Під час пандемії фільми Бертолуччі, Латімоса та Андерсона стали нашим антидепресантом.
Бути під замком 24/7 – випробування для сильних духом. Спочатку ви йдете у всі тяжкі та записуєтеся на онлайн-курси, які хотіли пройти; здуваєте пилюку з книг, які хотіли прочитати (я обіцяла собі прочитати «Улісс»); переглядаєте серіали, які пропустили. Потім все перетворюється на рутину і не приносить щенячого захоплення, як на початку. Понад те, перегляд 6 сезону «Вікінгів» стає чи не робочим завданням.
Чи справа фільми! Це той час, який навряд чи може втомити. Зізнаємося чесно, що на карантині це був єдиний спосіб розвантажитися після Zoom-зустрічей та листування, і завантажитись натхненням та смислами. Ми із задоволенням дивилися класику у стилі «Забавна мордочка» та сучасне кіно. Я, наприклад, відкрила корейський кінематограф. Досі не можу забути неймовірну і пронизливу стрічку про кохання і сліпу ревнощі Лі Чхан Дону і прогриміли Паразитів Пон Чжун Хо.
Але не сенсами єдиними. Картинка відіграє важливу роль, якщо ти справжній візуал. Ми вже розбирали стиль преппі на прикладах кіногероїнь, захоплювалися стилем Армі Хаммера у ролі Олівера («Назви мене своїм ім’ям») і подумки приміряли чубок Ельвіри (Мішель Пфайффер) зі стрічки «Людина зі шрамом». Якщо ви ще не маєте, тоді шукайте найцікавіші матеріали про кіно в спецтемі місяця.
Talent: Truong Ngoc Anh @truongngocanh_actress
photographer: Harris Thong @harristhong
Stylist: Chau Phan Makeup
Hair: Ha Tuan Dat
Art Director: Vincent Tran @vincenttran
Hat by Cory Tran
Productions by Cory Couture Productions with FTL Moda @corycoutureproductions