Всеукраїнська програма ментального здоров’я «Ти як?» представляє спеціальний проєкт 

Всеукраїнська програма ментального здоров’я «Ти як?», яка впроваджується за ініціативою першої леді Олени Зеленської, представляє спеціальний проєкт, створений у партнерстві з громадською організацією Gen.Ukrainian, комунікаційною агенцією Public Kitchen, фотографами Костянтином та Владою Ліберовими та Координаційним центром з психічного здоров’я при Кабінеті Міністрів України.

У короткому відеоролику українські діти звертаються до захисників, вкотре нагадуючи, як вони ними пишаються, вірять в них і чекають вдома. У простих, щемких і щирих дитячих словах лунає все, що відчувають українці до тих, хто став на захист держави. А українці –  дякують, цінують та пам’ятають.

Мета проєкту – підтримати захисників і захисниць України. Вкотре їм нагадати, що у них є тил, і цей тил – десятки мільйонів людей. І серед них багато маленьких українців, що стали учасниками або свідками травматичних подій війни, втратили батьків, втратили дім, але не втратили віру та любов. І в них стане сил, щоб поділитись цим з тими, хто залишив все і пішов боронити Україну.

До проєкту були залучені діти з різних міст України, а також ті, що пройшли психологічну реабілітацію в таборі Gen. Ukrainian. Всі вони пережили травматичні події війни – стали свідками вбивств, пережили бомбардування, обстріли, перебували в окупації, зазнали насильства, переживають втрату батьків. Діти у ролику відповідають на одночасно складні та прості питання: Що для тебе Україна? Герой – це хто? Що для тебе ЗСУ? Про що ти мрієш? Що будеш робити в День Перемоги? Що ти хочеш сказати військовим?

Читайте також: У Братиславі відкрилась виставка «Війна в Україні. Обличчя ворога»

Відеозаписи з відповідями було передано українським фотографам Костянтину та Владі Ліберовим. Подружжя з самого початку російського повномасштабного вторгнення в Україну фільмує події війни в найгарячіших точках. Фотографи відправились до українських військових та медиків, що працюють на східному та південному напрямках, щоб показати їм звернення дітей та зафіксувати емоції наших захисників та захисниць. Але найголовніше – дати підтримку військовим тут і зараз під час виконання складних бойових ситуацій, показати, що діти розуміють, що відбувається, захоплюються військовими, розуміють масштаб щоденних зусиль і мріють, щоб всі вони повернулись додому. 

Історії дітей:

Богдан, 8 років м.Бахмут 

Батьки загинули від ворожого снаряду на вулиці міста. Мама хлопчика тоді була на сьомому місяці вагітності. Маленький Богдан на той час був у сусідки, і коли всі заснули, вночі взяв велосипед і поїхав на місце тієї страшної події, аби побачити своїх батьків. Тіла його батьків кілька днів так і залишилися лежати просто на вулиці, через постійні обстріли поховати їх одразу не було змоги. Богдана врятували правоохоронці.

Любомир, 12 років м.Бородянка 

Батько був військовим із позивним Квітка. Його вбила російська бомба, яка впала на Бородянку. Хлопець у той момент був у підвалі. Любомир до останнього сподівався, що, можливо, тато виживе. Після звістки, що він точно загинув, і не далеко на фронті, а поруч із домом, все життя для Любомира стало ніби сірим. Хлопець носить на шиї батьків жетон смертника.

Юра, 16 років м.Буча 

Батька Юри, в нього на очах, вбив російський військовий коли росія окупувала Київську область. В Юру, що стояв поруч, також стріляв кілька разів – прострілив руку, а коли цілився в голову – промахнувся на 1,5 см. Батько впав з першого пострілу. Від другого пострілу впав Юра. Тіло батька не могли забрати два дні – росіяни стріляли по всьому живому. На худі Юри залишився чорний слід від кулі.

Савелій, 10 років м.Ірпінь 

Батько десятирічного Савелія з Ірпеня в перші дні повномасштабної війни пішов у ТрО. Разом із ним пішов і старший брат Савелія, і дядько. В один із вечорів, коли хлопчик робив уроки, мамі зателефонував брат. Він розповів, що батько загинув, а його та дядька поранили, коли вони намагалися витягнути тіло тата з окопу. Тіло батька не могли забрати ще 10 днів через постійні обстріли. Савелій часто відвідує могилу батька та зодягає його військову форму.

Дарина, 8 років м.Київ 

Тато Дарини був цивільним. Після початку повномасштабного вторгнення пішов захищати Україну. Обіцяв повернутися на день народження Дарини, але загинув.

Владислав, 7 років м.Буча 

Мама Владислава не витримала окупації і постійних обстрілів, поки переховувалася від російських загарбників у холодному підвалі — серце зупинилось. Її поховали поруч із будинком у домовині, збитій зі старої шафи. Коли Владислав дізнався про смерть матері, то щодня приходив на її могилу, носив цукерки та їжу.

Відео: Олексій Брагарник, Костянтин та Влада Ліберови

Музика (спеціально для проєкту): MONATIK (Love & Rhythm Production) – амбасадор Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?», артист, волонтер 

____ 

«Ти як?» 

Всеукраїнська програма ментального здоров’я «Ти як?» – ініціатива першої леді Олени Зеленської, спрямована на розвиток культури піклування про ментальне здоров’я та розбудову якісної системи надання послуг у сфері психосоціальної підтримки. Супровід розробки та впровадження Програми забезпечує Координаційний центр з психічного здоров’я при Кабінеті Міністрів України за експертного партнерства та підтримки Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ). Спеціальна сторінка Програми – https://www.howareu.com 

Gen.Ukrainian 

Організація, яка профільно займається ментальною реабілітацією дітей, які втратили батьків під час війни. Проводить психологічні інтенсиви, створює новітні програми психологічної реабілітації, займається науковою діяльністю.

В рамках організації вже другий рік  поспіль функціонує Gen.Camp – освітньо-реабілітаційний табір, де команда найдосвідченіших фахівців лікує невидимі рани дітей, які пережили жахіття війни. Цьогорічні зміни табору Gen.Camp відбувалися за підтримки Фундації Олени Зеленської.

Public Kitchen

Бутікова комунікаційна та івент агенція, що створює кампанії та ідеї для великого бізнесу, соціальних та благодійних ініціатив, модної та бьюті індустрій. Public Kitchen засновано в Києві в 2017 році Анастасією Івченко та Євгенією Каганович. Агенція робить українські проєкти відомими в світі і такими, що ними пишаються всередині країни.