Small Talk: співак та телеведучий Коля Сєрга про терапію для військових та місію «Культурного десанту»

Тенденція приділяти увагу психоемоційному стану набирає обертів серед українців, адже від нього залежить моральний дух бійців та загальний настрій у суспільстві. Так, за підтримки ЗСУ та ініціативи українського співака, телеведучого, а нині й військовослужбовця Колі Сєрги було створено проєкт «Культурний десант», який займається морально-психологічним забезпеченням українських військовослужбовців та цивільних з деокупованих територій. 

Коля Сєрга вступив до лав ЗСУ з початку повномасштабного вторгнення і, бувши у близькому контакті з фронтовим життям, прийняв рішення проводити концерти та інші культурні заходи для підтримки психічного здоров’я. Спеціально для Marie Claire музикант розповів про розвиток проєкту, атмосферу на фронті та особисті трансформації.

Ви часто перебуваєте у гарячих точках бойових дій, яка там зараз психоемоційна обстановка?

Вона дуже різна і доволі динамічна, адже залежить від багатьох факторів. Наприклад, яка активність на цьому напрямку, який рід військ, який командир (від командира дуже багато чого залежить), яка кількість втрат і кількість успішно виконаних завдань. Чим ефективніше батальйон або бригада діє, тим більше впевненість в собі у бійців. Також залежить від моменту, в який ми приїжджаємо. Тобто це можуть бути хлопці, які тільки змінилися з утримання позиції, що постійно обстрілювали, або які готуються до наступу чи штурму. Це два різних стани, отже і інструменти роботи з ними будуть кардинально відрізнятися. Також ми їздимо до поранених воїнів у польові госпіталі, до “відказників”, до мобілізованих, які тільки приїхали і ще не відчули пороху – працюємо з усіма, тому дуже широкий спектр психологічних станів та, звісно, інструментів, які ми використовуємо.

Як змінився «Культурний десант» з початку створення до сьогодення?

По-перше, у «Культурний десант» постійно залучаються нові амбасадори, артисти і не тільки. Ми збільшили кількість напрямків, тому зараз, крім музикантів та поетів, у нас працюють барбери, театр, гіпнологи. Навіть, є лялькар, який приїжджає і робить круті речі для героїв – дорослі терапевтичні казки. Він взагалі геній. Також залучаємо різні культурні заходи, наприклад, приїжджають до хлопців наші кухарі та готують піцу, бургери на відкритому вогні, пригощають смачними стравами, це також впливає на морально-психологічний стан. Ми залучили тиловий штаб, який працює над написанням гімнів та створенням контенту для бригад. Також створено окремий підрозділ, який займається звільненими військовополоненими, навчальними центрами, госпіталями та їздить до військових поза зоною активних бойових дій, але робота від того не менш важка. Створюємо такі терапевтичні культурні заходи для тих, хто, наприклад, не може повернутися на поле бою, для ветеранів, щоби допомогти їм соціалізуватися. Тож «Культурний десант» дуже динамічна система, яка постійно розвивається. Якщо на початку це було об’єднання відомих і свідомих митців, то зараз до нас долучаються всі, хто відчуває свої сили у підкріплені цього напрямку. Роботи дійсно дуже багато і тому потрібні люди ініціативні, сильні, свідомі.

З якими емоційними складнощами довелося зіштовхнутися особисто вам?

Насправді поки що рано про це говорити, бо ми знаходимося в зоні бойових дій майже весь час, а щоб описати систему, потрібно вийти з неї. Поки що такої можливості не передбачається, адже для керування потрібно знаходитися в ній. Звісно, відчуваю що проблеми є. Почав помічати за собою різні думки і  гадаю, що скоро мені доведеться також пройти курс терапії від культурного десанту. Нещодавно я зіштовхнувся з дуже сильним вигоранням, бо працював без вихідних від початку повномасштабного вторгнення. В якийсь момент я зрозумів, що починаю глючити, і це відображається на роботі всієї нашої структури. Тоді зрозумів, якщо зараз не перемикнуся, не відпочину, а мозок не перезавантажиться, то я почну знищувати невірними рішеннями те, що так довго і старанно створювалося всіма нами. Тому взяв свою законну відпустку на 10 днів і провів цей час без телефону,  ні з ким не розмовляючи, я просто їв, спав, думав і трошки читав.

Звідки ви черпаєте сили та, як творча людина, натхнення зараз?

Напевно сили та натхнення я черпаю з віри в Україну, українців, нашу справу, яку ми робимо. Особливо, коли бачу результати – це найбільш надихає. Коли розумієш що, справа, яка робиться, потрібна не тільки тобі, і вона корисна не тільки в твоїй уяві, а у реальному практичному світі, що це дійсно допомагає людям, моєму народові і справжнім патріотам, тим, хто не словом, а ділом зараз доводить свою любов до України.

Багато військових, які перебувають в ротації, думками залишаються на фронті. Як це відбувається у вас?

Звісно, є такий момент, коли постійно знаходишся на високих емоційних піках у тих обставинах, певному одязі, пікселі, з певними людьми і тому  найяскравіший спогади, пов’язані зараз саме з цим усім. Дуже складно вийти з цього образу, цього стану. Тому, навіть, коли я умовно на відпочинку і намагаюся потрошечки відпустити все, то все одно не сильно виходить. Такий час – війна триває, дуже складно відпустити фронт, тому думками практично постійно на ньому.

Ця війна дуже вплинула на кожного українця, як вона змінила саме вас?

Мені здається, що я став безкомпромісним націоналістом. Ніколи не думав, що так станеться, адже завжди позиціонував себе, як космополіт, людину, яка не має кордонів, для якої немає національності і так далі. А зараз я став націоналістом, в мене є кордони і мене не цікавить, що відбувається за межами України, не приваблює. І дійсно я полюбив свою країну. Тому для мене це колосальна зміна і свідомо зроблений вибір, бо космополітизм в якомусь ступені – це така тема, що я всюди вдома і всюди гість, всюди друг і ні де не хазяїн. Це вже не на часі. Моє місце тут.

Читайте також: СЕРГІЙ ЖАДАН І ВАЛЕРІЙ ЗАЛУЖНИЙ ПОДАРУЮТЬ ПІДПИСАНУ КНИГУ ЗА НАЙБІЛЬШИЙ ДОНАТ ДЛЯ ЗСУ