Sustainability Talk: бренд аксесуарів та меблів з переробленого пластику Anumo

В межах редакційного Sustainability Talk ми говоримо про свідоме споживання і акцентуємо увагу на тому, що українські сталі бренди не зупинили своєї роботи, навіть під час війни. На цей раз хочемо познайомити вас з Anumo — брендом, що створює аксесуари з переробленого пластику. Адже своїх героїв, що стоять на варті свідомого споживання варто знати в обличчя. Сьогодні говоримо із CEO та дизайнеркою бренду Олександрою Попругою.

Як народилась ідея створення бренду?

Це були часи до ковіду, люди у світі та Україні почали говорити про проблему надлишкового пластикового сміття і його шкоду для довкілля. Я в той час веганила і почала сортувати сміття.

Я шукала себе, як мисткиню і практикувала екологічний перформанс, в якому працювала з темами впливу соціуму на природу. Після декількох перформансів я зрозуміла, що це не мій медіум і що мене набагато більше цікавить форма та функція предметів, які я використовую під час перформансів. 

Все почалось в 2018 році з того, що я готувала костюм для перформансу і хотіла його зробити з переробленого пластику. Я знайшла організацію в Одесі (Precious Plastic Ukraine) і на їхній базі виготовляла експеремтальний матеріал з перероблених пляшок. 

З часом я зрозуміла, що не знаю, що далі робити з костюмом, по факту я виготовляю сміття зі сміття. Мені хотілось, щоб матеріал працював багато разів, щоб він був привабливий і функціональний. Я стала рухатись у сторону дизайну і розробляти прикраси. 

В 2020 році я відкрила невеличку студію в Києві і до прикрас поступово додались повсякденні аксесуари та предмети інтер’єру.

 Звідки ви берете матеріали для створення своїх айтемів?

Для багатьох, мабуть, це буде неочікуванно, але ми купуємо пластик на заводах вторинних полімерів. Також ми колаборуємось з організаціями, які сортують сміття, такими, як Garbage collector.

Частково ми приймаємо пластик від наших клієнтів. Ви, доречі, можете його надіслати нам, приймаємо від 5 кг.

В найближкому майбутньому плануємо відкрити свою сортувальну станцію в Києві, куди можна буде принести пластик на переробку. 

Що найголовніше у роботі sustainable бренду?

На прикладі нашої студії можу сказати, що окрім екологічної відповідальності для нас важлива і соціальна, тобто ставлення до всіх учасників команди. Наразі нас 4 в команді і ми всі працюємо, підтримуємо один одного і вирішуємо кризові ситуації, відверто спілкуючись про це. 

Я думаю, що sustainable бренд може існувати тільки рівномірно направляючи увагу на головні поняття: екологічна та соціальна відповідальність, економічна стійкість, прозорість та вікритість бізнесу. Всі ці поняття мають розвиватись збалансовано. 

 Як війна повливала на вашу роботу? З якими труднощами довелося зустрітися?

Перші місяці повномасштабного вторгнення ми не працювали і навіть планували закрити студію.

На момент початку повномасштабного вторгнення я  працювала в студії одна, іноді мені допомагали знайомі у виробництві. Я на рік переїхала працювати в Нідерланди і думала закрити студію, мені здавалося, що наші об’єкти не будуть потрібні людям, бо це взагалі не об’єкти першої необхідності, якщо дивитись в розрізі війни та кризи. 

Але поступово на 7 місяць повномасштабної війни замовлення повернулись, ми навіть отримали велике замовлення від фонду Unicef. Люди почали знов купувати наші карабіни та полички і, як не дивно, але я зрозуміла, що під час війни люди ще більше хочуть жити і насолоджуватись простими речами, які мали і до війни. 

Усвідомлення війни вплинуло на діяльністі студії, ми постійно намагаємось донатити різним організаціям: перший рік ми надсилали кошти від продажів на підтримку працівників Асканії Нови, які підтримували тварин в окупації. Ми декілька разів робили розіграші власної продукції і збирали гроші на потреби ЗСУ, а також для організації Марш Жінок, які підтримують жінок у війську. Періодично ми робимо колаборації, наприклад, у нас є серія карабінів з жіночою організацією Cvit Ukraine з нашим карабіном та їх характерною квіточкою. 20% з кожного карабіну ми надсилаємо на потреби війська.   

 Як український споживач реагує на ваші sustainable товари?

Загалом, наші товари сприймаються дуже добре, людям цікаво. Ми активно працюємо та колаборуємось з іншими компаніями, розробляємо корпоративний мерч. Також ми бачимо велику зацікавленність у воркшопах і плануємо в майбутньому їх запустити.

Іноді до нас є питання: “А чому це стільки коштує? Це ж зроблено зі сміття”. Це питання абсолютно нормальне, бо техніка переробки пластику нова і невідома в Україні. Ми намагаємось донести до клієнтів і майбутніх клієнтів, що насправді виготовлення предметів з переробленого пластику дорожче, ніж з первинного, бо перед етапами виготовлення матеріалу ми його відбираємо, миємо, сортуємо та формуємо вручну пластини матеріалу. Також важлива творча та інтелектуальна складова: наш акцент — це кольорові патерни, які ми ретельно підбираємо та комбінуємо. Всі наші дизайнерські обєкти ретельно продумані та є унікальними в своєму роді. Всі ці нюанси ми намагаємось донести до нашого фінального користувача і, тільки зрозумівши всі етапи виробництва, люди дійно розуміють та погоджуються. 

Чим ви надихаєтесь при створенні колекцій? 

Найбільше моє натхнення — це кольори та форми. 

Але насправді надихає все, що бачу, для мене головне бути відкритою та постійно знаходитися в пошуку натхнення. 

Я не можу сказати, що наша студія має суто український характер, хоча я робила проєкт-дослідження української кераміки з біопластику. Але я точно можу сказати, що надихаюсь еклектикою та поєднанням непоєднанного в Україні. Хтось вважає еклектику поганим смаком, але я вважаю ії безмежним полем для експерементів. 

 Як ви вважаєте, чому так важко перейти на відповідальне споживання? І як можна змотивувати людей до цього?

Важко перейти, бо у нас немає налагодженої системи сортування і утилізації відходів. Навіть якщо ти хочеш сортувати і відповідально споживати — це дуже складно. Чи ти маєш забивати балкон сміттям і раз на півроку їхати на «Україну без сміття» сортувати, чи платити гроші за сортування та спалювання відходів. 

Щодо контейнерів на вулиці — то вже доведено, що пластик з них потрапляє на загальне звалище відходів, що також демотивує сортувати. 

Насправді велика шана людям, які продовжують сортувати, не дивлячись на реалії в Україні. 

В Європі люди сортують, бо по-перше — система зручно налаштована для цього. По-друге, в деяких країнах за несортування або ж неправильне сортування штрафують, а штрафи дуже сильно мотивують почати сортувати. І загальна освіта про відходи також. 

Загалом, мені здається, у нас ситуація в країні поступово покращується.

 Чи змінилося ваше життя після переходу на «зелену сторону»?

Буде не зовсім коректним сказати, що я перейшла на зелену сторону і стала ідеальною. Я просто трохи більше думаю про те, що і як я споживаю і як це впливає на світ. 

Багато хто скаже, що переробка пластику нічого не змінить у глобальній картині світової кризи. Але я не слухаю скептиків, просто роблю те що можу там, де я є. 

Метою нашої студії є показати, що сміття може стати корисним ресурсом і що ми можемо зменшити кількість споживання, переробляючи матеріли на щось нове.

Якби вам випала можливість вирішити одну глобальну проблему, то щоб це було?

Зупинити війни, звісно.