Тінь аромату у сучасному українському мистецтві

Раді представити вам спецпроєкт PinchukArtCentre та Marie Claire «Мода в мистецтві», в рамках якого експерти Дослідницької платформи арт-центру підготують серію статей про взаємодію мистецтва, моди та краси. Сьогодні говоримо про парфумерію. 

Фото експозиції виставки “Тінь трави”, 2012, ЯГалерея. Фотограф Олег Самойленко

Галина Глеба

Галина Глеба, мистецтвознавиця, авторка низки публікацій про українське мистецтво та фотографію, наукова співробітниця Дослідницької платформи PinchukArtCentre.

Інтерес митців здавна тяжів до парфумерії, адже запах здатен впливати на людей та викликати бурхливі емоції. А створення довершеної парфумерної композиції – це не менше, ніж написання роману, музичної форми, або ж створення художнього твору.

Реклама одеколону “Северный”, автор макету і дизайну флакона Казимир Малевич (ліворуч і праворуч збільшено монограму автора – літери К і М). Зображення запозичено на k-malevich.ru.jpg

Художники не тільки долучалися до розробки дизайну флаконів чи стилю етикетів. Але й робили спроби створити власні парфуми. А інколи й зовсім працювали із запахом та сприйняттям людиною ароматів як із темою в мистецтві. Приміром, Казимир Малевич розробляв для дореволюційного одеколону «Северный» фабрики «Брокаръ и Ко» дизайн флакону у формі кришталевого полярного ведмедя на верхівці крижини-пляшечки.

Сальвадор Далі вважав, що серед п’яти органів чуття саме нюх найкраще передає відчуття безсмертя, а парфум спроможний перетворити будь-кого у твір мистецтва. А бельгійський художник Гі Блеус і загалом так бідкався відсутністю гідного інтересу до запахів у образотворчому мистецтві, що у 1978 році написав свій ольфакторний маніфест «Гострі відчуття від роботи із запахами».

Аромат як інструмент поряд із фарбою, різцем, фотоапаратом чи навіть тілом може стати потужним засобом художньої виразності. Цей текст присвячено темі ароматів та концепції парфумерії у практиці сучасних українських митців.

Приміром, у 2011 році художниця Юлія Чемерис та парфумер Євген Лазарчук разом працювали над виставковим проєктом «Image Inside», що відбувся у київському музеї сучасного мистецтва (раніше розташовувався на вулиці Глибочицькій, нині на вулиці Фрунзе). Автори задумали відтворити 12 місяців року. Почергово вони робили ескізи свого бачення теми, ділилися асоціаціями й образами щодо кожного місяця та спільно сформували живописно-парфумерне втілення року: 12 ароматів і 12 полотен, де картина та її парфумерний еквівалент складають єдиний художній твір. Вони є неподільними так само, як неможливо уявити осінній ліс без аромату сухого хрусткого листя та прілої землі.

Мальовничі композиції Чемерис тяжіли до абстрактних і експресивних форм. У той час як ароматне втілення Лазарчука вивуджувало з глядацького несвідомого нові та несподівані образи. Аромат наче літературний твір давав змогу учасникам самостійно уявити абстрактний образ різних місяців року. До приватних колекцій ці художні твори також розлетілися образно-ароматними парами.

Читайте також: 6 АРОМАТОВ-АНТИДЕПРЕССАНТОВ ДЛЯ ТЕХ, КТО УСТАЛ ОТ КАРАНТИНА

Зовсім по-іншому до замовлення створити художню роботу про обраний запах підійшла художниця Альбіна Ялоза. З усього різноманіття можливих варіантів Ялоза обрала запах смерті, за словами художниці – він же аромат мокрої землі. Опісля пленеру у Польщі, де вона проживала на історичній території бойків (етнографічної групи українців на схилах Карпат), саме ця найперша асоціація стала ідейною основою картини, яку художниця втілила як ароматичний образ смерті.

Носи, вони ж професійні парфумери, справжні творці. Вони сміливо експериментують й поєднують та підбирають інгредієнти для парфумів так, аби створити часом несподівані та навіть шокуючі композиції. Приміром, манкий та приємний аромат селективного парфуму може складатись одночасно із нот флер д’оранжу й анального секрету бобра. Інші парфумери навпаки прагнуть порушувати й підважувати традиційні очікування від ароматів. А тому зумисно створюють екстравагантні композиції, що імітують аромати крові, сперми, поту. Того тілесного секрету, що викликає у людей гидливість і відразу. Таким чином Носи підкреслюють парфумом ідеї емансипації тілесності, а також впливають на видозміну сприйняття подібних одіозних запахів соціумом.

Вигляд експозиції «11 світів та 4 відчуття» 2016, галерея parfum büro

Проте не обов’язково епатувати ароматом чи інгредієнтами, аби порушити звичні норми та правила знайомства із парфумом. Зазвичай ми знайомимось з ароматом на блотері та керуємось у сприйнятті своїми вподобаннями. Але у 2016 році творча група за ініціативи parfum büro та Port.agency представили українському глядачу альтернативний шлях пізнання аромату у проєкті «Одинадцять світів та чотири відчуття».

Художники Алевтина Кахідзе та Люсьєн Пігард де Губерт, поетеса Міріам Драгіна та дует Mova заохочували глядачів залучати до сприйняття аромату не тільки нюх, але й інші органи чуттів, як то зір, слух і дотик. Серед бібліотеки французьких парфумерних марок Olibère та Jacques Zolty, творча група обрала 11 самобутніх ароматів та створила інтерактивну інсталяцію, якою запрошувала до чуттєвої подорожі ольфакторним світом. 11 кубів ховали в собі різні методи пізнання обраних ароматів. Цим проєктом автори показали, що те, як ми «читаємо» аромати, чим «пахне» для нас мистецтво та чи «слухаємо» ми поезію визначає наше вміння змінювати звичний підхід у пізнанні світу й поглиблювати його розуміння.

Читайте також: ПАРФЮМЫ С АРОМАТАМИ АЛКОГОЛЯ, КОТОРЫЕ ПЬЯНЯТ И СОГРЕВАЮТ

Інколи художники рефлексують на тему аромату та створюють візуальні образи, а часом навпаки – парфумери створюють ароматичні композиції на тему мистецтва. Приміром, парфумерний бренд моноароматів DEMETER створив лінійку арома-асоціацій на музейні шедеври із зібрання Третьяковської галереї. А нішевий бренд Comme des Garçons випустив ексклюзивний аромат туалетної води «SERPENTINE», яку створили на честь відкриття другої галереї знаменитої мережі Serpentine galleries.

Саме навколо парфуму «SERPENTINE» від Comme des Garçons український художник Лео Троценко у 2018 році створив свою критичну роботу «Це вам не Те (Тут нам не Там)» на тему консюмеризму та східноєвропейського стереотипу про елітарний та впорядкований «цивілізований світ». У співпраці із молодим українським парфумером Олександром Кузьменецьким художник зняв короткометражний фільм, у якому задокументував процес створення кустарної репліки на знаменитий аромат.

Завданням парфумера було відтворення аромату не за допомогою рецепту та пропорцій інгредієнтів, а слідуючи його рекламному опису та хештегам. Фільм представили на виставці «Мирний договір» випускників Kyiv Academy of Media Arts та показали на підвісному екрані, що був зшитий із просочених псевдо-ароматом блотерів. Аромат очікувано вийшов геть не схожим на оригінал. І це стало метафорою задуму авторів про пострадянський світ: наче створюючи репліку на «західний аромат», ми постійно імітуємо спроби стати «цивілізованим світом».

Вигляд експозиції «Тінь трави» 2012, арт-центр ЯГалерея у Дніпрі. Фотограф Олег Самойленко

Імітація завжди програє оригіналу, якою б привабливою, трендовою чи доступною вона не була. Вона лишає по собі шлейф самообману. Нечесний вчинок, неправильний вибір він має у пам’яті своє місце. А з часом і зовсім втратить свою форму, але залишиться тінь. Спроба розповісти про щось сховане у глибинах пам’яті є «Тінню трави». Таку поетичну назву отримав виставковий проєкт 2012 року, що відбувся у ЯГалереї у Дніпрі.

Проєкт мав на меті дослідити феномен пам’яті, що так тісно пов’язаний з ароматами. Скляні пляшки, викопані в київському галерейному садку, стали частиною експозиції. Парфумер та співзасновник арт-центру ЯГалерея в Дніпрі й мережі Aromateque Concept Store Павло Мартинов наповнив місткості парфумами із запахом салону радянської «Побєди», а також квартири, в якій пройшло дитинство, і навіть ароматом нового триколісного велосипеда.

Читайте також: С КАКИМИ ПАРФЮМАМИ АССОЦИИРУЮТСЯ ТОКИО, РЕЙКЬЯВИК, БОМБЕЙ И БРЮГГЕ

Аромати розповідали свої історії і одночасно наштовхували глядачів на їхні власні асоціації та спонукали персональні спогади. А монументальна робота Анни Миронової «Тінь трави», графічний відбиток трави на прозорому пластику, дала назву усій виставці. Серед художників до проєкту долучилися Олександр Бабак, Анна Войтенко та Анатоль Степаненко. Глядач розглядав художні твори, але бачив їх лише тінями від первісних форм: тінню трави, тінню родинного спогаду, тінню далекого минулого на безіменних пожовклих світлинах невідомого автора.

Хвилю спогадів, що її здіймає у нашій свідомості аромат, називають «феноменом Пруста». Якось раз запах розм’яклого у липовому чаї кексу сколихнув спогади Марселя Пруста і перед очима письменника враз постали давно забуті спогади дитинства наче сцени минулого. Це вразило Пруста і він ще довго дивувався як міцно чіпляється за давно забуті аромати наша пам’ять. Кожен із нас є власником унікальної бібліотеки ароматів свого досвіду і спогадів. Для когось аромат молока буде запахом спокою та літнього відпочинку у селі, а інший згадає молочну кашу з далекого дитинства, яка так міцно в’їлася в пам’ять як щось нестерпне. Наші персональні арома-бібліотеки можуть кардинально відрізнятися і ці асоціації тільки наші. Але там, де є спільні для різних людей образи й асоціації від однакових ароматів, – з’являється місце мистецтву.

Вигляд експозиції «Тінь трави» 2012, робота Анни Миронової, арт-центр ЯГалерея у Дніпрі. Фотограф Олег Самойленко