Conflict Observatory опублікували незалежний звіт, де описали, як росія викрадає українських дітей і переселяє їх до територій, підконтрольних російському уряду.
Conflict Observatory – програма, яку підтримує Державний департамент США. Вона збирає та документує докази російських воєнних злочинів під час війни росії проти України. Звіт від 14 лютого було підготовлено партнером програми – Єльською лабораторією гуманітарних досліджень.
У звіті описується російська програма по “перевихованню” і усиновленню українських дітей. Також тут наводяться докази систематичної роботи російського уряду над тим, щоб розірвати зв’язок між вилученими дітьми та їхніми родичами, запобігти поверненню дітей в Україну та “перевиховати” їх у проросійському дусі.
Єльська лабораторія гуманітарних досліджень зібрала інформацію про щонайменше 6000 дітей з України віком від чотирьох місяців до 17 років, які утримувалися в таборах та інших закладах після повномасштабного вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року. Привозити туди дітей почали в лютому 2022 року; останні передачі відбулися в січні 2023 року. Загальна кількість дітей невідома і, ймовірно, значно перевищує 6000.
Мережа “перевиховання” охоплює щонайменше 43 заклади. З них 41 – це літні табори, що вже існували в окупованому росією Криму та в рф: 12 скупчені навколо Чорного моря, 7 – в окупованому Криму, 10 – в районі Москви, Казані та Єкатеринбурга. Інші розташовані далеко від кордону України, є табори в Сибіру та на Далекому Сході росії. Точна кількість закладів, ймовірно, значно перевищує 43. Також в звіті визначено два заклади, пов’язані з депортацією дітей-сиріт, – психіатричну лікарню та сімейний центр.
Мережа дитячих закладів простягається від окупованого росією Криму до східного узбережжя росії: найвіддаленіший табір, визначений у цьому розслідуванні, знаходиться в Магаданській області поблизу Тихого океану. Цей табір втричі ближче до США, ніж до кордону з Україною.
Схоже, що основною метою таборів є політичне “перевиховання”: принаймні 32 (78%) таборів, визначених у дослідженні, “перевиховують” українських дітей з очевидною метою інтегрувати їх в національну культуру, історію та суспільство, як це бачить російський уряд.
Діти з двох таборів були поміщені в прийомні сім’ї в росії: дослідники виявили принаймні два табори, де перебували діти, які ймовірно були сиротами, а пізніше були передані в прийомні сім’ї в рф. Повідомлялося, що двадцять дітей з цих таборів були розміщені в сім’ях у Московській області та зараховані до місцевих шкіл.
Згода збирається під примусом і регулярно порушується. Згода, отримана від батьків на відвідування дитиною табору, у деяких випадках включала підписання довіреності, зокрема на неназваного агента. Деякі батьки стверджують, що були порушені конкретні елементи наданої ними згоди, такі як термін перебування та порядок возз’єднання з дітьми. Деякі батьки нібито відмовлялися пускати своїх дітей у табори, але організатори таборів їх проігнорували, зараховуючи дітей до таборів. У багатьох випадках здатність батьків надати згоду може вважатися сумнівною, оскільки умови війни та непряма загроза з боку окупаційних сил є умовами примусу.
Приблизно 10% таборів, визначених у дослідженні, призупинили повернення дітей в Україну. У таборах «Артек» і «Мєдвєжонок», за словами батьків, повернення дітей призупинили на невизначений термін. «Мєдвєжонок» — один із найбільших таборів, у якому колись перебували щонайменше 300 дітей з України. Тамтешні чиновники спочатку сказали батькам дітей, що вони повернуться наприкінці літа, але пізніше скасували дату повернення. Сотні дітей з України у принаймні двох інших таборах, “Лучистий” та “Орльонок”, утримувалися або й далі утримуються там після запланованої дати повернення. Дослідники не змогли визначити, скільки з цих дітей возз’єдналися зі своїми батьками. Батьки також повідомили, що не можуть отримати інформацію про статус або місцезнаходження своєї дитини після того, як їхнє повернення було призупинено. Невідомо, скільки українських дітей росія наразі утримує та скільки з них відпущено до їхніх родин.
Ця операція централізовано координується федеральним урядом росії. Тут залучено всі рівні уряду. Дослідники виявили кілька десятків федеральних, регіональних і місцевих діячів, які безпосередньо беруть участь у роботі та політичному обґрунтуванні програми. Діяльність офіційних осіб, які ймовірно причетні до операції, включає матеріально-технічну координацію (тобто транспортування дітей), збір коштів, збір речей, безпосереднє управління табором і просування програми в росії та на окупованих територіях України. На момент написання звіту принаймні 12 із цих осіб не перебувають у санкційних списках США або міжнародних санкційних списках.
Єльське дослідження зібрало ще більше доказів російських злоченів. Незаконне переміщення та депортація осіб, які перебувають під захистом, порушують Четверту Женевську конвенцію про захист цивільного населення і становлять воєнний злочин. Від росії вимагають повернути дітей їхнім родинам або законним опікунам, а також надати зовнішнім незалежним спостерігачам доступ до відповідних об’єктів на окупованих росією територіях України та в самій рф. Всі особи, причетні до воєнних злочинів та інших злодіянь, скоєних в Україні, мають бути притягнути до відповідальності.
Автор: Яна Панюшкіна
Фото: Marco Bianchetti / Unsplash
Читайте також: ЛЮДМИЛА ДЕНІСОВА: «ЗҐВАЛТУВАННЯ – ЦЕ МАСОВА ЗБРОЯ РОСІЙСЬКИХ СОЛДАТ. ВОНИ ҐВАЛТУЮТЬ ДІВЧАТ, ЖІНОК, ЧОЛОВІКІВ, ДІТЕЙ, ЛІТНІХ ЛЮДЕЙ»