SMALL TALK: Марія Панченко, директорка з контенту MEGOGO, про документальний фільм «Воїни» 

Нещодавно на медіасервісі MEGOGO відбулася премʼєра документального фільму «Воїни». Наразі доступно три епізоди, четвертий вийде 28 квітня. У центрі сюжету — Андрій Турків, стоматолог за професією та бойовий медик, який  і зараз продовжує практику, коли має вільний час між бойовими завданнями. Марія Панченко  — директорка з контенту MEGOGO, розповіла про створення «Воїнів», історії, які об’єдналися в проєкті та про значущість подібного контенту в Україні.

Чому ви вирішили зняти саме документальний, а не розважальний формат?

Це зараз на часі. Ми хочемо давати глядачеві актуальний контент про те життя, яке проживаємо тут і зараз. Будь-які розваги — це більш бібліотечний контент та можливість психологічно відволіктись і розслабитись. Людина підтримує свій нормальний стан, дивлячись, наприклад, культові «Друзів» чи «Теорію Великого Вибуху», але новий продукт має бути актуальним. І якщо у нашому повсякденні сьогодні — війна, дивно бачити новий контент, в якому її немає. Показати наших воїнів та розказати їх історії здається нам найприроднішим та найвідповідальнішим, що можна зробити зараз.

Розкажіть про жанр документальних фільмів про війну детальніше, для чого та для кого вони?

Вони в першу чергу для нас, для цивільних, щоб ми знали та пам’ятали про людей, які заради нашої свободи та майбутнього щодня ризикують життям. Вони для наших воїнів, адже їм важливо відчувати нашу підтримку, що ми емоційно поруч, переживаємо за них, що нам не байдуже. І звичайно, вони для закордонного глядача, бо нам важливо вибудовувати імідж України у світі, яка живим щитом стоїть між цивілізованим світом і ордою. Вони мають розуміти, завдяки кому, саме їм не треба проходити через те, через що проходимо ми.

Вже достатньо багато подібного контенту в нашій інформаційній площині, чим «Воїни» унікальний?

Вся оповідь у кожній частині будується навколо головного героя. Ми працюємо у документальному жанрі і практично не мали форматних обмежень, тому готові були слухати про все, про що він хоче розповісти і про що можна говорити без шкоди для військових. Це його історія, він розповідає її так, як хоче. У підсумку ми прагнули показати, наскільки різні люди стають до лав Сил оборони, у них різні філософські, життєві погляди, але всіх їх об’єднує боротьба за Україну.

Ця робота поєднує в собі багато історій, як їх відбирали? Є історія, яка вразила вас найбільше?

Ми вирішили сконцентруватись на захисниках, які здебільшого не ведуть публічної активності та не мають медійної впізнаваності. Це представники кіно, медицини, підприємці, it-фахівці тощо. До речі, це і відрізняє нас від інших проєктів, бо у нас знялися воїни, чиї історії можна почути лише у нас.

Звичайно, кожна історія вражає по-своєму. Наприклад, розповім про «Армора», IT менеджера, який зараз у лавах спецпідрозділу «Герць». Він та його друзі з IT-сфери, пішли разом захищати країну. Після звільнення Київської області займались контрдиверсійною діяльністю, брали участь в декількох масштабних спецопераціях, деталі про які розкривати поки що не можна. Багато працювали по Запорізькому напрямку, де провели низку успішних операцій як оборонного, так і наступального характеру.

Інший наш герой, Денис Власенко, вразив легким гумором та відкритістю. Його побратими дуже спрацьовані, відчувається дружня атмосфера. Один із них, боєць з позивним «Кіса», з котячими вушками на шоломі — просто улюбленець глядачів! Люди справляються з шаленою напругою, тривогою та відповідальністю як можуть, іноді виходить дуже креативно.

Чи були проблеми при підготовці фільму? Наприклад з дозволами, озвучуванням деяких епізодів, зйомками?

Ми дуже довго отримували акредитацію для знімання, проходили безліч перевірок, надавали стоси документів. Це зрозуміла та правильна практика з боку держави, тож підготовчий період затягся на півроку. З озвучуванням епізодів все пройшло за планом. Деякі герої «Воїнів» в житті спілкуються російською мовою, і ми за правилами документального жанру, записали їхні історії без змін. Тому для глядачів доступна оригінальна, а також українська доріжка від нашої студії озвучування MEGOGO VOICE.

Чим, на вашу думку, важливий такий контент для пересічних людей?

Ми не маємо права забувати, чим завдячуємо нашим воїнам. І не маємо права забувати, чим вони ризикують та жертвують заради нас. Вдячність — один з рушіїв цивілізованого світу.

Загалом, чи є попит в українців на документальний чи воєнний контент? Якими темами цікавляться? 

Попит є, документалку, присвячену війні, дивляться дуже активно. Хоча теми бувають надзвичайно важкі, після них потрібен час прийти до тями.

Найпопулярнішим фільмом за кількістю переглядів на медіасервісі за минулий рік є «Снайпер: Білий ворон», заснований на реальній історії. 

Вже цього року багато переглядів зібрали такі документальні українські проєкти як «Маріуполь. Хроніки пекла», «9 життів», «Втрачений дім», «Область героїв»,  документальні фільми від Діскавері «Залишаючи Ірпінь», «Зеленський. Виклик путіну», чудові рейтинги у ряду програм від Військового ТБ — «Воїн», «Озброєння», «Техніка війни» та інші.

Які подальші плани у проєкту? 

Наразі ми плануємо роботу над циклом, що є для нас логічним продовженням «Воїнів». Його робоча назва — «Майбутнє України». Ми хочемо зібрати роздуми, мрії та проєкти лідерів думок стосовно розвитку України після Перемоги. Якщо ці ідеї вдасться зібрати у єдину картину, що надихатиме нас на активну відбудову і стрімкий розвиток після війни — ми в MEGOGO будемо дуже раді, адже це наша відповідальність за майбутнє країни. Під час зимових ракетних атак та відключень електрики ми з вами пройшли через надзвичайні випробування, і пройшли їх гідно. Дуже сумно було б втратити цей потенціал, цю змогу робити неймовірні речі, коли нас надихає важлива мета.

Читайте також: ЧОЛОВІК ГОВОРИТЬ: АНТОНІО ЛУКІЧ, РЕЖИСЕР «ЛЮКСЕМБУРГ, ЛЮКСЕМБУРГ»