Украинки про опыт отношений с иностранцами

Marie Claire собрал истории трех девушек про отношения с иностранцами. 

Отношения с иностранцами давно перестали ассоциироваться с неудачным браком, роковой ошибкой и быстрым разводом из-за разницы в менталитете. Как свидетельствует статистика, за последние десять лет украинки стали выходить замуж за иностранцев в два раза чаще.

Мы решили узнать, действительно ли подобные отношения могут быть прочными, поэтому спросили у трех украинок об их опыте на любовном фронте с иностранцами — грузином, немцем и марокканцем, который много лет живет во Франции. 

Читайте также: Курортный роман: как найти и продлить мимолетные отношения?

Олена, 26 років

Разом півтора роки. Чоловік — грузин.

Минулого року ми з подругою вирішили відсвяткувати свої дні народження за кордоном. Обирали напрямок між Францією та Грузією. Дуже довго думали, але аромат хачапурі переміг. До того ж моя подружка — справжня авантюристка: вона запропонувала скористатися послугами каучсьорфінгу. На диво, одразу ж знайшовся і бажаючий прихистити нас на кілька днів.

Після приїзду в Тбілісі ми зустрілися. Хлопець виявився дуже говірким, і мені було складно з ним спілкуватися, адже він погано володів російською, а моя англійська теж потребувала удосконалення. Аби не сумувала, кауч пообіцяв познайомити мене зі своїм російськомовним другом Романом. Нашою першою зупинкою стала Мцхета (колишня столиця Грузії). Там біля церкви вже чекав Роман. Я ледь стримувала емоції. Нарешті зможу з кимось нормально поговорити. На радощах подала руку й жартома сказала: «Здравствуйте, Роман. Я вас так долго ждала». Саме з цієї фрази й розпочалися мої «хачапурські» любовні пригоди. 

Говорячи про складнощі в інтернаціональних стосунках, не буду оригінальною. У знаки далися наші культури, звичаї, традиції. Проте, якщо чесно, різниці у стосунках з іноземцями чи українцями не бачу. Це стереотип.

Найбільше здивувала гостинність грузинів. У цій країні гість вважається божим даром, він може до тебе завітати будь-якої хвилини без попередження. І немає різниці чи ти зайнята, чи, можливо, недобре себе почуваєш. Миттю повинна накрити стіл і його розважити.

До того ж, гість ніколи не роззувається. Здивував і той факт, що молодші сини живуть із батьками. А ще грузини — ну дуже ліниві. Місто «прокидається» в будень тільки об 11 ранку, а у вихідні солодко «спить» до 14 години. Поширений стереотип про невірність грузинів і їхню слабкість до кожної спідниці. Але, мені здається, такі персонажі є в кожній країні.

Після зміни статусу у стосунках ми стали більш відповідальними й раціональними.

Юля, 28 років

Разом п’ять років. Чоловік — німець. 

Разом ми уже майже п’ять років, після чотирьох років стосунків він зробив мені пропозицію. Освідчення було несподіванкою, адже чотири роки стосунків для німців — це дуже мало. 

Ми познайомились в інтернеті, через сайт знайомств. Спочатку досить довго спілкувалися онлайн і тільки через місяць зустрілися. Основний мінус таких стосунків — ускладнений контакт із родичами та близькими через відстань. Переважно один із пари (або двоє, в ситуації якщо живуть в іншій країні) відчувають відірваність від родини.

Плюс таких стосунків — мовний бар’єр. Більшість, напевно, скаже, що це безумовний мінус, але він, на мою думку, впливає позитивно на наші стосунки. І хоча ми обоє вільно спілкуємося однією мовою, але інколи невеликий мовний бар’єр допомагає «згладжувати гострі кути».

Під час конфліктних ситуацій ми не можемо висказати все так, як би зробили це рідною мовою, саме тому у нас немає великих конфліктів. Аналогічна ситуація в спілкуванні з родичами, адже весь контакт базується на обмеженому знанні іноземної мови.   

Читайте также: 7 книг о токсичных отношениях

Найбільше здивувало, що німці не патріотичні, у них немає відчуття прив’язаності до рідної землі, особливо для сучасного покоління. В Європі національність не має значення, люди з легкістю переїжджають в іншу країну при цьому не відчуваючи дискомфорту з новим середовищем чи мовним бар’єром.

Батьки приймають будь-який вибір своє дитини (чи то в професії, стосунках, сексуальній орієнтації, інтересах, вподобаннях), найважливіше — це особисте щастя дитини. Гроші важливі, кожен задумується про своє майбутнє і рівень достатку на пенсії ще з університету.   

Всі твердять,що німці скупі і дуже економні, але я вважаю, що мій німець не скупий, а раціональний. Він завжди знаходить аргументи «за» або «проти» що до конкретної покупки. Поряд з ним і я стаю раціональною. Наприклад, можна купити дорогу річ і носити її два-три роки, а не дешеву, яку прийдеться викинути через кілька місяців. 

Якщо не зациклюватися на культурних відмінностях, а просто сприймати іншу людину як особистість, то побудувати довготривалі стосунки з іноземцем цілком можливо. 

Эллина, 21

Вместе год. Парень — марокканец. 

Со своим молодым человеком я знакома два года, а официально в отношениях год. Он родом из Марокко, но уже более 12 лет проживает во Франции. Помню свое удивление, когда увидела два паспорта. 

Будучи студенткой 2-го курса, я накопила денег и решила исполнить мечту своей мамы — поездку в Париж. И позже осознала, что оплатить жилье не в состоянии. Мне посоветовали использовать популярную сеть «Сouchsurfing». Спустя месяц общения через соцсети мы с мамой прилетели во Францию, где лично встретились с моим будущим молодым человеком.

Поездка была запланирована на четыре дня, но вернулась я домой через две недели. Притянуло нас друг к другу и два раза мы откладывали мое возвращение. Когда вернулась в Украину, думала, что все закончено и хорошо иногда заводить романы. Но мне упорно писали, заботились, приглашали обратно и уже спустя некоторое время я получила билеты на электронную почту и поняла, что все только начинается.

Читайте также: Свидание вслепую: гид по выживанию

Самое первое и сложное в таких отношениях — расстояние, потому что я учусь в Киеве, а он работает в Париже. Второй нюанс — языковой барьер. Бывает, забудешь какое-то банальное слово, например «кастрюля» или «сметана», сиди и начинай «играть жестами». Но это только сначала, позже не нужно слов, хватает одного взгляда.

В украинском менталитете нормально знакомить свою семью с девушкой/парнем, в его культуре понятия «девушка» не существует. Есть друг, невеста или жена. Для меня это было полнейшим шоком, думала, что хитрит. Но нет, я общалась со многими и все хихикали от моего удивленного выражения лица.

Для кого-то наша норма — это странность. Привыкай.

Помню один момент, как на следующее утро по приезду мне спокойно протянули кредитную карточку, когда не успела поменять валюту: «Бери, сколько нужно». Очень нравиться его отношение к жизни. До 35-40 лет в Европе никто не рвется жениться, хотя для нас это странно. Вся жизнь в Париже, как говорят французы, — «Métro, boulot, dodo» («Метро, работа, сон») и нужно быть просто счастливым.

Моя любимая рубрика — это болезни и народные рецепты. Для моего парня температура 37 °С — это норма, но для нас она самая противная. Народные рецепты, такие как молоко с медом, полоскание горла содой, «йодовая сетка» или ингаляция отваром картошки — полнейший шок для него со встречным ответом: «Ты меня убить хочешь?»

Вопрос о деньгах очень интересный. Когда мы сидим в компаниях, то пары зачастую платят отдельно.

Для меня был шок, когда в Новый Год, после застолья, пришел официант и дал паре разные чеки. У меня нет такой возможности и максимум, что я могу сделать — купить чашку кофе.

Читайте также: Как одеться на свидание, чтобы свести его с ума

И самое любимое — «зачем радовать в праздничный день, если это нужно делать ежедневно». Прийти на 14 февраля или 8 марта без цветов — это норма. Не праздновать маленькие годовщины — норма. Но все это компенсируется неожиданными поездками, путешествиями в разные страны и цветами в обычный день. Нет понятия «я должен что-то делать в праздник», есть понятие «каждый день — это праздник». 

Мой самый любимый стереотип такой: «Лина, ты что, хочешь хиджаб носить?» Многие мужчины просят своих спутниц сменить религию и носить соответствующую одежду. Но в реальности все не так. Мы часто обсуждали эту тему и многие к этому спокойно относятся. «Хочу много детей» — очень популярный стереотип и это чистая правда.

Мне сразу сказали: «Я хочу пять детей», но мы сбили планку до троих.

Очень неоднозначный стереотип про агрессивность. Большинство марокканцев импульсивные и полны эмоций, но мой молодой человек тихий, спокойный и воспитанный. У нас были ссоры, но все решалось спокойно. Как шутят наши друзья: «Береги его, это самый спокойный мужчина на все Марокко». 

Я очень благодарна маме, что она воспитала меня без предвзятости к цвету кожи и религии. Ведь самое главное — это родственность душ, а расистские наклонности — пережиток прошлого. Морально к переезду я уже подготовлена. Посмотрим, что будет в будущем, ведь жизнь непредсказуема.