Sustainability Talk: апсайклінг проєкт Reviclo

Все буде свідома Україна!

В межах редакційного Sustainability Talk ми говоримо про свідоме споживання і акцентуємо увагу на тому, що українські сталі бренди не зупинили своєї роботи, навіть під час війни. На цей раз хочемо познайомити вас з Reviclo — апсайкл проєктом, що базується на індивідуальному пошиві на базі вінтажного одягу. Адже своїх героїв, що стоять на варті свідомого споживання варто знати в обличчя. Сьогодні говоримо із засновницею бренду Аліною Марковою.

Як народилась ідея створення бренду?

Якщо копнути глибоко в минуле.. Ще зі школи я обожнювала джинси та не боялась їх «вдосконалювати»! Мама була в шоці, адже на її думку не одну пару джинсів я зіпсувала своїм унікальним дизайном. Насправді, посадивши пляму чи порвавши джинси я хотіла врятувати життя моїм улюбленим джинсам, після чого йшов ряд вдалих і невдалих експериментів. За допомогою пилочки для пʼяток робила потертості, вибілювала колір джинсів хлором, полоскала їх в мисці, де була суміш води з кавою/чаєм, навіть в деяких випадках пробувала вишивати.

Вступивши в КНУТД на дизайнера одягу, я продовжувала просувати свою улюблену тему з джинсами, адже більш цікаво переробляти їх, а не конструювати із рулонної тканини. Мені подобалося щось дивне, незвичайне, речі в яких були історія та сенс, а ще якість! На магістратурі я обрала тему футуристичних фільмів декади 80-х та тему апсайклінгу, де головним матеріалом був денім. В результаті моя магістерська тема продовжує життя і по сей день в нашій Студії-Ательє.

Звідки ви берете матеріали для створення своїх колекцій?

Головним матеріалом є джинси декади 90-2000-х. Все це вторинна сировина, знаходжу я їх селекційно, точніше мені їх шукають хлопці, з якими я співпрацюю вже не один рік, купую по фото, що вони надсилають. Ще є людина яка має свої канали в Америці, та раз на місяць, якщо пощастить, дістає мені 10-20 пар вінтажних джинсів, але зараз з цим складно. Також я сама купую сировину на різних онлайн платформах, де можна зустріти вінтажні джинси.

Що найголовніше у роботі sustainable бренду?

В роботі sustainable брендів найголовніше — це створення того, що з плином часу не піде в сміття! В нашій роботі проєкту REVICLO важливо створювати якісний та необхідний продукт, який слугуватиме своєму власнику довго та даруватиме найголовніше — кльову емоцію, коли отримуєш те, що створене під тебе особисто; гарний настрій, коли ти кайфуєш від свого аутфіту; трансляцію себе околишнім, бути конгруентним, та найголовніше — переробку матеріалу чи право на друге життя тієї чи іншої речі.

Як війна повливала на вашу роботу? З якими труднощами довелося зустрітися?

А тепер про найскладніший період, в якому перебуваємо всі ми українці — ВІЙНА! Ми всі находимось в емоційній напрузі, при цьому час на відновлення не завжди є, багато українців виїхало, моя команда майже вся розпалася.

За період створення проєкту REVICLO я зіштовхнулася з великою кількістю питань, які потрібно було вирішувати. Тому, пробами та помилками, я навчалась і зі мною навчалася моя команда, яку зібрати вдалось тільки з часом. І я вам скажу відверто, що індивідуальне пошиття на базі вінтажного деніму, де звичайна система побудови лекал не працює — справа не з легких! Потрібно знати як працювати з дефектами крою та враховувати деформацію тканини, знати всі спеціальні відпрацьовані наші фішки в реставрації деніму та його дизайні й технології пошиву.

Після початку повномасштабної війни спостерігається величезний дефіцит хоч яких-небудь кадрів, я вже мовчу про висококваліфікованих фахівців, яких мені в край не вистачає!  Мені доводиться створювати систему навчання нових кадрів та їх контроль.
А ще клієнти! Ми вимушені майже на 70% працювати з замовленнями онлайн. Для нашого продукту важливі правильно зроблені заміри, адже ми його адаптуємо під кожного клієнта. Мрію про сучасні технології в скануванні фігури щоб заміри було робити легко доступно і супер точно!
Приходиться відмовлятися від деяких замовлень та створювати ті вироби які конструюються з меншою вірогідністю промаху в посадці на клієнта.

Як український споживач реагує на ваші sustainable капсули?

Я стараюся пояснити особисто своєму споживачу що таке якість, в чому переваги та особиста цінність продукту, що надає моя команда. Адже це придбання виробу, що має бути вдалим в комбінуванні їх гардеробу, на який не буде впливати час, а ще у них є змога нарешті обзавестись речами, які точно сядуть на них ідеально, адже ми враховуємо їх пропорції та зріст.

Ми не створюємо речі масово, а створюємо під кожного особисто і в цьому вся сила! Наша цільова аудиторія — свідома та стильна, їй не важливо у що запакований наш продукт, головне — САМ ПРОДУКТ! Наші клієнти з повагою ставляться до праці моєї команди. Оскільки клієнт частково приймає участь в створенні свого виробу, він бачить своїми очима скільки йде на це часу і який досвід ми маємо. На жаль, ми можемо створити певну кількість товару, і він дуже диференційний та має високу собівартість, далеко не кожен може собі його дозволити. На жаль, я ще не придумала як зменшити витрати в процесі створення продукту sustainable, щоб він був більш доступний.

Чим ви надихаєтесь при створенні колекцій?

Я надихаюсь людьми та часом, в якому ми живемо. Можливо, я практична людина і намагаюсь створювати те, що дійсно захоче мій клієнт, те що йому потрібно. Хоча і роблю багато експериментальних моделей з джинсами, які не всі готові надягти, а лиш деякі дуже креативні та сміливі. А ще мене надихають самі джинси, ось приклад, дивлюся на вінтажні чоловічі джинси розміром XXXL і бачу що з ними можна вичудити та як відірватись в творчому плані, далі примірки та реалізація задуманого. Такий кайф!

Читайте також: Sustainability Talk: український апсайкл-бренд Upslowuse

Як ви вважаєте, чому так важко перейти на відповідальне споживання? І як можна змотивувати людей до цього?

Тут ряд факторів. По-перше, на відміну від країн ЄС та Британії, де культура апсайклінга, ресайклінга та саме поняття систейнбл зародилось ще в минулому столітті, у нас ця культура тільки зароджується. На мою думку, було б непогано, щоб була державна реклама з поясненням про свідоме споживання та утилізацію. Наприклад, що 1 батарейка забруднює 16 м² землі; що одяг можна переробити і куди потрібно здати все це, як сортувати.

По-друге, питання з екологією не завадило б ввести на державному рівні, щоб народ знав та ніс відповідальність, міг сортувати сміття. Щоб було більше грантів для систейнбл виробництв та були великі заводи, що переробляли б сміття в щось корисне.

По-третє, круто було якщо в навчальних закладах були частіше уроки, на яких пояснювали що таке усвідомлене споживання та конкурси на цю тему для маленьких проектів, в яких приймали б участь діти, адже це наше майбутнє.

Чи змінилося ваше життя після переходу на «зелену сторону»?

На зелену сторону я стала ще з 8 років. Там довга історія… Але я можу сказати як моє життя змінилося одразу після того, як мій дипломний проєкт sustainable став справою мого життя. Він притягнув до мене багато цікавих знайомств та нових цінних друзів, з якими йде синергія та генерування нових ідей. Мої друзів як і я являються ідейними людьми, вони створюють і підтримують інших, цінують навколишнє середовище, надихають своїм прикладом. Я можу сказати що sustainable має бути не тільки в речах, а й в думках та людях з якими ми спілкуємось.

Якби вам випала можливість вирішити одну глобальну проблему, то щоб це було?

В світі багато глобальних проблем над питанням яких працює чимало людей. Але далеко не всі задумуються, що є причинно-наслідковий зв’язок. Я б хотіла вирішити глобальні проблеми з екологією тим, щоб кожен мав перейти на 30-40% свідомого споживання продуктів систейнбл. Де були б враховані всі фактори потенціальних екологічних катастроф (забруднення довкілля, зниження біорізноманіття
забезпечення людства ресурсами, вичерпання нафти, газу, вугілля, деревини, кольорових металів, дефіцит водних ресурсов, використання ресурсів Світового океана, глобальне потепління, озонові діри, парниковий ефект).