#ЯЗНАЮКАК — це історії успішних дівчат, які надихають своїм прикладом та мотивують нас вірити в успіх своїх починань. Спільно з інтернет-магазином KAPSULA ми розповімо вам про круті героїні, яких поєднує одне – вони успішні і зробили це самі.
Ольга Кудиненко — засновниця благодійного фонду «Таблеточки», яка змогла зробити благодійність модною та привернула увагу всієї країни до проблеми дитячої онкології. Співзасновнику інтернет-магазину KAPSULA Наталії Гордієнко вона розповіла про те, як все починалося, свої життєві принципи та взаємини з модою.
Зараз, коли я оглядаюся назад, то розумію, що зробити «Таблетки» пізнаваними нам допомогли маркетинг та піар. Ми стали першими в Україні, хто застосував ці технології у благодійності. Ми подивилися на неї як на продукт і почали розповідати про нього — доступно і зрозуміло. Ми не тиснули на жалість, не пропонували відмовлятися від особистих витрат, аби допомогти.
Ми зробили благодійність доступною. Створили інфраструктуру, щоб допомогти було легко: зайшов на сайт, ввів номер картки, натиснув кнопку «Сплатити». Це зараз виглядає природно, а сім років тому цього не було.
Ми встановили нові стандарти в українській благодійності — публічно звітували про фінансові потоки фонду і при цьому привертали увагу простими, але працюючими акціями. Ми зробили благодійність масовою та модною — ми приймаємо допомогу від усіх, хто готовий нам її надати. У нас ще дуже багато проблем, і ми не можемо розкидатися допомогою, якщо нам не подобається той, хто її пропонує. У благодійності не має бути особистих інтересів.
Звичайно, що за ці роки було багато всякого. І сьогодні, озираючись назад, я розумію, що є речі, які б я робила по-іншому. Наприклад, не намагалася б розділити себе і бренд «Таблетки», трохи по-іншому наймала людей, раніше провела б стратегічну сесію і раніше взяла б на роботу виконавчого директора. Це сталося лише через п’ять років.
Досвід роботи у піарі допоміг мені буквально у всьому. Насамперед, він із перших днів роботи вже дав розуміння, що треба не боятися розповідати про себе та спілкуватися з людьми. Завдяки піар-досвіду я знала дуже багато людей у різних сферах і це теж допомогло Фонду.
Так склалося, що ми розпочали у правильний час — 2011 рік. Все було стабільно, за вікном у нас ще не було війни, а в країні сформувалася якась маса людей із середнім статком, які вже були готові допомагати, але не знали, як це робити. Тут ми з’явилися.
Зараз ресурсів у всіх менше, але «Таблетки» вже стали брендом і нам довіряють. Тим більше, що сьогодні ми надаємо не лише адресну допомогу, а й працюємо над системними змінами у охороні здоров’я. Без навичок професійного спілкування тут взагалі не обійтись.
Я без фанатизму ставлюся до різних рейтингів та нагород, але розумію, що моя участь у подібних ініціативах допомагає фонду та дає доступ до людей, які в цій країні приймають рішення.
Кілька років тому журнал “Новий час” запросив мене на вручення своєї премії у номінації “За зміну сфери благодійності”. Це був дуже гарний та камерний івент, на якому я побачила власника однієї компанії. Я підійшла до нього познайомитись, але він спілкуватися не захотів. Через кілька хвилин, коли я вийшла на сцену, він підійшов сам.
Мої життєві принципи збігаються із принципами нашого Фонду. Вони прості та складні одночасно: відкритість, людяність, амбітність, партнерство, професіоналізм. Особливо важливим для мене є професіоналізм — людина повинна вміти виважено оцінювати те, що відбувається, працювати без істерик і системно.
Я не вірю в особистий бренд, бренд конкретної людини. Мені розвивати бренд «Таблетки» набагато важливіше та цікавіше, ніж власне ім’я. У мене немає амбіцій та бажання розвиватися у бізнесі, тим більше, що Фонду ще є куди зростати. Коли в Україні дитячий рак лікуватиметься у 90% випадків, як у США, і ставлення до дітей буде людяним, я зможу видихнути та подумати про особистий бренд.
У благодійності мені простіше, ніж у звичайному магазині, тому вже чотири роки користуюся послугами професійного стиліста KAPSULA. Мені складно побачити на собі, чи йде мені та чи інша річ, і як усе це поєднувати один з одним. Витративши кілька днів зі стилістом, я на півроку закриваю собі питання вибору одягу. У своїй роботі я часто виступаю в ролі того, хто просить і мені важливо виглядати добре і почуватися впевнено, адже прошу я не для себе, а для дітей.
Я бачу фонд із сильною інфраструктурою та командою, яка проводить ефективні інформаційні кампанії, займається навчанням лікарів та дарує дітям у лікарнях дитинство. Сьогодні його немає, і це потрібно міняти. Закордонний досвід показує, що психологічна підтримка дуже важлива і теж допомагає у боротьбі із хворобою. Ми мріємо, що через п’ять років в Україні буде дозволено неспоріднену трансплантацію кісткового мозку, а донорство стане популярним серед усіх українців. Без доступу до якісної крові складно для всіх.