Особистості, про яких потрібно знати: 5 визначних українців, що сформували нашу ідентичність

Для нації життєво важливо знати свою історію, щоб мати орієнтир, з якими цінностями перебувати в сучасності та будувати майбутнє. І найбільшим скарбом нації є сам народ, люди, які мають ідеї, самоорганізовані, вміють ставити перед собою ціль і її досягати.

З нагоди Дня Незалежності України, проєкт «Шрифтова Абетка української ідентичності» від Projector Foundation — це нагода привернути увагу до важливих подій, символів та постатей нашої незалежності, завдяки яким ми стали такими, якими є. Серед них і визначні особистості, з пʼятіркою яких хочемо вас познайомити ближче —  щоб кожен із нас знав та цінував їхні здобутки.

Іван Котляревський

«Занедбане й закинуте під сільську стріху слово, мов фенікс з попелу, воскресло знову… і голосно залунало по широких світах», — писав Михайло Коцюбинський про Івана Котляревського.

Автор «Енеїди» — бурлескно-травестійної поеми про життя українського народу написав твір, приказки та цитати з якого українці будуть використовувати й через понад 180 років після публікації 1842-го. Колоритна, смілива та іронічна «Енеїда» без прикрас зображує тогочасну дійсність, документує епоху через зображення вірувань, обрядів, традицій та будення. До речі, кажуть, що примірник твору був у бібліотеці самого Наполеона.

А головне — це перший твір, написаний народною українською мовою, який став важливим поштовхом до становлення мови літературної, а п’єси «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник» поклали початок нової української драматургії. 

Іван Франко 

«Ми мусимо навчитися чути себе українцями — не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без меж і кордонів», — говорив Іван Франко, який активно просував ідею соборності України.

Ми звикли називати його українським Каменярем, Вічним революціонером та енциклопедистом, однак Івана Франка неможливо описати лише цими «асоціаціями». Адже він був претендентом на Нобелівську премію, відомим поетом, драматургом, прозаїком, філософом, фольклористом, істориком, перекладачем, етнографом, а також громадсько-політичним діячем та одним із перших підтримав український феміністичний рух. А все тому, що розумів: без освіченого українського суспільства неможливо створити сильну країну, тож багато працював і намагався ділитися своїми знаннями. 

Насправді результат його роботи вражає: уявіть собі, що Франко — автор близько 6000 творів, серед яких 10 поетичних збірок, 1 збірка поем (усього їх 50), 10 творів великої прози й близько 100 малої, понад 3000 публіцистичних статей. І як трудоголік, він писав не заради кількості, а передусім зосереджувався на якості своїх робіт. 

Микола Леонтович

Його називали ювеліром української пісні й порівнювали з Бахом — Миколу Леонтовича часто згадують як перфекціоніста, який кожен свій твір прагнув довести до ідеалу. Так склалося й зі «Щедриком» — він мав аж п’ять редакцій. 

Чи може пісня бути силою? Про «Щедрик» Миколи Леонтовича часто кажуть саме так. У 1919 році Українська республіканська капела вирушила з цією щедрівкою у закордонне турне. Хор зривав овації в Європі та Америці, про капелу захоплено писали газети, автора твору і диригента Олександра Кошиця визнали геніями. 

Щедрівка стала настільки популярною, що її переклали багатьма мовами світу. У 1936 році американський композитор українського походження Пітер Вільговський створив її англомовну версію для симфонічного оркестру радіо NBC — Carol of the Bells. Саме в цьому варіанті наш «Щедрик» щороку виконує на Різдво весь світ і водночас продовжує дипломатичну місію та єднає нас зі світом. 

Квітка Цісик

Українка Квітослава Цісик, або Кейсі, як її знали у США, співом якої захоплювався увесь американський шоу-бізнес. Хоча народилася співачка за океаном, любов до української пісні була в неї в крові. 

У 1970-х співачка із родини українських емігрантів завдяки наполегливій праці стала зіркою джинґлів: вона записувала їх для Burger King, American Airline, Coca-Cola та Mcdonald’s, а офіційним голосом Ford Motors взагалі була протягом 16 років. Саундтрек до фільму «Ти — світло мого життя», записаний Квіткою, отримав «Оскар».

Коли Квітка Цісик зайнялася популяризацією української культури, це не принесло їй доходу. Навпаки, запис двох україномовних альбомів обійшовся їй майже у $200 тисяч. Але вона вважала важливим донести глибину й емоційну силу української музики до американців. Тому в 1980-х Цісик записала два компакт-диски: Kvitka — з українськими народними піснями, і Two colors — з українськими народними та сучасними піснями про кохання. Обидва альбоми користувалися популярністю серед українських емігрантів.

Георгій Ґонґадзе

«Я дійсно хочу, щоб ми перестали поділятися на червоних і жовто-синіх. Ми всі українці. У нас є Чорнобиль, у нас є багато проблем, які треба вирішувати. Режиму дуже вигідно, щоб ми ділили все на лівих і правих. Ми всі українці. Я — грузин, але, якщо потрібно, я віддам життя за цю державу», — говорив досвідчений журналіст грузинського походження Георгій Ґонґадзе, який завжди пишався своїм корінням. 

За життя він щиро прагнув створити в Україні простір для вільного вираження думок і плюралізму. Тому він одним із перших почав розбудовувати в Україні культуру незалежних ЗМІ: спочатку працював як медійник у Львові, а потім — у Києві як засновник популярного нині видання «Українська правда». 

Оприлюднені записи розмов Леоніда Кучми з тодішнім міністром внутрішніх справ, які в народі прозвали «Кучмагейтом», пролили світло на жахливе вбивство жрналіста. Новина про його загибель сколихнула країну — великими містами прокотилася хвиля протестів під гаслом «Україна без Кучми». Зокрема і через цей розголос поклав край розбудові кучмівського авторитаризму — кучмізму. 

Дізнатися про всі події можна на сайті проєкту, який був реалізований завдяки підтримці ЗМІN та у співпраці з українською продуктовою компанією MacPaw. Тільки той народ має своє майбутнє, який знає реальну історію і шанує минуле!