Суспільство і наслідки війни: колонка психолога

Кожен відчуває наслідки війни: одні – у моменті, інші – їх накопичувальний ефект. У складні часи важливо турбуватися про власну цілісність, знаходити нові опори та цінності. Інакше якісні зміни так і не відбудуться. Як боротися з наслідками війни, будувати нових себе та нове суспільство? Розповідає психологиня Юлія Гайдай.
Суспільство і наслідки війни: колонка психолога-Фото 1

«Кладовище» снарядів в місті Харків. Автори фото: Костянтин та Влада Ліберови. Фото: instagram.com/libkos

Дослідження науковців свідчать, що під час війни реакція психіки людини буває різною: від помірного і тимчасового стресу до важких психічних травм, які мають негативні наслідки для здоров’я та благополуччя. Інші дослідження показують, що більшість людей, котрі пережили війну, поступово пристосовуються до нової реальності, відновлюються. А деякі у відповідь на стресові обставини і події відчувають піднесення, немовби у них відкривається «друге дихання».

Це пояснюється тим, що травма може призвести як до втрати, так і до отримання важливих ресурсів. Тож можна очікувати, що вплив війни спричинить глибше розуміння цінності життя і, як наслідок, підвищить досягнення й рівень задоволення життям.

Ми знаходимось на гойдалках, в колективній травмі. Те, якими ми з цієї травми вийдемо як особистості і як суспільство, – наша відповідальність.

Суспільство і наслідки війни: колонка психолога-Фото 2

Миколаїв. 14 березня 2022. «Покажите им русский мир!» — фраза, яку не домовляючись попередньо повторювали жителі обстріляного мікрорайону Соляні. Автори фото: Костянтин та Влада Ліберови. Фото: instagram.com/libkos

Кожна людина по-різному реагує і справляється з травмою. Хтось буде розплачуватись фізичним здоров’ям, хтось – ментальним. Хтось лишиться стійким, а невелика частка людей будуть ставати сильнішими, мудрішими, професійнішими.

Ми всі маємо зайняти дорослу позицію і взяти на себе відповідальність – за себе і за суспільство. Важливо приймати реальність такою, якою вона є. Цікавитись, що відбувається не тільки у вузькому колі, а і в широкому. Якщо, як наслідок війни, ми хочемо отримати посттравматичне зростання, маємо розуміти, що воно не береться на пустому грунті.

Суспільство і наслідки війни: колонка психолога-Фото 3

На фото — Мойсей @ moisei.bondarenko. Він професійний скрипаль, музикант, а ще він військовий, служити в ЗСУ. Автори фото: Костянтин та Влада Ліберови. Фото: instagram.com/libkos

Як же спробувати амортизувати колективну травму?

Перше – побудувати гарні стосунки. Насамперед необхідно викорінити уявлення, що ветеран дорівнює проблема. Цивільні часто не знають, як спілкуватися або поводити себе з ветеранами. Хоча відповідь проста – це повага.

Але в суспільстві, в якому повага не була основою виховання, це не просто. Ми не вміємо поважати себе, не вміємо поважати інших, багато хто не ставився з повагою до наших потреб чи кордонів. Виходить, що суспільство має самостійно виростити щось, чого в нього ніколи не було. Це і є точкою зростання.

Поважати, бути чуйними, емпатичними. Звертатись до свого внутрішнього досвіду. Коли ви бачите чи говорите до ветерана, дослухайтесь до себе. Адже у всіх є досвід агресії і люті, досвід, коли ми хотіли вступитися за себе, або за когось, хто менший. Ми не такі вже і різні. Про це важливо пам’ятати. Ветерани потурбувались про нашу безпеку на фронті. Тепер наша черга потурбуватися про їхню безпеку в суспільстві.

Не варто занадто героїзувати ветеранів, жаліти чи сюсюкати, не варто питати про вбивства чи прогнози. Усе, що ми можемо – бути людяними. Не такий вже і складний рецепт, погодьтеся. Бути уважними і чесними. Не порівнювати і казати «я розумію», а запитувати, якщо щось не зрозуміло. Зізнаватись у своїй розгубленості, адже це нормально. Вибачатись, якщо зробили людині некомфортно.

Друге – дбати про себе. Як в літаку – спочатку маску на себе, а вже потім – на дитину. Адже нічим не допоможете, якщо ви розбалансовані. Інструментами порятунку мають бути саморегуляція і корегуляція.

Суспільство і наслідки війни: колонка психолога-Фото 4

Автори фото: Костянтин та Влада Ліберови. Фото: instagram.com/libkos

Саморегуляція – це відновлення завдяки діям, які ми робимо винятково самі для себе та власного задоволення. Сюди можна віднести різноманітні хобі, читання, перегляд фільмів, спорт, приготування страв, покупки, нічогонероблення тощо. Це цінний час, проведений наодинці із собою, можливість поновити власні сили.

Корегуляція – це вміння регулювати стани в середині групи. Сила впливу людей одне на одного потужна. Не дарма кажуть, що складні моменти в житті значно легше переживати в оточенні близьких людей. Для зцілення потрібна інша людина, інша психіка.

Суспільство і наслідки війни: колонка психолога-Фото 5

Автори фото: Костянтин та Влада Ліберови. Фото: instagram.com/libkos

У нас є все необхідне, щоб впоратися з цією травмою як особистісно, так і колективно. Питання в тому, чи готові ми взяти на себе цю відповідальність?

Читайте також: РОЛЬ КУЛЬТУРІ ПІД ЧАС ВІЙНИ: ІНТЕРВ’Ю З УКРАЇНСЬКИМИ ФОТОГРАФАМИ КОНСТАНТИНОМ І ВЛАДОЮ ЛІБЕРОВИМИ 

Статьи по теме