Small Talk: Єлизавета Письмак, українська режисерка анімації 

«Я та моя Кремезна Дупа» - легка комедійна анімація про прийняття свого тіла та анорексію. Стрічка брала участь у Каннський конкурсній програмі студентських фільмів Cinefondation. З 21 по 27 жовтня фільм можна буде безкоштовно переглянути на онлайн-кінофестивалі «7+7». 

Авторка анімації — молода українська режисерка анімації Єлизавета Письмак, навчається  в Польській національній кіношколі в Лодзі. Розпитали авторку про ідею анімації, терапевтичний процес творчості та режисерок, творчість яких варто знати.

Наскільки анімація заснована на вашому досвіді? Чи допомогла робота над анімацією прийняти себе та своє тіло?

В мене завжди були комплекси щодо, власне, дупи, з дуже раннього віку. Це було дурне, бо ж можна о стількох цікавих речах думати, а до мене отой комплекс взяв і приклеївся. Дупа, дупа і дупа в голові. Я, як і дуже інших дівчат вже з підліткового віку пробувала різні дієти, сиділа в інтернеті на групах типу “Типова Анорексичка” і інших з такою тематикою і ненавиділа себе за то, що не можу витримати тиждень на воді і кефірі. В певний момент, вже будучи студенткою, я побачила відео щодо інтуїтивного харчування і зрозуміла, що так жити більш не можна. Це дуже тупо і смішно мати депресію і аутоагресію через морозиво і пампушки. Робота над анімацією мені насправді дуже допомогла розібратися з отим абсурдом.

Яку роль грають кольори у вашій анімації? Чому зупинилися на поєднанні чорного і жовтого кольорів?

Це взагалі-то цікава історія. Спершу фільм мав складатися не з одного оповідання, а з багатьох маленьких сценок. До кожної з них був призначений відповідний колір, але персонажі були намальовані на біло (такий подклад). Пан професор Думала мені тоді сказав, що білий подклад був не потрібний і я погодилася з ним, бо ба, яка економія часу. Спершу, я прийшла рішення щодо гарячожовтого інтуїтивно, бо з дитинства любила цей колір і завжди сварилася як хтось назвав його жовтим або оранжевим, бо для мене це був окремий колір! А потім, як я вже зробила фільм, я приїхала додому і побачила, що вага, котра була у нас вдома має власне отій жовтогарячий колір і все одразу було зрозуміло.

Як виникла ідея анімації «Я і моя кремезна дупа»? 

Колись ми йшли з моєю подругою на пончики. Говорили з подругою власне про мої пригоди з т.з. eating disorders. Я вже тоді  майже забула скільки в чому калорій (раніше я знала все це напам’ять), а пончик не був булімічним зривом, а просто пончиком. І навіть тоді я ще чула, що, мовляв, боже, але з мене товста свиня. Також тоді я хотіла зробити смішний і легкий фільм, але не могла знайти теми для нього. І тоді моя подруга запропонувала мені зробити фільм власне про цей досвід. Спочатку я подумала, що не зможу таку тяжку для мене тему перекласти на щось легке і комічне, але потім зрозуміла, що такого фільму в тієї дискусії власне і немає. Є фільми про анорексію, котрі розповідають про неї в депресивному, жахливому ключі, є фільми типу “боді-позитив”, котрі, як на мне, занадто солодкі і не сягають до коріння проблеми — це тупо страждати через їжу. Це абсурд. Тому я сзрозуміла для себе, що хочу зробити фільм з такою м’якою іронією і гумором, адже саме це мені помогло позбутися цього забобону. Може, хто зна, поможе і іншим?

Читайте також: Small Talk: Світлана Ліщинська, режисерка

Роботами яких режисерок/аніматорок ви надихаєтесь?

Люблю Лотте Райнігер, Маржан Сатрапі, сістер Брумберг (союзмультфільм), обожнюю Франческу Ярбусову як художника (вона малювала всі-всі-всі фільми Норштейна). З наших сучасниць — Аллісон Шульник (Allison Schulnik) просто виносить мозок своїми пластиліновими фантазіями! З того, що я бачу зараз на фестивалях і у нас в школі, жінки в анимації починають домінувати, принаймні в Польщі. Це цікавий процес, бо ж на моєму році з 10 студентів було тільки 2 хлопака, а в цьому році вже жодного. І знаєте що, наше дівчата гребуть фестивалі як шалені і роблять супер фільми, тому додаю до переліку моє найближче натхнення — Барбара Рупік, Юлія Орлік, Катажина М’єховіч, Кароліна Каєтанович.

Над чим зараз працюєте?

Зараз працюю над дебютом вже після школи. Це буде більш експериментальний фільм в авторській техніці.