sapık oğlana ters reaksiyon işlemez herkesin hayalinde porno kendine özgün ve istediği kriterlerde bir kadın brazzers profili vardır bu kadın sizin düşündüğünüz kadın şemalarından sikiş çok daha kaliteli bedene fiziğe ve amcığa sahiptir porno ve diğerlerinden çok daha farklı bir yapıya porno izle sahip kadınların iyisinden anlayan bir ayı sex izle gibi körpe güzel bir kızı bularak kendine porno manita yapan adam onu kendi evine atarak dışarıya porno film adım bile atmasına izin vermez maço tavırlarıyla genç twitter porno kızı adeta kendisine köle etmiş olan adam seks video sabahları kalkarak maniasını öperek uyandırmadan daha türkçe porno ileri boyuta taşımak ister ve güne taze kaşar gibi lezzetli 19luk kızın amcığını okşayarak başlar

    Лаура Марті: «Головне — бути людиною в житті. Національність — це друге питання.»

    Українка з вірменським корінням та бразильським серцем, співачка, композиторка та авторка слів Лаура Марті - одна з героїнь проєкту "СВОЯ". "СВОЯ" - це соціальна кампанія, покликана привернути увагу до культурного різноманіття українського суспільства та посилити голос жінок в медіа. Після інтерв'ю Лаури про самоідентифікацію етнічну та творчу, ми ще більше відчули її "своєю".

    співачка Марті

    Лаура народилась в місті Харкові,  зі старшою сестрою Христиною жила півтора роки у бабусі і дідуся в місті Кіровабад (Азербайджан). У 1989 сім’я Лаури була вимушена бігти в Україну, у зв’язку з Сумгаїтськими погромами. В Харкові почався шлях з чистого аркуша. Біженці без нічого за плечима, але щасливі і вдячні Україні — за дім, Богу — за життя.

    Чи правда що кожна національність має свою, особливу манеру до співу? У фільмі «СВОЯ» ви також згадували, що мелізматика у вокалі — це те, що дало вам вірменське коріння.

    Мелізми — це різні мелодійні прикраси. І в кожного народу вони свої. Це як свої особливі рецепти приготування їжі, або в одязі — свої фасони і деталі. В кожному народові є свої характерні музикальні лади, які нам вказують на походження пісні. Взяти, наприклад, соул музику, де дуже багато мелізмів, і поставити поряд вірменську пісню, де теж дуже багато мелізматики, і ми чуємо два зовсім різних типів мелізмів. Бо співаються вони на різні лади. В соул — це пентатоніка, у вірменській — двічі гармонічний лад. Оспівування, ритміка — все різне. Тому кожен народ і особливий, і прекрасний по-своєму. У наших з сестрою,  Христиною Марті, двох перших етно-джазових альбомах («Krunk» і «Chanapar»)  ми використовуємо вірменську мелізматику, яка передалася нам від нашої бабусі. І ми це цінуємо, поважаємо і бережемо. Це дуже красиво. Це як вміти володіти різними мовами у житті. В тебе з’являється більше інструментів, щоб розмовляти з людьми і краще розуміти їх.

    Як ви ідентифікуєте себе з точки зору етнічності? І чи важлива для вас ця ідентифікація?

    Я — українка з вірменським корінням і бразильським серцем. Я народилась і виросла під українським сонцем, снігом і дощем. Мене й досі обіймає український вітер, поки я пишу свої нові пісні. Тому Україна — це моя земля, на якій мені може бути весело чи сумно, але завжди добре, бо я вдома. Моє вірменське коріння дозволяє мені бачити ширше і відчувати глибше не тільки музику, але і людей.

    Моя довга закоханість у бразильську джазову музику доводить мені, що вся планета Земля — одна велика родина, яка з легкістю об’єднується ритмом і піснею.  Пісня і ритм є в кожному народі — найшвидша спільна мова після їжі!

    Головне, все ж таки — бути людиною в житті. Національність — це друге питання, на мій погляд. Коли я була меншою, мені було всеодно,  українка я чи вірменка, я просто любила всіх підряд, без паспорта. Тепер я пишаюсь тим, що я українка з вірменським корінням і продовжую любити всіх підряд ще більше. Головне, щоб людина була хороша! (Усміхається.) 

    Лаура Марті

    Читайте також: КОЛО ТРАДИЦІЙ: БОРЩ ЯК КУЛІНАРНИЙ КВЕСТ 

    Чи стикались ви із дискримінацією чи булінгом через ваше походження в дитинстві чи уже дорослому житті? 

    В дитинстві декілька разів знаходились діти у дворі, які не хотіли зі мною грати, бо в мене дуже темні очі і волосся, ім’я Лаура якесь не зрозуміле, а ще їм батьки сказали, що вірмени погані і я погана. А коли я питала чому ми погані, вони казали, що не знають, так просто їм кажуть батьки. Тож я їм не рівня і краще мені звідси забиратися геть у свою країну. Потім ще таке було у юнацтві пару разів. Зараз мене оцінюють, поважають і люблять за те, яка я і що я роблю. І, коли чують, що я вірменка, кажуть, що тепер ясно звідки в мене такий тембр голосу, таке густе волосся і музикальність, бо вірмени — співуча, талановита і красива нація. Тобто дивіться, від однієї людини іноді залежить повага до всієї нації.

    На вашу думку, чому в нашому суспільстві часом виникає таке несприйняття різноманіття? Як з цим боротись? 

    Все від неосвіченності, мені здається. Ми слухаємо когось, а не розбираємося самі. Я розумію, що часто це дуже складно. Особливо, коли йдуть війни і все заплутано. Або ми спираємось все життя на історію і просто ненавидимо все подальше покоління цього народу. Нами часто граються, маніпулюють, а ми ведемося. Ми мало знаємо про одне одного взагалі. Звичайно, що є якісь загальні риси характеру, звички у людей, які живуть в одній країні, але багато є ще але, які треба враховувати. Цікавитись одне одним, бути толерантним, вихованим, відкритим, вміти любити і бажати розуміти, поважати себе і тих, хто поряд — це найскладніше, але саме це і робить нас людьми. Проект СВОЯ, який розповідає історії 13 жінок, сімей, що зіткнулися з булінгом через свою етнічність — це і є один із варіантів вирішення цих питань. Напевно, ще більше таких проектів, що розкривають цю тему, допоможуть людям перестати боятись інакшості.

    У фільмі «СВОЯ» ваша мама каже, що в дитинстві ви з сестрою весь час щось співали, і тому було вирішено віддати вас на хор. Розкажіть що ви пам’ятаєте з перших занять у хорі та занять вокалом загалом. Як ви розкривалися і зростали як виконавиця?

    Ми з сестрою з ранку до ночі співали вдома і мама з бабусею вирішила віддати нас на хор. Мені було п’ять, сестрі — вісім з половиною. Хор — це була перша наша серйозна сходинка. Це була велика «родина» із п’ятидесяти дітей. Репетиції по три години 4 рази на тиждень, концерти, гастролі. Ми жили цим. Перше, що я запам’ятала, що якщо хочеш добре співати, треба багато працювати, бути дисциплінованою і повністю віддаватися музиці. Із вправ найперше пам’ятаю, що в роті має бути постійна нібито гаряча картоплина, щоб звук був польотним і чистим. Треба слідкувати за діафрагмою, диханням і резонаторами. Далі в нас були різні вокальні ансамблі, багато виступали сольно, також і разом у дуеті з сестрою. Була музична школа, фортепіано, уроки композиції та конкурси, перші Гран-прі, музичне училище по класу джазове фортепіано, вокал і переїзд в Київ та вступ на джазовий вокал у інститут музики ім.Гліера. В Київі на другому курсі я створила свій перший бенд, з яким ми грали бразильський джаз по всій Україні на великих фестивалях і сольних концертах. Потім — записи альбомів з власною музикою, отримання нагороди «Співачка року» від Elle Style Awards,  співпраця з закордонними музикантами: Bobby Mcferrin, Lars Danielsson, Misha Tsiganov та іншими зірками. І ще, було багато цікавих проектів.

    проєкт СВОЯ

    Яка музика була у вашому дитинстві? Що ви намагалися переспівувати?

    Музика в домі була дуже різна. Бабуся співала, як соловей, вірменські народні пісні. Мама постійно приносила додому записи, як вокальні так і інструментальні, французських, італійських і американських виконавців. Наша з сестрою хрещена мати дарувала нам джазові і класичні пластинки. Я любила слухати Хьюстон, Шакіру, Агілєру, Мераю Кері і ще багатьох зірок світу. Перші мої свідомі пісні, що заспівала у років 10, були: французька — Едіт Піаф «Non, je ne regrette rien», англійська — Шер «Strong Enough», радянська — «Ландыши», укр. Конвалії (усміхається) і вірменська — Комітаса «Krunk» (укр.Журавель), а ще, іспанська — «Besame Mucho».

    Вихід пісні «Сила моя — it’s my family» співпав із кампанією «СВОЯ», в якій ви берете участь разом із своєю сестрою Христиною та мамою. Паралельно з цим телеглядачі спостерігають за вами у проєкті «Голос країни». Як змінюються ваші музичні вподобання та репертуар залежно від проектів та шоу у яких ви берете участь?

    Моя нова пісня з такою важливою назвою  «Сила моя — it’s my family» торкається кожного. Мені захотілося підняти родинні цінності, бо якими б ми не були самостійними і сильними, ми всі потребуємо любові, тепла і підтримки. І цей рік нам добре все це показав. А сім’я — це ті, хто завжди за тебе, хто надихає і підтримує. Деякі видання вже назвали пісню «Сила моя — it’s my family» справжнім гімном сім’ї. Хай так і буде. Я рада. І, класно, що це співпало з таким чудовим і важливим проектом «СВОЯ», де саме найрідніша частина моє сім’ї зі мною поряд. Моя участь у проекті «Голос країни» — це подарунок моїй мамі. Вона дуже хотіла і я реалізувала її бажання. Ми маємо частіше дарувати радість одне одному. Мої музичні смаки, як були поряд з якісною музикою, так вони і залишились там. Я ж вже дорослий артист з ім’ям, випустила 5 альбомів. Хто слідкує за мною, той знає, що я музикант, співачка, автор текстів і музики. Мій репертуар був і є джазовим (європейський, американський бразильський), етнічним (альбоми Krunk, Chanapar), поп-джазовим (альбом Shine), поп-роковим (альбом Все буде добре), люблю ще експериментувати з електронною музикою (Пташина молитва Remake), і готую скоро ще новий електронний трек для моїх фанів. 

    Якби у вас була можливість дати лише одну пораду собі юній, що б це було? Що б ви сказали?

    Нічого не бійся, ні на кого не ображайся.  Просто будь собою, навіть, якщо це комусь не подобається. Рано чи пізно все встане на свої місця. Все буде добре!

    Фото: Alyona Gasta

    Читайте також: ТЕРНОПОЛЯНКА, ЯКА ВІДМОВИЛАСЯ ВІД РОБОТИ “НА АНГЛІЙСЬКУ КОРОЛЕВУ”, ЩОБ ДОЛАТИ ОСВІТНЮ НЕРІВНІСТЬ В УКРАЇНІ 

    Понравилась статья? Оцените:
    1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (Пока оценок нет)
    Загрузка...
    Статьи по теме