Що відбувається з Довженко-Центром?

Що відбувається з Довженко-Центром? Найбільший кіноархів України, та культурний центр, вибудуваний навколо нього, намагаються знищити. 

Акт 1

У середині серпня Державне агентство України з питань кінематографії видало наказ №100 про реорганізацію Довженко-Центру. 

Суть наказу – розділити Центр на три шматки: 

1) усі фільми передати існуючій лише на папері установі; 

2) колекцію мультфільмів вилучити і на їхній основі створити (в умовах війни і скорочення фінансування в сфері кінематографії) Анімаційну студію;

3) усе що лишиться від Довженко-Центру продовжить своє існування. 

Чому це погано? 

Це поставило під загрозу саме існування кіноспадщини. Якщо пояснювати простими словами – це як відділити від Національного художнього музею картини і скульптури, або від Бібіліотеки Вернадьского книги, та запропонувати продовжити діяльність без них. 

Кіноспадщина є основою діяльності Довженко-Центру. Фільми, що там зберігаються завдяки команді вузькоспеціалізованих професіоналів, потім досліджуються кінознавцями Довженко-Центру. На основі цих досліджень знаходять скарби кіномистецтва, наново сканують і реставрують, пишуть книжки, роблять виставки та показують ці фільми по всьому світу. 

Тобто, забравши у Довженко-Центру кіноспадщину, у нього забирають основну діяльність, якою на такому рівні не займається жодна інституція в Україні. 

Довженко-Центр має міжнародну репутацію. Реорганізація стривожила провідні кіноінституції – Міжнародну федерацію кіноархівів (FIAF), Асоціацію архівістів рухомих зображень, Польську кіноакадемія, Французьку синематеку, Асоціацію європейських кінематек та кіноархівів. Дії Держкіно ставлять під удар міжнародну репутацію України. 

Акт 2

Держкіно дає згоду на приватизацію двох з трьох корпусів Довженко-Центру. Ці будівлі приносили Центру дохід, який конвертувався в ремонт приміщень та устаткування, фінансування проєктів Довженко-Центру, а також приносив копійку державі.

Важлива деталь: Довженко-Центру знаходиться в одній хвилині від метро Голосіївська.  З вікон кіноархіву з одного боку відкривається розкішний вид на Голосіївський парк та Оріхуватські ставки, а з іншого – на будівництво масштабного житлового комплексу, що ведеться буквально в декількох метрах від нього. 

Акт 3

Розголос навколо реорганізації Довженко-Центру підштовхнув Держкіно до ідеї змінити “незручну” керівницю Олену Гончарук та поставити на її місце свою людину. 

Держкіно видало наказ про “увільнення” Гончарук та призначення Юлії Каждан – “кризової менеджерки” із бухгалтерським та юридичним досвідом, яка також є власницею кінологічного центру та практикує гіпноз. 

За тиждень після наказу, хвилі мемасів про кінологиню, гіпнотезерку, пса Патрона, Каждан таки приходить на робоче місце у супроводі заступника голови Держкіно. Колектив Довженко-Центру зустрічає призначенку на порозі, ставить питання про її цілі на посаді та висловлює своє невдоволення. Команда виступає проти вступу Каждан на позицію тимчасового керівника та словесно не пускає її всередину Центру. Каждан їде.

Акт 4

Через день після зриву призначення Каждан, до Довженко-Центру приходить СБУ з обшуками. 

Офіційна позиція: вилучити документи, пов’язані із відкритою справою двохрічної давнини щодо колишнього очільника Центру. 

По факту: вилучають печатку і фінансові звіти. Тобто відбулося рейдерське захоплення. 

Чого вимагає Довженко-Центр

Відміни наказу про реорганізацію.

Відміни наказу про призначення в.о. гендиректора Довженко-Центру Юлії Каждан.

Надання статусу “Національний”, що сповільнить спроби можливих зазіхань.

Створення Державного фонду фільмів на базі Довженко-Центру, як було закладено батьками-засновниками центру.

У пості використано інтертитри з фільму «Вибухлі дні» (1930) Олександра Соловйова

Текст: Docudays UA