Sustainability Talk: український бренд одягу BUGERI

Все буде свідома Україна!

В межах редакційного Sustainability Talk ми говоримо про свідоме споживання і акцентуємо увагу на тому, що українські сталі бренди не зупинили своєї роботи, навіть під час війни. На цей раз хочемо познайомити вас з BUGERI , адже своїх героїв, що стоять на варті свідомого споживання варто знати в обличчя. Сьогодні говоримо із засновницею бренду Вікторією Бугерою.

Як народилась ідея створення бренду?

Ідея створення бренду вже дуже давно зі мною, навіть тоді, коли я ще цього і сама не усвідомлювала, а саме з моменту, як я почала активно використовувати ресейлові платформи. Будучи студенткою, хотілось гарно одягатись і я була активним юзером Shafa. На той час я була знайома тільки з цією платформою. 

Я завжди раділа, коли знаходила щось класне і особливе. Запит був наступним: гарно виглядати, не так як всі, але з обмеженим бюджетом (тоді у мене була стипендія 710 грн на місяць). Потім уже коли я стала більш дорослою, набралась певного професійного досвіду, змогла достатньо заробляти, щоб купувати собі різні речі, я все одно шукала щось особливе, на таке як у всіх. Мене захоплювало, що я могла купувати відносно дешеві речі набагато якісніші, ніж за таку саму ціну в магазині. Мене дивувало, що стільки речей нікому не потрібно.

Згодом я познайомилась з ідеєю апсайклінгу і мені це надзвичайно зацікавило, адже тут був сенс і відповіді на мої запитання. Тут була ексклюзивність і мої вміння, напрацювані роками, знайшли своє застосування. 

Пізніше в пошуках себе хотілось займатись справою, яка б приносила мені естетичне задоволення і одночасно мала якусь благородну мету і ціль. З часом я зрозуміла, що це буде пов’язано з одягом, тому що в цьому я розбиралась. «Шити одяг заради одягу» я точно не хотіла, тому ідея апсайклінгу дуже гарно доповнила всі мої бажання і все склалось в пазл.

Звідки ви берете матеріали для створення своїх колекцій?

Шукаю там де купувала у студентські роки: ресейлові платформи, секонд хенди, стоки.

Що найголовніше у роботі sustainable бренду?

Найголовніше, я вважаю, бренду розуміти саму ідею і вміло передавати сенс цього через речі, адже чим білише свідомих споживачів і людей із свідомим мисленням нам вдасться через бренд закохати, тим краще. Усвідомлення, що ти живеш це життя з користю — безцінне. 

На початок війни проєкту було лише півроку і, я зізнаюсь, думала що це кінець. Я була за кордоном на момент початку війни і не було розуміння як рухатись далі і що взагалі роботи. Напевно, приблизно щось таке переживав кожен українець.

Проте пройшло трохи часу і я зрозуміла, що потрібно працювати і після початку війни бренд отримав обличчя, адже я точно зрозуміла, що бренд має транслювати Україну і ми робили це і робимо як вміємо і відчуваємо. Я почала працювати більше і саме робота в деякій мірі рятувала мене від тотального депресивного стану від якого я була за крок. 

Я дуже радію, що в Україні свідомих споживачів стає все більше і вже рідше потрібно пояснювати, що таке «sustainability”, проте є частина людей, які і досі не розуміють. Більшість просить пошити костюм/сорочку, які є в єдиному екземплярі, а ми не тільки це робимо, а й розповідаємо про що ця річ. Це і є наша місія: не продати, а розповісти і привернути увагу до питання забруднння навколишнього середовища.

Читайте також:  Sustainability Talk: український slow fashion бренд одягу SIDORUK

Чим ви надихаєтесь при створенні колекцій?

Я намагаюсь транслювати свою Батьківщину та красу нашої природи. Надихаюсь старими українськими піснями. Я сама родом із села, що на Хмельниччині, тому шукаючи щось особливе, починаю згадувати своє дитинство, які були традиції у нашій сім’ї, як ми жили, побут та про що нам розповідала бабуся; з якого посуду ми їли, що викликало позитивні емоції. Наприклад, «тарілка з хлопчиком» — я завжди хотіла їсти тільки з нею, впевнена що в когось ще були такі тарілочки. Раніше я не усвідомлювала цього, а зараз це все набуло великої цінності та сили. Хочеться переносити ці емоції на сорочки, закладаючи туди теплі спогади, які нам усім знайомі. 

Як ви вважаєте, чому так важко перейти на відповідальне споживання? І як можна змотивувати людей до цього?

Мені здається, що кожна людина рано чи пізно приходить до пошуку сенсів буття, пошуку себе та бажання прожити це життя з користю або хоча б не приносити шкоду ,що теж непогано.  Маленькими кроками кожен приходить до відповідального споживання і життя в цілому. 

Розумію, що зараз люди хочуть купувати не просто речі, а саме із закладеними туди сенсами, тому потрібно намагатися вкладати туди якомога глибші і важливі ідеї, які будуть відгукуватись споживачам. 

Чи змінилося ваше життя після переходу на «зелену сторону»?

Так, мені дуже подобається усвідомлення того, що я роблю гарну справу, що я стараюсь не завдавати шкоди і, при цьому, вибудовувати свою ексклюзивну особистість. 

Якби вам випала можливість вирішити одну глобальну проблему, то щоб це було?

Боже, зараз усі думки про дім, про Україну. Вважаю, що глобальна проблема сьогодення — це війна в центрі Європи, війна в якій гинуть чудові люди. Тому якби у мене була така сила, я би зупииила війну. Насправді усі війни, бо це найгірше що є в світі і я б зробила так, щоб усі хто винен і причетний до злочинів були справедливо покарані. 

Мир і слава Україні!