Мода
П’ять аспектів американської арт-індустрії
Поділись:
Мистецтвознавець Ганна Коршун продовжує знайомити читачів Marie Claire зі світом сучасного мистецтва.
Нью-Йорк та США загалом є центром тяжіння багатьох творчих людей, які приїжджають сюди працювати та навчатися з різних країн світу. Не дивно, що з 1960-х Нью-Йорк став світовою столицею сучасного мистецтва. Митці створюють тут сміливі проекти, а арт-інфраструктура забезпечує багатьом з них можливість презентувати свою творчість публіці як у Сполучених Штатах, так і за їх межами.
1. Виробництво промислових масштабів
Енді Уорхол
У 1960-х Енді Ворхол перетворив свою студію в Нью-Йорку на «Фабрику», вірніше, організував майстерню у приміщенні промислового цеху. «Фабрика» чотири рази змінювала адресу, але це завжди були великі просторі простори. Вони Ворхол поставив на потік виконання робіт, залучаючи до процесу численних помічників, які робили монотонну роботу, тиражуючи зображення у техніці шовкографії.
Читайте також: PINCHUKARTCENTRE ПЕРЕХОДИТИ В ОНЛАЙН НА ГОДИНУ КАРАНТИНУ
«Фабрика» Енді Воргола дуже швидко стала не лише виробничим майданчиком, а й культовим місцем, куди прагнуло потрапити багато хто. На постійних вечірках можна було зустріти Міка Джаггера, Трумана Капоте, Боба Ділана, Джима Моррісона та інших відомих гостей. «Фабрика» стала місцем народження унікальних проектів та колаборацій, як, наприклад, артхаусні фільми Уорхола чи продюсування арт-рокової групи The Velvet Underground.
Багато що з того, що створювалося Уорхолом і було новаторством, через десятиліття в сучасній американській та світовій арт-індустрії стало явищем цілком поширеним. Сучасні художники нерідко працюють у майстернях промислових розмірів, залучаючи цілі команди спеціалістів.
Rabbit, Джефф Кунс
Наприклад, у студії сучасного американського художника Джеффа Кунса, чия скульптура «Кролик» у 2019-му на аукціоні Christie’s була продана за 91 млн дол., працюють сотні фахівців різного профілю. Це структурована компанія, де кожен відповідає за свою ділянку роботи. У відділі картин, зокрема, відтворюються знамениті твори італійського ренесансу, бароко та концептуальні елементи до них, які створюють нові сенси та версії прочитання класики. У студії Кунса можна зустріти молодих художників, які набираються досвіду, та тих, кому необхідно заробляти, щоб продовжувати свій особистий творчий шлях.
2. Комерційна інфраструктура
Арт-індустрія постійно розвивається і ролі перерозподіляються. Наприкінці дев’ятнадцятого століття думка авторитетного арт-критика сприяла просуванню художника, якого відразу підхоплювали дилери і успішно розміщували в колекції своїх клієнтів. Починаючи з середини ХХ століття схема «арт-критик – дилер» як основа для успішної кар’єри художника змінюється на «дилер – колекціонер». І зараз це актуально.
Читайте також: ЖІНКИ З СВІТУ МИСТЕЦТВА: ЛЮБА МИХАЙЛОВА
Колекціонери рідко купують роботи безпосередньо у художників – переважно це відбувається за допомогою дилерів та галеристів. Тому для художника так важливо знайти галерею, яка з ним працюватиме та представлятиме. Як правило, у Нью-Йорку галеристи відкриті до діалогу.
алюр
Проте художнику важливо розуміти, з ким йому краще розпочинати співпрацю, зокрема, хто зможе правильно презентувати його творчість та розвивати кар’єру. Вплив арт-дилерів, які здебільшого є власниками галерей як у США, так і в інших країнах, залежить від кількості знакових, успішних проектів, зв’язків із колекціонерами, здатності формувати ринок. Так, роботи Лой Холлоуей миттєво злетіли в ціні після того, як вона уклала контракт із впливовою галереєю Пейс (Pace).
3. Ярмарок та презентації
Art Basel
Співпраця із системним арт-дилером нерідко створює додаткове навантаження для художника: він має бути максимально включений до серії заходів, що виконують маркетингову функцію. Як правило, галереї роблять групові або соло-виставки художника, а також виставляють роботи на різних арт-ярмарках: від великих міжнародних, наприклад, «Фріз» (Frieze Art Fair) та «Арт-Базель» (Art Basel), до локальних та невеликих, які зазвичай майже щотижня проходять у різних країнах світу.
Читайте також: П’ять сучасних художників, роботи яких вражають своєю сміливістю
Такі виставки здебільшого є джерелом доходу та залучення нових клієнтів до галереї. Наприклад, в «Арт-Базелі» беруть участь близько 300 успішних галерей з усього світу. Таке зосередження дуже привабливе для колекціонерів, незалежних дилерів, кураторів та критиків, адже на подібних торгових шоу тисячі робіт абсолютно різних артистів представлені під одним дахом на стендах галерей, що лідирують. Завдяки цьому колекціонери та незалежні дилери можуть відкрити для себе нові таланти, знайти та придбати те, що давно хотіли. На арт-ярмарках великий трафік профільних відвідувачів, що дає можливість галеристам знаходити нових партнерів та укладати угоди.
4. Мультимедійність, співпраця з кіно-, IT-індустріями
Досить часто для того, щоб створити свої роботи, американські художники взаємодіють з іншими компаніями та виробництвами.
Artists, Friends, Racists, Джордан Уолфсон
Наприклад, молодий американський художник Джордан Волфсон (Лос-Анджелес) для реалізації свого творчого задуму часто використовує високотехнологічне обладнання, програмування, мультиплікації та комп’ютерний дизайн. Для своєї останньої роботи “Артисти, Друзі, Расісти” (Artists, Friends, Racists) він використовував HYPERVSN 3D: голографічні дисплеї, на яких відтворювалися ряд зображень (мікс мультиплікації та фотографії). Мультиплікації створювалися під його керівництвом на одній із голлівудських студій, а дисплеї, що нагадують невеликі вентилятори, успішно використовуються для проекції реклами у Південній Кореї та інших азіатських країнах.
Кара Уокер, яка вважається однією з найскладніших, провокаційних та продуктивних американських художниць свого покоління, використовує сучасні технології у процесі створення робіт. Вона створює макети великомасштабних скульптур на 3D-принтерах, перш ніж перейти до створення фінальної версії своїх творів, які можуть бути зроблені з різних матеріалів – від цукру, пробки, дерева, металу до матеріалів вторинної переробки.
Читайте також: СВІТЛО І ПРОСТІР: ЯК КАЛІФОРНІЙСЬКІ МАЙСТРАЦІ СТВОРЯЮТЬ У ГЛЯДАЧА ВІДЧУВАННЯ ПАРАДОКСУ
5. Спонсори та покровителі
Музеї в США та Європі мають підтримку з боку благодійників та піклувальників.
Заступництво музеям вважається престижною справою, яка дає ексклюзивний доступ до колекцій (можна насолодитися улюбленими експонатами на самоті); близьке спілкування з кураторами та художниками; запрошення на закриті вечірки та благодійні вечори. Крім цього, за щедрість меценати можуть набувати членства у раді директорів. Також опікунам надаються особливі податкові пільги, що є дуже приємним фінансовим бонусом до такої благородної місії як розвиток культурного фонду країни.
Підтримка з боку благодійника здійснюється як у вигляді прямих фінансових впливів на покупку певних робіт у колекцію або на здійснення спеціальних проектів та виставок, так і шляхом дарування витворів мистецтва зі своїх колекцій або куплених на прохання музею. Досить часто подібні речі відбуваються інкогніто, але піклувальники завжди отримують можливість уявити себе публічно — від згадки у щорічному звіті до почесного звання посла музею. З іншого боку, вважається некоректним проводити виставки, що складаються лише з колекції, що належить одному власнику чи одній сім’ї.
Читайте також: СПОСОБИ РОЗУМІННЯ СУЧАСНОЇ МИСТЕЦТВА: ПОГЛЯД МУДОЖНИКА
Незважаючи на те, що подібна система підтримки з боку благодійників є життєво важливою для музеїв, є в ній і слабкі сторони. Насамперед, це наявність передумов для залежності музею від спонсора. І хоча більшість директорів зобов’язуються підтримувати незалежність та тримати мистецтво подалі від бажань спонсорів, для збереження балансу інтересів їм доводиться бути віртуозними майстрами. Адже зберегти місію та кваліфікацію бачення команди музею не менш важливо, ніж врахувати інтереси благодійника.
Більше того, якщо інститут спонсорства починає входити у прямий конфлікт із цінностями команди музею, останній розриває стосунки з піклувальником.
Музей американського мистецтва Вітні
Кілька років тому вибухнув скандал із Музеєм американського мистецтва Вітні (Whitney Museum of American Art). Громадськість та представники творчих професій виступили проти участі Уоррена Кендерса у раді директорів установи і, отже, проти його фінансової підтримки. Він пожертвував музею понад 10 мільйонів доларів протягом останніх 15 років.
Скандал співпав з Бієнале, яке є найважливішою та найпрестижнішою виставкою для молодих художників у США. У результаті, 8 з художників, що брали участь, попросили керівництво музею прибрати їх роботи з виставки на підтримку публічних протестів проти Уоррена Кендерса та його участі в житті культурної установи. В одному з таких протестів взяло участь понад 200 людей.
Протест виник після появи інформації про те, що одним із джерел доходу Уоррена Кендерса було виробництво зброї, зокрема сльозогінного газу, який використовувався проти нелегальних іммігрантів, які намагалися перетнути кордон Мексики та США. Протести розпочалися у листопаді 2018-го та закінчились у липні 2019-го, коли Кендерс пішов у відставку з позиції віце-президента ради директорів музею.
Лувр
Аналогічно музеї у різних країнах світу відмовилися від фінансової підтримки сім’ї Саклер. Як виявилося, стан сім’ї було побудовано на компанії «Purdue Pharma», пов’язаної з виробництвом опіодних ліків та їх популяризацією, що спричиняло серйозні наслідки для здоров’я людей, включаючи залежність. Від пожертв сім’ї Саклер відмовилися Музей Метрополітен і Гуггенхайм (Нью-Йорк), Лувр (Париж), Тейт та Національна Портретна галерея (Лондон). У багатьох із цих музеїв були цілі кімнати, якщо не відділи, що носили ім’я сім’ї Саклер, що говорить про грандіозні фінансові вливання з їхнього боку.
Читайте також: 5 ЖИТТЯНИХ УРОКІВ ВІД відомих художників
Тейт відмовився від фінансової підтримки компанії BP (British Petrolium). Минулий, 2019 рік, музей провів під егідою підвищення поінформованості публіки про кліматичні зміни. ВР є однією з провідних нафтовидобувних компаній з усіма наслідками для навколишнього середовища. У зв’язку з цим Тейт не захотів асоціюватися з подібною компанією і відмовився від їхніх пожертвувань, що становило близько 4,5 мільйона доларів.
Ганна Коршун (Christie’s Education New York, член Tate North American Acquisition Commitee), експертно-комунікаційна група Імпульс і команда Marie Claire Ukraine готують для читачів спеціальну серію публікацій про сучасне мистецтво.
Поділись:
Також читайте
