Про що мовчить жінка: Акторка та режисерка Христина Слободянюк

Христина Слободянюк — акторка, танцівниця, хореографка, режисерка, викладачка. 2 та 3 жовтня в Театрі драми та комедії на Лівому березі відбудеться прем’єра фізичної вистави POSLUKH,  в якій Христина дебютує як режисерка. Центральною темою вистави є самотність та її можливі наслідки. Вистава реалізується командою proto produkciia за підтримки Українського культурного фонду. Work in progres вистави було показано у 2019 році в Празі, а цього року повна версія вистави буде вперше представлена в Києві. 

Про що сьогодні не варто говорити вголос, а про що просто неможна мовчати?

Не варто мовчати про свої почуття. Чесність. Нам всім потрібно вчитись бути чесними. Проте, варто пам’ятати й про почуття інших. Не колоти, не давити, не радити, якщо не просять. Та пробувати бути м’якшими в словах, які ми говоримо одні одним. 

Коли та з ким останнім часом вам було приємно помовчати?

Мої близькі люди. Мої вчителі. Коло людей, що відчувають про що ти мовчиш і цінують цю тишу. 

Коли ви в останнє себе хвалили, а за що сварили?

Хвалю себе зараз за відкритість. За обраний шлях, якому вдається не зраджувати. Але часом сварю себе за різкі слова, що зриваються на близьких через особисті переживання. Сварю себе за зневіру, коли вона пробирається в серце. Але вчасно згадую, що все це швидкоплинне, невічне, хитке та тендітне. 

Назвіть найкрасивішу річ і чому ви її такою вважаєте?

Краса зараз в усьому. Не можу обрати ту що «най». Коли творю, то намагаюсь бачити лише красу. От вона і являється всюди. 

Яким талантом вам би дуже хотілося володіти?

Мені подобається мій. В мене талант ставити питання. І запрошувати велику кількість людей шукати відповіді на ці питання. Тобто задавати і шукати відповіді всіма відомими шляхами. 

Якби ви могли залишити тільки один спогад, щоб це було?

Момент, коли усвідомила себе частиною величезного, дивовижного, нескінченного буття, в якому мені виділено моє унікальне місце. 

Що личить сучасним чоловікам, а що не прикрашає сучасних жінок?

Чоловіки.  Іноді мені здається, що я взагалі нічого про них не розумію. Особливо, коли поряд стоїть слово «сучасний». Це ж як «своєчасний». Попадання у час, в момент, відчуття моменту — от що личить чоловікам. 

А жінок… Жінок не прикрашає робота. Це та, що від слова «раб».  Хоча на справді, я не дуже все це розділяю за статтю. 

Якби вам довелося себе порівняти із алкогольним напоєм / коктейлем. Ви який?

«Кровава Мері».

До якої поради мами ви не дослухалися, і наразі жалкуєте про це?

Любити себе. В першу чергу. Мені завжди здавалось, що це егоцентризм, що твоя любов — це щось для інших. І це так і є. Але зараз я розумію, що вчитися любові треба починати з найближчої людини — з самої себе. 

Зовнішність якого визнаного красеня завжди здавалася вам перебільшеною? І, навпаки, хто з чоловіків із невиразною зовнішністю видається вам дуже привабливим?

Не розумію чому дівчатам так подобаэться Тіматі Шаломе. В чоловіках мене приваблює зрілість. Напевно, мій «типаж» це хтось на зразок Камбербедча, або Едіана Броуді

Читайте також: Про що мовчить жінка: Катерина Павленко, фронтвумен Go_A

Чим пахне щастя?

Любов’ю.