Муракамі стає приводом до ніжної та мінорної історії про те, як мистецтво може допомогти в примиренні з втратою та подоланням болю.
«Стоп-Земля» (2021)
Режисер: Катерина Горностай
програма «Фокус: Україна – Канада»
Coming-of-age стрічка, прем’єра якої відбулася на 71-му Берлінале, де картина здобула «Кришталевого ведмедя». Українська прем’єра пройшла на 12-му Одеському міжнародному кінофестивалі й принесла фільму Ґран-прі, нагороди за Найкращий повнометражний фільм та Найкращу акторську роботу. Це чуттєва історія про 16-річну дівчину Машу та її друзів у хвилюючі моменти дорослішання.
Куратор програми «Фокус: Україна – Канада» Пет Маллен:
«Стоп-Земля» – це впевнений ігровий дебют режисерки Катерини Горностай. Ця стрічка прочиняє вікно у справжнє життя сучасних школярів із намаганнями зорієнтуватися у незграбній першій любові, культурі селфі та все більш невизначеному майбутньому. Завдяки стилю сінема веріте́ оператора Олександра Рощина, камера вільно пересувається класом та шкільним подвір’ям, і ми спостерігаємо за дорослішанням школярів протягом останнього навчального року.
До драматичного кіно Катерина Горностай прийшла з кіно документального, і це забезпечує натуралістичний погляд на школярів під час їхнього особистого, духовного та сексуального пробудження. Стрічка «Стоп-Земля» розмиває межі між художнім та документальним кіно, оскільки Горностай запросила виконати ролі новачків-непрофесіоналів. І саме цей прийом наділив фільм тими самими надіями та тривогами, які щодня переживають герої, особливо Марія Федорченко – Маша – молода дівчина, яка без зайвого галасу ставить себе в центр історії Горностай.
«Надя, Батерфляй» (2020)
Режисер: Паскаль Планте
програма «Фокус: Україна – Канада»
Ця спортивна драма була відібрана до офіційної конкурсної програми Каннського кінофестивалю (2020), і є найкращим канадським фільмом минулого року за версією Міжнародного кінофестивалю у Ванкувері. Події стрічки розгортаються навколо молодої плавчині, яка вирішує піти зі спорту після того, як не досягає перемоги на Олімпійських іграх.
Куратор фестивалю Сергій Ксаверов:
Фільм Паскаля Планте знаходиться ніби в іншому світі. Він мав стати частиною головного конкурсу Каннського кінофестивалю минулого року, який так і не відбувся. Стрічка розповідає про події Олімпіади-2020 у Токіо. Нарешті, сюжет цієї інтимної та меланхолійної ревізії спортивного кіно йде шляхом, де головне не перемоги чи поразки, а існування героїні між життями, перше з яких закінчується, а чим буде інше поки що невідомо.
«Бунтівник без причини» (1955)
Режисер: Ніколас Рей
ретроспектива культової кінокласики «Нуль за поведінку»
Найвідоміший фільм за участі легендарного Джеймса Діна, обожнюваного актора, що став символом американської молоді 50-х. Герой Діна – складний підліток і шибайголова, який кидає виклик ватажку хуліганів через дівчину. Картина Ніколаса Рея – одна з найстильніших стрічок в історії кіно, яка істотно вплинула на тогочасну американську й світову моду. Фільм входить у такі престижні рейтинги як «500 найкращих фільмів» за версією Empire та «1000 найкращих фільмів» за версією New York Times, а також внесений у Національний реєстр фільмів США.
Куратор фестивалю Станіслав Битюцький:
Культовий фільм, без якого важко уявити як історію кіно, так й історію поп-культури. Фільм, чисельні історії та відголос якого іноді навіть переважають його кінематографічний рівень. Разом ще з одним хітом 50-х, стрічкою «Дикий» з Марлоном Брандо, «Бунтівник без причини» став важливою віхою в репрезентації молодих людей в масовій культурі. Тепер вони могли не просто слідувати ґендерним типажам, а бути жіночними, щемкими та вразливими. Подібна критика маскулінності завжди була однією з ключових тем кінематографа Ніколаса Рея, але саме «Бунтівник без причини» став вершиною його творчості. Останньому сприяла й участь в стрічці Джеймса Діна – актора-легенди, для якого ця роль стала останньою в його короткому житті.
Читайте також: Мадонна презентує проєкт, який був зроблений спільно з українським режисером Сашою Касюгою
«Яскравий літній день» (1991)
Режисер: Едвард Янг
ретроспектива культової кінокласики «Нуль за поведінку»
Це історія підліткового кохання на тлі протистоянь вуличних юнацьких банд Тайбею на початку 60-х років ХХ ст. Режисер стрічки – Едвард Янг – один із лідерів тайванської «нової хвилі». Рейтинг фільму на сайті Rotten Tomatoes складає 100%.
Куратор фестивалю Станіслав Битюцький:
Один з найкращих фільмів новітньої історії кіно. Справжній модерністський шедевр, створений у світі постмодернізму. Величезний кінороман, який, на думку впливового американського кінокритика Джонатана Розенбаума, за майстерністю оповіді перевершує всі знакові арт-хіти 90-х. Більше того, саме «Яскравий літній день» Розенбаум називає і кращим фільмом цього бурхливого десятиліття. У цій стрічці Едвард Янг одночасно розповідає історію тайбейських підліткових банд, сумну історію шкільної любові та історію власної юності. У цій оповіді він з легкістю надихається американською поп-культурою та кінематографом Мікеланджело Антоніоні, а його фільм надалі багато в чому вплине на таких культових режисерів як Апічатпонг Вірасетакул та Цай Мінлянь.
Поділись:
Також читайте
