Як говорити з дітьми про секс, кібербезпеку та втілити сексуальну освіту в Україні?

З приводу виходу книги «Про секс. То як, поговоримо?» поговорили з експертом про секс, розмови з підлітками на відверті теми та сексуальну освіту в Україні. 

У видавництві #книголав вийшов бестселер Ханни Віттон «Про секс. То як, поговоримо?». Українське видання містить компетентні коментарі медиків, а також корисні посилання наприкінці книжки. Спільно з Фондом Олени Пінчук та фахівцями «Сінево» видавництво #книголав планують також провести серію подій для підлітків та молоді.

Читайте також: 10 любимых книг голливудских знаменитостей

Ханна Віттон — британська ютуб-блогерка, амбасадорка секс-освіти, авторка книжок «Про секс. То як поговоримо?», «Щоденники гормонів: кривава правда про наші місячні». Веде власний подкаст за мотивами книжки «Про секс».

З приводу виходу важливої книги ми поговорили із секс-педагогинею та авторкою програм із сексуальної грамотності для підлітків і дорослих Юлією Ярмоленко про сексуальну освіту в Україні, про те, як батькам розмовляти про секс із дітьми та не тільки. 

Юлія Ярмоленко

На якому етапі сексуальна освіта в Україні та чи є вона взагалі?

У Данії, Швеції, Німеччині, Нідерландах сексуальна освіта є понад 50 років. 

На початковому. Є невеликі спроби зробити хоч щось у цій сфері для сучасних підлітків, але заняття проводяться або факультативно і лише в деяких регіонах, або онлайн. Ні про яку системність говорити не доводиться. Бо ще й досі параграф з анатомії про репродуктивну систему людини восьмикласникам дають на самостійне опрацювання замість того, щоб поговорити про надважливі теми.

Зрештою, усе відбувається так само, як і в моєму підлітковому віці 25 років тому. І через це сьогоднішнє покоління вірить у ті самі міфи, які були поширені в 90-ті: не можна завагітніти, якщо у дівчини перший секс; не можна завагітніти під час місячних; скибка лимону чи спринцювання врятує від небажаної вагітності; презерватив заважає позбутися цноти; при першому сексі буде боляче йкровитиме; лікар може побачити на огляді, був у дівчини секс чи ні.

Читайте також: 7 мифов о бисексуальности

Кадр із серіалу «Сексуальна освіта»

З огляду на досвід інших країн, чи доцільно вводити предмет «Сексуальна освіта» в наших школах та як доцільніше було б це втілити на ваш погляд?

У різних країн цей досвід різний. Наприклад, у Данії, Швеції, Німеччині, Нідерландах сексуальна освіта є понад 50 років, а факультативно в деяких з них — понад 80 років. Вони мають дуже хороші результати. Тобто ми відстали щонайменше на півстоліття.

Проте є країни, де програма сексуальної освіти була недосконалою, а викладачі не мали достатньо кваліфікації, і це призвело до негативних наслідків. Тому вважаю, що про шкільний предмет «Сексуальна освіта» в Україні говорити поки що зарано. Та й суспільство здебільшого проти. Спочатку треба дати сексуальну освіту дорослим (через ЗМІ, ТБ, інтернет), щоб вони чудово розуміли, що це й навіщо, щоб знали все про контрацепцію, активну згоду, сексуальні кордони, правила безпеки.

Більшість тих, кому за 25-30 років, досі вірять в безліч стереотипів. Наприклад, про те, що існує «вагінальний оргазм» і він кращий, або що перерваний статевий акт — дієвий засіб контрацепції. Чи що під час менструації не можна приймати ванну, займатися спортом чи готувати їжу. Багато хто погано уявляє, як влаштовані статеві органи людини (привіт нашим вчителям анатомії!), через що люди ведуться на різні шкідливі процедури, які геть не потрібні: збільшення «зони G», зменшення статевих губ, омолодження піхви, полірування голівки пеніса. А також шкодять своєму здоров’ю. Наприклад, хлопці й чоловіки намагаються збільшити пеніс в домашніх умовах, а дівчата й жінки вимивають ретельно піхву й використовують регулярне спринцювання. Також дуже часто чую від підлітків, що аборт можна зробити вдома, і вони щедро діляться між собою «рецептами», які можуть не тільки зашкодити здоров’ю, а й призвести до смерті. 

Читайте також: Интересные подкасты про секс и отношения

Коли вперше батькам варто почати говорити з дітьми про секс?

«Розмова про секс» — це не розмова про статевий акт, зачаття чи дітонародження. Це ширше поняття.

Розмови на інтимні теми варто починати з 2-3 років. Спочатку навчаємо дитину коректним назвам статевих органів замість квіточок та краників, далі вчимо правилам інтимної гігієни (як правильно мити пеніс і вульву, бо діти мають засвоїти ці навички максимум до 5-6 років), а також правила безпеки.

Уже з 2-3 років Рада Європи радить розповідати дітям про правила спідньої білизни. Їх легко знайти в гуглі. Вони є надважливими для кожної дитини, щоб захистити її від педофілів, ґвалтівників, злочинців та людей з нехорошими намірами. Кожна дитина вже з цього віку має розрізняти безпечні і небезпечні дотики, знати, що таке хороші і нехороші секрети, вміти захищати особисті кордони, казати «ні» й просити про допомогу в дорослих. 

Чи варто розмовляти на подібні теми з дорослими дітьми, якщо раніше подібних бесід не було, та як це втілити?

Робити такі спроби варто, але це буде досить складно. Із 9-10 років діти починають дуже соромитися, закриваються. І якщо таких бесід не було раніше, то, швидше за все, у батьків нічого не вийде. Якщо дитина з характером, то вона просто скаже: «Я не хочу нічого про це чути! Мені неприємно. Припиніть зі мною про це говорити», а більш чутлива просто не буде підтримувати діалог, замкнеться у собі, може почати плакати. Як варіант: книжка. Вручити дитині чи підлітку книгу, розраховану на її вік, і сказати, що «це дуже важлива тема, нам би хотілося, щоб ти все знав/знала і про тіло, і про безпеку, і про кордони. І якщо виникнуть питання, приходь! Ми готові говорити на будь-які теми». І тут дуже важливо, щоб самі батьки були сексуально грамотними і достатньо обізнаними в цій темі.

Читайте також: Sex evolution: как менялось отношение людей к сексу

Про які ще теми обов‘язково варто говорити або не варто говорити з підлітками, окрім самого сексу: задоволення від інтимних стосунків, секстинг тощо?

Секстинг, сексторшин, кібергрумінг — це теми, на які варто поговорити з дитиною в ту мить, коли ви вручаєте їй гаджет із вільним доступом до інтернету.

Ви маєте разом скласти правила користування мережею: на які сайти дитина може заходити, на які —ні, і чому; з ким може спілкуватися, а з ким — ні; які фото і яку інформацію можна викладати, а яку — ні. І що робити, якщо вже щось сталося: відкрився сайт для дорослих, побачили сцену насильства, хтось шантажує чи пропонує дружбу/зустріч/обмінятися фото. Тобто кібербезпека — це те, чому ми вчимо дітей з 3-4 років.

А ось теми, які варто обговорити з дітьми до 14 років: 

1. Почуття/емоції: що таке дружба, повага, кохання, любов, ненависть, провина, сором, злість.
2. Стосунки: що таке здорові безпечні стосунки; як зрозуміти, що тобою маніпулюють/що тебе використовують; як розгледіти аб’юз; як вийти з токсичних стосунків.
3. Побачення: де можуть проходити, що на них допустимо, а що ні.
4. Контрацепція, презервативи: чому презервативи – найкращий спосіб контрацепції і як обрати якісні.
5. Кордони сексуальних стосунків: як зупинити секс і статевий акт, якщо ти передумав/передумала; що згода на секс не означає згоду на все; як заявляти про свої потреби і реагувати на чуже «ні»
6. ЗПСШ та ВІЛ/СНІД: способи передачі, як себе захистити, чому важливо проходити тестування щороку.
7. Сексуальні домагання: що робити, якщо домагаються, роблять непристойні пропозиції, торкаються без згоди.
8. Зґвалтування: інструкція, що робити, якщо таке сталося.
9. Образ сексуальності, як його підносять в ЗМІ
10. Що робити, якщо в тебе ЗПСШ або ти вагітна (інструкція)

І ще з десяток важливих тем. Причому це має бути діалог, розмова, обмін думками, а не читання лекцій, нотацій чи суха інструкція раз чи два в житті. Такі розмови мають відбуватися під час дорослішання дитини й тривати до 16-17 років щонайменше.

Читайте також: Словарь современных секс-терминов

Як батькам встановити довірливі стосунки з дітьми, щоб вони не соромилися та не боялися говорити на відверті інтимні теми?

Починати говорити про це змалечку, відповідати на всі запитання, які ставлять діти, підтримувати їх у складних ситуаціях, давати зрозуміти, що до вас можна підійти з будь-якою проблемою чи питанням, і для вас немає заборонених тем — ви готові бути для своєї дитини надійною опорою в будь-який момент.