Мода
Шокуючий фільм «Покидаючи Неверленд» про темний бік Майкла Джексона
Поділись:
Фільм “Покидаючи Неверленд” розділив суспільство на кілька таборів: одні вважають усі звинувачення у бік Джексона брехнею, інші вірять головним героям документалки. Чим же так здивувала картина, скільки в ній правди і які ще шокуючі факти можна дізнатися про Майкла Джексона?
Кожна епоха має своє обличчя, але деякі персони зі світу шоу-бізнесу стають справжніми ідолами, незалежно від часу. Майкл Джексон – один із таких. Він не просто увійшов до історії музики, а вплинув на масову культуру. Артист помер у 2009 році, але його життя — досі таємниця за сімома замками.
Читайте також: Музичний ідол: 5 причин, чому Майкл Джексон вважається поп-іконою
Фільм «Покидаючи Неверленд» — сповідь двох чоловіків
Цього року на фестивалі незалежного кіно «Санденс» було показано шокуючий документальний фільм «Покидаючи Неверленд». Його головні герої – Уейд Робсон і Джеймс Сейфчак – стверджують, що у дитинстві пережили сексуальне насильство від Майкла Джексона.
Документальний фільм знятий режисером Деном Рідом і не несе жодної художньої цінності. Чотирьохгодинна картина показує сповідь двох чоловіків у формі інтерв’ю з використанням архівних зйомок та фото. Історію доповнюють розповіді їхніх рідних та дружин.
Уейд Робсон, Ден Рід та Джеймс Сейфчак
Приблизно перші 15-20 хвилин ми слухаємо оди Майклу Джексону: він був єдиним у своєму роді, в наш час вже немає зірок його рівня. Якщо не знати тему картини, то початок фільму наштовхує на думку, що «Покидаючи Неверленд» вихваляння співака, документальний фільм саме про нього. Але фраза Вейда Робсона вибиває землю з-під ніг: «Він неймовірно допоміг мені з моєю кар’єрою, моєю креативністю та іншими речами. А ще я зазнав сексуального насильства з його боку протягом семи років». Після цих слів ні в кого не вдасться думати про Майкла Джексона тільки як про світову зірку.
Читайте також: Дрейк прибрав пісню з Майклом Джексоном із концертів після виходу фільму «Покидаючи Неверленд»
Вейд Робсон на танцювальному конкурсі
Вейд Робсон з юних років був фанатом Джексона, вішав його плакати у себе в кімнаті та повторював знамениті танцювальні рухи. Завдяки цьому він і познайомився із поп-зіркою. Хлопчик брав участь у танцювальному конкурсі і як приз отримав можливість потрапити на концерт Джексона. Там Робсон познайомився зі співаком і після цього став частим гостем у його маєтку “Неверленд”.
Майкл Джексон та Джеймс Сейфчак
Джеймс Сейфчак побачився з Джексоном на зйомках реклами і став постійно спілкуватися з ним. «Він був великим артистом та творчим генієм. І творчий геній вважає, що я особливий. Кому це не сподобається, так?» Джексон дарував його сім’ї подарунки, власні речі, конверти з грошима, приходив до них у будинок на вечерю, брав із собою на концерти і навіть у тури.
Безневинна дружба – думали батьки хлопчиків і дозволяли своєму чаду залишатися в будинку Джексона на ночівлю і спати з ним в одному ліжку. «Зараз я згадую цю ситуацію та розумію, що наша реакція була ненормальною. Ми втратили здоровий глузд. Чомусь це не здалося комусь дивним: дозволити мені, семирічного хлопчика, і моїй десятирічній сестрі спати в його спальні», – каже Уейд Робсон.
Читайте також: Найкращі фільми фестивалю «Санденс-2019»
Історична довідка
Ще за життя, в розпал кар’єри, Майкла Джексона звинуватили в розбещенні неповнолітніх хлопчиків. Вперше це сталося 1993 року. 13-річний Джордан Чандлер часто бував у гостях на ранчо Джексона і розповів, що зазнавав насильства з його боку. На захист зірки виступили герої документальної картини Уейд Робсон та Джеймс Сейфчак. Справа закінчилася мирно – Майкл заплатив сім’ї Чандлера 20 мільйонів доларів компенсації, завдяки чому з нього було знято звинувачення. Після смерті артиста Джордан зізнався в інтерв’ю, що обмовив Джексона на прохання батька заради грошей.
2003 року ситуація повторилася, але цього разу відкупитися не вдалося. Джексона заарештували, у його будинку провели обшук та висунули проти нього дев’ять звинувачень. Гевін Арвізо, який назвав Джексона розбещувачем, також був частим гостем у маєтку. На захист артиста вдруге виступив 22-річний Уейд Робсон, герой документального фільму, а також Маколей Калкін. Сейфчак відмовився виступати в суді та заборонив робити це своїм рідним. Джексона виправдав суд присяжних через недостатню кількість доказів.
Ефект вибуху бомби
Фільм викликав ефект бомби, що розірвалася, і розділив суспільство на кілька таборів. До першого відносяться ті, хто стоять на боці Джексона і називають Сейфчака та Робсона ошуканцями. До іншого приєдналися шоковані почутим і повністю підтримують потерпілих. Ще є частина глядачів, які кажуть, що творчість Джексона як музичної легенди потрібно сприймати окремо від іншої частини його особистості, показаної у фільмі. Якийсь відсоток людей не наважується прямо критикувати Джексона, а звинувачує батьків хлопчиків, які залишали їх в одному ліжку із дорослим чоловіком.
Фанати Майкла Джексона протестують біля штаб-квартири Channel 4 у Лондоні
Під час показів картини на фестивалі «Санденс» багато глядачів виходили із зали посеред сеансу та були обурені побаченим. Реакція рідних Майкла Джексона була цілком очікуваною. Вони подали позов проти телеканалу HBO у розмірі $100 млн, адже ще в 90-х було підписано угоду про нерозголошення інформації, яка ганьбить імідж співака. Фільм був названий дітьми Джексона «однобокою неперевіреною пропагандою, що обмовляє на безневинну людину, яка вже мертва і не може захистити себе».
Фанати Джексона виступили на його підтримку та намагалися зірвати показ фільму на «Санденсі». Радіостанції Нової Зеландії та Канади прибрали з ефіру пісні Джексона, у Лондоні знесли його статую, а із «Сімпсонів» навіть вирізали епізод із зіркою. Хоча, здавалося б, «Сімпсони» — не найлояльніший і найдобріший мультфільм, але навіть його творці вважають недоречним залишити в широкому доступі епізод 1991 року, в якому Джексон озвучив одного персонажа. Дісталося і світові моди в особі бренду Louis Vuitton. Колекція, присвячена Джексону, була випущена у січні. Після прем’єри фільму в компанії заявили, що не випускатимуть речі з прямими посиланнями до співака. Креативний директор чоловічих колекцій компанії Вірджіл Абло сказав, що суворо засуджує будь-які форми насильства щодо дітей та будь-яке посягання на права людини.
Після бійки кулаками не махають?
Чому ж Сейфчак і Робсон вирішили порушити тему насильства з боку Джексона так пізно і не сказали правду, коли давали свідчення в суді? Чіткі відповіді на це питання вони дали і у фільмі, і в інтерв’ю Опре Вінфрі після прем’єри картини. Як розповідають Робсон і Сейфчак, насильство вони пережили в ранньому дитинстві (у 7 і 10 років), тому не розуміли, що у поведінці Джексона був сексуальний аспект і що це було чимось поганим. Навіть у зрілому віці чоловікам було складно прийняти той факт, що пережите у дитинстві було насильством. «З першої ночі він казав мені, що це кохання. Він казав, що любить мене і що Бог поєднав нас разом. А секс – це те, як ми висловлюємо наше кохання», – зізнався в інтерв’ю Опре Вінфрі Робсон.
У фільмі розповідається, що Джексон не просто ставав для хлопчиків та їхніх рідних «другом», а втирався в довіру, дарував дорогі подарунки та займався навіюванням. Один із чоловіків згадує, що співак брав його з собою в магазин і дозволяв купувати все, що йому заманеться. Джексон розповідав Сейфчаку і Робсону, що ніхто в жодному разі не повинен знати про те, що відбувається між ними, інакше наслідки будуть жахливими.
Інші люди неосвічені, дурні, вони нас ніколи не зрозуміють. Якщо вони дізнаються, що ми робимо, чим ми займаємось, нас розлучать. Ми більше ніколи не побачимось. Він казав, що нас з ним ув’язнять до кінця нашого життя», — розповів у фільмі Вейд Робсон.
Усвідомлення того, що сталося, повною мірою і бажання розповісти про все прийшло до Вейда Робсона після народження власного сина. Після визнання Робсона у 2013 році бажання розповісти про пережитий травматичний досвід з’явилося у Сейфчака. Багато років він був пригнічений і перебував у постійній депресії.
Читайте також: 5 ознак того, що ви перебуваєте в аб’юзивних відносинах
Мета фільму – розповісти універсальну історію про насильство над дітьми
Ден Рід
Багато хто звинувачує фільм у необ’єктивності та однобокості викладу фактів. Почасти це правда, адже історія розказана лише передбачуваними жертвами, а думки близьких Джексона про цю ситуацію чи його персонал навіть не запитали. Ден Рід, режисер картини, зазначає, що фільм замислювався не лише як викриття співака, а й як універсальна історія про насильство над дітьми. На прикладі фільму можна зрозуміти, як діють аб’юзери: «Зазвичай ми представляємо педофілів-ґвалтівників людьми, які хапають дітей на вулицях».
Якщо моя розповідь про насильство з боку Майкла і про те, як воно вплинуло на мене, якщо моя правда допоможе іншим людям, які в дитинстві зазнавали насильства, пережити це, я хочу все розповісти. Хочу мати можливість розповісти правду так само голосно, як я брехав стільки років», – сказав Уейд Робсон.
Повністю повірити у розказане головними героями документального фільму може стати на заваді культ особистості. Адже це Майкл Джексон, як можна повірити в таке? «У ньому було так багато хорошого, люди думають, якщо у нього класна музика, він і сам класний. А люди знають його з дитинства, бо він зірка, і подумати не можуть, які жахіття ця людина творить з дітьми. Мені здається, такі речі в голові не вкладаються», — підсумовує Джеймс Сейфчак.
Можна сказати лише одне: перегляньте фільм «Покидаючи Неверленд». Подивіться, як дорослі чоловіки з грудкою в горлі і сльозами на очах розповідають про пережите насильство, про те, що звинувачують за все себе, і про те, як зізналися в тому, що сталося близьким.
Джеймс і Уейд упродовж багатьох років, навіть після смерті Джексона та народження власних дітей, не змогли по-справжньому покинути Неверленд. Він назавжди залишився в їхньому житті і зруйнував її, як руйнує життя будь-якої людини насильство.
Джерело фото: gettyimages.com, imdb.com
Поділись:
Також читайте
