Про що жінка мовчить: Аліна Горлова, режисерка

Нещодавно українська режисерка Аліна Горлова отримала головну нагороду за стрічку  “Цей дощ ніколи не скінчиться” (This Rain Will Never Stop) на італійському кінофестивалі документальних стрічок Festival dei Popoli в номінації “Кращий повнометражний фільм”. А ще в кінці листопада її картину було відзначено на фестивалі документального кіно IDFA в Амстердамі — в секції First Appearance. Аліна погодилася відповісти на наші запитання.

Про що сьогодні не варто говорити вголос, а про що просто не можна мовчати?

Мені здається, що сьогодні переоцінене таке поняття, як самореклама. Звичайно, це важливо, але акцентування уваги тільки на своїх досягненнях та перемогах інколи робить інших людей нещасними. Коли в суспільстві існує культ “100-відсоткового щастя”, всі починають брати участь у перегонах “Хто вище, хто краще, хто перший”, забуваючи, що щасливим можна ПРОСТО БУТИ, незалежно від зовнішнього схвалення. Насолоджуватись тим, що є. Саме тому я дуже полюбляю виїжджати туди, де навіть немає телефонного зв’язку. Це допомагає наново найти в собі те, що справді має значення.

А от про що не варто мовчати, то це про події у нашій країні. От, наприклад, вже рік я намагаюсь домогтися законних рішень в суді, де моїм опонентом виступає держслужбовець і, за сумісництвом, мій родич. Дуже важко добитися правди, беручи до уваги корумпованість наших судів та державних установ. Навесні я розповідала в фейсбуці, як він напав на мою маму, просила допомоги в журналістів. І я точно знаю, що про це не варто мовчати ніколи.

Коли та з ким останнім часом вам було приємно помовчати?

З моєю коханою людиною Семеном Мозговим і моїми друзями з Tabor production. Це моє коло підтримки і друга родина.

Коли ви востаннє себе хвалили, а за що сварили?

Я полюбляю себе за щось посварити, взагалі я дуже самокритична людина, в усьому, в тому числі, у фільмах постійно знаходжу щось, що треба покращити, або за щось себе покритикувати. Це ніколи не вдасться побороти, і думаю, що, врешті-решт, для моїх фільмів це корисно. Але останнім часом, через психологічне навантаження, я почала дозволяти собі не бути ідеальною в повсякденному житті, почала дозволяти собі помилятися, приймати те, що можу щось забути зробити. Це допомогло мені не тільки стати добрішою до себе, але і до інших людей. Вчуся пробачати собі та іншим, це важливо.

Назвіть найкрасивішу річ і чому ви її такою вважаєте?

Звісно, це свобода. Вільна людина завжди красива. Вільна від страху бути не тим, ким її хочуть бачити, не бути ідеально красивим. Відчуття свободи робить, навіть, рухи іншими. Думки. Твердження. Думаю, якщо і варто за щось в цьому житті боротися, то це, звісно, власна свобода.

Яким талантом вам би дуже хотілося володіти?

Іноді сумую про те, що не маю великих талантів в музиці. Захоплююсь людьми, які мають в цьому хист і можуть залучити в потік своєї творчості емоції купи людей. Це унікальна річ і, звісно, кіно теж має подібні риси. Але музика — це про почуття, про чисті емоції, про особисте і колективне переживання.

Якби ви могли залишити тільки один спогад, щоб це було?

Мабуть, це був би спогад, який пов’язаний з моїми батьками. Про те, як ми жили дикунами на березі моря декілька днів. Зранку ловили рибу, потім її готували на вогні, ходили в море на човні. Останнім часом відчуваю, що стала менш егоїстичною, набагато більше уваги приділяю родині.

Кадр з фільму “Цей дощ ніколи не скінчиться” (This Rain Will Never Stop)

Читайте також: АРГУМЕНТ: РОМАН ПЕРФІЛЬЄВ, РЕЖИСЕР

Що личить сучасним чоловікам, а що не прикрашає сучасних жінок?

Я думаю, що сучасних чоловіків прикрашає чуттєвість, а сучасних жінок прикрашає самодостатність. Зараз ми переживаємо, можливо, унікальне явище, коли гендерні стереотипи руйнуються. Головне, щоб всі люди мали повагу один до одного, мали бажання допомогти, а не виставляти рахунки за гендером.

Якби вам довелося себе порівняти із алкогольним напоєм чи коктейлем. Ви який?

Мій хлопець каже, що з фроузен маргаритою. Там багато льоду, а це схоже на моє кіно, яке ніколи не було теплим. Але мій улюблений напій — це прохолодне шардоне, і мені хотілося б бути схожою на цей напій, якій асоціюється з легкістю, морем, сонцем і прохолодою, яке дарує це вино.

До якої поради мами ви не дослухалися, і наразі жалкуєте про це?

Мама давала купу порад, і, знаєте, врешті-решт я до неї дослухалась. Це не могло б відбутися одразу, бо всі ми були підлітками і відчували протест, який, мені здається, багато в чому нас формує. Це важливий етап, і я вдячна моїй мамі за її розуміння і терплячість. Я пам’ятаю, як мама в одній ситуації мені сказала, що “Ти сильніша за це”. І ця фраза живе в мені і досі, підтримує у скрутну хвилину.

Зовнішність якого визнаного красеня завжди здавалася вам перебільшеною? І, навпаки, хто з чоловіків із невиразною зовнішністю видається вам дуже привабливим?

Мені завжди подобались актори, які не були еталоном краси і, думаю, що найважливіше це внутрішня харизма та впевненість у собі. Повторююсь, що вільна та впевнена у собі людина завжди красива і акторської гри це стосується в першу чергу. Завжди подобалось, як грає та виглядає у фільмах Венсан Кассель.

Чим пахне щастя?

Звісно, що весною, а ще осінню, а ще морем, а ще шампанським. У щастя багато запахів та відтінків. Іноді запах бензину — це щастя, бо відправляємось у довгу та захоплюючу подорож. Але, загалом, щастя — це мить. Щастя не триває довго. І ця мить може бути пофарбована у різні кольори. В мене буває так. Йду по вулиці і зненацька зупиняюсь, дивлюсь навкруги і розумію, що почуваю себе щасливою. В моменті, просто так, що я є тут і зараз.

Читайте також: ПРО ЩО ЖІНКА МОВЧИТЬ: ДАНА ПАВЛИЧКО, ВИДАВЧИНЯ