Що навчила жінок поетеса Леся Українка

Талановита, прогресивна, незламна 

Леся Українка. На звороті світлини є дарчий напис рукою Лесі Українки: «Квітці Маргарітці від сестри Лесі 18 6/ІУ 90 р. Колодяжне». (Фото зроблене раніше).

25 лютого Україна святкуватиме 150-річчя із дня народження поетеси Лесі Українки. Її твори, глибокі переконання та погляди на життя актуальні й сьогодні. Не дарма Лесю інколи називали Донькою Прометея: вона несла світло мудрості, жіночності і сили духу, який залишив своє сяйво до сьогоднішнього дня. 

З нагоди свята пропонуємо замислитися над тим, яких уроків навчила кожну українку наша Леся. Адже її життя пройшло у боротьбі за власне щастя і їй вдалося не втратити оптимізм, незважаючи на всі перешкоди. А ще — відвідати мистецький проєкт «Леся Українка: 150 імен», що триватиме в Українському домі з 26 лютого до 8 березня.

Зліва направо сидять: Петро Косач (батько Лесі Українки) і Антоніна Трегубова (рідна сестра дружини І. Франка Ольги);

Урок 1. Жінка може все.

Якраз наприкінці ХІХ століття, в активний період творчості Лесі Українки, в українському фемінізмі відбувався перехід до нової стадії, до активного протесту й боротьби за жіночі права. Леся Українка була «інопланетянкою» свого часу. Вона мала революційні ідеї, ціллю яких було розширити поле діяльності жінок за межі дітей, церкви та кухні. 

У цих переконаннях Лесю завжди підтримувала її близька подруга, письменниця Ольга Кобилянська. До речі, жінкам навіть приписували роман (уперше натякнула на це літературознавиця Соломія Павличко, а пізніше розвинув тему і навіть надрукував у бульварній пресі український письменник Олесь Бузина). Та все ж більшість літературних експертів вважають, що вони були подругами: їх об’єднувала схожа доля, любовні переживання. У ті часи Леся Українка поховала коханого Сергія Мержинського, а Ользі Кобилянській розбив серце Осип Маковей, за якого вона збиралася заміж.  

Леся Українка виховувалася у високоосвіченій дворянській родині, та все ж жила у патріархальному суспільстві, яке тиснуло на неї. Можливо, саме знайомство і дружба з Ольгою Кобилянською, яка тоді вже була авторкою двох феміністичних повістей і ряду оповідань, вплинули на феміністичний бік творчості поетеси. Пізніше фемінізм став для неї однією з найважливіших рис модерної культури і простежувався у великій кількості її творів: оповіданнях «Пізно», «Ненатуральна мати», «Враги», «Розмова», драматичних творах «Кассандра», «Камінний господар», «На руїнах», «Одержима», поезіях «Єврейські мелодії», «О знаю я багато ще промчить…», «Не дорікати слово я дала». 

Твори Лесі Українки також відкрили дорогу в українську літературу жіночим дійовим особам, які, будучи складними особистостями, залишалися водночас жінками з тіла і крові — людьми з інтелектуальними та емоційними потребами. Авторка досягає багатогранних зображень жінок за допомогою різних художніх засобів. На тлі сучасних рухів за права жінок її слова є особливо актуальними. 

Не тіло ти, а душу продала,

свій хист і розум віддала в неволю, 

у каторгу довічну завдала, —

і гірко, й солодко тобі до болю.

(Із віршу «Жіночий портрет»)

Ольга Косач, сестра Лесі Українки. Варшава, 1895 р.

Урок 2. Жінка не зобов’язана виходити заміж.

Через свої феміністичні погляди Леся Українка мала непорозуміння з батьками. Наприклад, виник конфлікт, коли вона та її молодша сестра Ольга не хотіли брати церковний шлюб. Вони вважали принизливим для жінки вінчальний обряд, який передбачав цілковиту покору чоловікові і довічне йому служіння. 

Правоту своїх переконань Леся намагалася відстояти в бесідах з мамою, яка ніяк не погоджувалася прийняти факт неформального шлюбу доньки Ольги. І це їй, деякою мірою, вдалося. Проте згодом, під тиском часу й умовностей, самій Лесі довелося поступитися. Вона повінчалася зі своїм чоловіком Климентом Квіткою. Свою поступливість вона пояснила лише турботою про нього:

«Справді, стільки вимучившись, як я за сей рік, може, навіть Галілеєве одречення можна зробити, бо таки людина більше не видержить, ніж її сила дозволяє, та й то, якби річ була тільки в мені, то може б, я й видержала ще, але наражати Кльоню на дальшу турботу я вже не могла, се занадто страшно. Сподіваюсь, що тепер матимем спокій хоч від людей, коли не від іншого чого».

Олена Пчілка і Леся Українка. Ялта, кін. 1897 – поч. 1898 р.

Урок 3. Жінка має право говорити свою думку як і коли хоче.

У багатьох творах Леся Українка підіймає теми, які були табу для тогочасного суспільства. Проте поетеса була сильною духом і не боялася говорити власну думку всьому світу. Письменниця впевнено і сміливо писала про любов до Батьківщини, про кривди рідного краю всупереч тиску російської влади: «І все-таки до тебе думка лине, мій занапащений, нещасний краю…». 

Іншим прикладом може слугувати поетична драма «Камінний господар», де Леся була першою в українській літературі, хто змалював образ чоловіка-спокусника. Та й загалом поетеса була першою жінкою у європейській літературі, яка описала історію Дон Жуана. 

Леся Українка. Київ, травень 1913 р. Фото Юрія Тесленка-Приходька.

Урок 4. Без надії таки сподіватись.

Життя ще у ранньому віці навчило Лесю Українку бути сильною. Через важку хворобу, туберкульоз, яка вразила її ще в дитинстві, вона була змушена залишатися мужньою і берегти в серці надію. У тендітному втомленому тілі жив неймовірно хоробрий дух. 

Хто вам сказав, що я слабка,

Що я корюся долі?

Хіба тремтить моя рука?

Чи пісня й думка кволі?

(із віршу «Хто вам сказав, що я слабка…»)

Незважаючи на сильний фізичний біль і слабкість, які Леся відчувала майже щодня, її творчість звучить оптимістично, у ній лунають життєрадісні мотиви, сповнені віри у краще. І такому життєвому креду вона залишається вірною до останніх днів. Не дарма Іван Франко захоплено відгукнувся про її незламність і назвав Українку: «…трохи чи не одиноким мужчиною на всю нашу сьогочасну Європу». Дуже влучна оцінка!

Драгоманови й Косачі у 1890-х рр.

Урок 5. Жінка має право на слабкість.

Звісно, за зачиненими дверима Леся Українка відчувала біль, інколи почувалася розбитою і знесиленою. На такі емоції має право кожна з нас. Не забуваймо, що наша Леся — жінка із вразливою тонкою душею. У її житті були особливо прикрі падіння і болісні втрати.

До прикладу, втрата її найбільшого кохання — Сергія Мержинського. У ніч його смерті Леся відчувала творчий вибух. На одному подиху вона написала глибоку драматичну поему «Одержима». Пізніше вона згадуватиме, що якби в ту страшну ніч не вилила свій біль у слові, то, мабуть, могла би збожеволіти.

Приклад поетеси вчить не тримати біль у собі, виплескувати його у творчість та улюблену справу або ділитися із близькими. Її життєве кредо надихає — сміливо творити свій шлях серед будь-яких незгод, змагатися з долею, не впадати у відчай під її ударами.

Так! Я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні.

Без надії таки сподіватись.

Буду жити — геть думи сумні!

(Із віршу «Contra spem spera»)

1 ряд (зліва направо): Леся Українка, Світозар Драгоманов (син Михайла Драгоманова), Ольга Косач-Кривинюк, Олександра Шимановська (сестра Петра Косача), Марія Карташевська (кума Ольги та Петра Косачів) і собака Кудля; 2 ряд: Михайло Кривинюк (чоловік Ольги Косач), Климент Квітка (чоловік Лесі Українки), Ізидора Косач, Олена Пчілка. Зелений Гай, 1906 р.

Більше цікавої інформації про святкування Дня народження Лесі Українки можна знайти на офіційному сайті: 150imenlesi.org.