Тінь аромату в сучасному українському мистецтві

Раді представити вам спецпроект PinchukArtCentre та Marie Claire «Мода в мистецтві», в рамках якого експерти Дослідницької платформи арт-центру підготують серію статей про взаємодію мистецтва, моди та краси. Сьогодні говоримо про парфумерію. 

Фото експозиції виставки "Тінь трави", 2012, ЯГалерея. Фотограф Олег Самойленко

Галина Гліба

Галина Гліба, мистецтвознавиця, авторка низки публікацій про українське мистецтво та фотографію, наукова співробітниця Дослідницької платформи PinchukArtCentre.

Інтерес митців давно тяжів до парфумерії, адже запах здатний впливати на людей та викликати бурхливі емоції. А створення довершеної парфумерної композиції – це не менше, ніж написання роману, музичної форми, або створення художнього твору.

Реклама одеколону «Північний», автор макету та дизайну флакона Казимир Малевич (ліворуч і праворуч збільшено монограму автора — літери К і М). Зображення запозичено на k-malevich.ru.jpg

Художники не тільки долучалися до розробки дизайну флаконів чи стилю етикетів. Але й робили спроби створити власні парфуми. А іноді й зовсім працювали із запахом та сприйняттям людиною ароматів як із темою в мистецтві. Наприклад, Казимир Малевич розробляв для дореволюційного одеколону «Північний» фабрики «Брокаръ і Ко» дизайн флакону у формі хрустального полярного медведя на верхівці крижини-пляшки.

Сальвадор Далі вважає, що серед п'яти органів чуття саме нюх найкраще передає відчуття безсмертя, а парфум спроможний перетворити будь-кого у твір мистецтва. А бельгійський художник Гі Блеус і загалом так бідкався відсутністю догідного інтересу до запахів у зразковому мистецтві, що у 1978 році написав свій ольфакторний маніфест «Гострі відчуття від роботи із запахами».

Аромат як інструмент поруч із фарбою, різцем, фотоапаратом чи навіть тілом може стати потужним засобом художньої виразності. Цей текст присвячено темі ароматів та концепції парфумерії у практиці сучасних українських митців.

Наприклад, у 2011 році художниця Юлія Чемерис та парфумер Євген Лазарчук разом працювали над виставковим проектом «Image Inside», що відбувся у київському музеї сучасного мистецтва (раніше розташовувався на вулиці Глибочицькій, нині на вулиці Фрунзе). Автори задумали відтворити 12 місяців року. По черзі вони робили ескізі свого бачення тими, що ділилися асоціаціями та образами щодо кожного місяця та спільно сформували живописно-парфумерне втілення року: 12 ароматів і 12 полотен, де картина та її парфумерний еквівалент складають єдиний художній твір. Вони є неподільними так само, як неможливо уявити осінній ліс без аромату сухого хрусткого листя та прілої землі.

Мальовничі композиції Чемерис тяжіли до абстрактних та експресивних форм. У той час як ароматне втілення Лазарчука вивуджувало з глядацького несвідомого нові та несподівані образи. Аромат наче літературний твір давав змогу учасникам самостійно уявити абстрактний образ різних місяців року. До приватних колекцій ці художні твори також розлетілися образно-ароматними парами.

Читайте також: 6 АРОМАТІВ-АНТИДЕПРЕСАНТІВ ДЛЯ ТИХ, ХТО Втомився ВІД КАРАНТИНУ

Зовсім по-іншому до замовлення створити художню роботу про обраний запах підійшла художниця Альбіна Ялоза. Зі всього різноманіття можливих варіантів Ялоза вибрала запах смерті, за словами художниці — він же аромат мокрої землі. Після пленеру у Польщі, де вона проживала на історичній території бойків (етнографічної групи українців на схилах Карпат), саме ця найперша асоціація стала ідейною основою картини, яку художниця втілила як ароматичний образ смерті.

Носи, вони ж професійні парфумери, справжні творці. Вони сміливо експериментують і поєднують та підбирають інгредієнти для парфумів так, щоб створити часом несподівані та навіть шокуючі композиції. Приміром, манкий та приємний аромат селективного парфуму може складатися одночасно із нот флер д'оранжу та анального секрету бобра. Інші парфумери наоборот прагнуть порушувати і підважувати традиційні очікування від ароматів. А тому спеціально створюють екстравагантні композиції, що імітують аромати крові, сперми, поту. Того тілесного секрету, що викликає у людей бридкість і одразу. Таким чином Носи підкреслюють парфумом ідеї емансипації тілесності, а також впливають на видозміну сприйняття подібних одіозних запахів соціумом.

Вигляд експозиції «11 світів та 4 відчуття» 2016, галерея parfum büro

Проте не обов'язково епатувати ароматом чи інгредієнтами, аби порушити звичні норми та правила знайомства із парфумом. Зазвичай ми знайомимося з ароматом на блотері та керуємось у сприйнятті своїми уподобаннями. Але у 2016 році творча група за ініціативи parfum büro та Port.agency представили українському глядачеві альтернативний шлях пізнання аромату у проекті «Одинадцять світів та чотири відчуття».

Художники Алевтина Кахідзе та Люсьєн Пігард де Губерт, поетеса Міріам Драгіна та дує Mova заохочували глядачів залучати до сприйняття аромату не тільки нюх, а й інші органи чуттів, як то зір, слух і щук. Серед бібліотеки французьких парфумерних марок Olibère та Jacques Zolty, творча група вибрала 11 самобутніх ароматів та створила інтерактивну інсталяцію, якою запрошувала до чуттєвої подорожі ольфакторним світом. 11 кубів ховали у собі різні методи пізнання обраних ароматів. Цим проектом автори показали, що ті, як ми читаємо аромати, чим пахне для нас мистецтво та слухаємо поезію визначає наше вміння змінювати звичний підхід у пізнанні світу і поглиблювати його розуміння.

Читайте також: ПАРФЮМИ З АРОМАТАМИ АЛКОГОЛЯ, ЯКІ П'ЯНЯТЬ І ЗІГРІВАЮТЬ

Інколи митці рефлексують на тему аромату та створюють візуальні образи, а часом наоборот – парфумери створюють ароматичні композиції на тему мистецтва. Наприклад, парфумерний бренд моноароматів DEMETER створив лінійку арома-асоціацій на музейних шедеврах із зібрання Третьяковської галереї. А нішевий бренд Comme des Garçons випустив ексклюзивний аромат туалетної води SERPENTINE, яку створили на честь відкриття іншої галереї знаменитої мережі Serpentine galleries.

Саме навколо парфуму «SERPENTINE» від Comme des Garçons український художник Лео Троценко у 2018 році створив свою критичну роботу «Це вам не Ті (Тут нам не Там)» на тему консюмеризму та східноєвропейського стереотипу про елітарний та впорядкований «цивілізований світ». У співпраці із молодим українським парфумером Олександром Кузьменецьким художник зняв короткометражний фільм, у якому задокументував процес створення кустарної репліки на відомий аромат.

Завданням парфюмера було відтворення аромату не за допомогою рецепту та пропорцій інгредієнтів, а слідуючи його рекламному опису та хештегам. Фільм представили на виставці «Мирний договір» випускників Kyiv Academy of Media Arts та показали на підвісному екрані, що був зшитий із просочених псевдо-ароматом блотерів. Аромат чекано вийшов геть не схожим на оригінал. І це стало метафорою задуму авторів про пострадянський світ: ніби створюючи репліку на «західний аромат», ми постійно імітуємо спроби стати «цивілізованим світом».

Вигляд експозиції «Тінь трави» 2012 року, арт-центр ЯГалерея біля Дніпрі. Фотограф Олег Самойленко

Імітація завжди програє оригіналу, якою б привабливою, трендовою чи доступною вона не була. Вона лишає по собі шлейф самообману. Нечесний поступок, неправильний вибір він має у пам'яті своє місце. А з часом і зовсім втратити свою форму, але залишитись тінь. Спроба розповісти про щось сховане у глибинах пам'яті є «Тінню трави». Таку поетичну назву отримав виставковий проект 2012 року, що відбувся у ЯГалереї у Дніпрі..

Проект мав на меті дослідити феномен пам'яті, що так тісно пов'язаний з ароматами. Скляні пляшки, викопані у київському галерейному садку, стали частиною експозиції. Парфумер та співзасновник арт-центру ЯГалерея у Дніпрі й мережі Aromateque Concept Store Павло Мартинов наповнив місткості парфумами із запахом салону радянської «Побєди», а також квартири, в якій пройшло дитинство, і навіть ароматом нового триколісного велосипеда.

Читайте також: З ЯКИМИ ПАРФЮМАМИ АСОЦІЮЮТЬСЯ ТОКІО, РЕЙК'ЯВИК, БОМБЕЙ І БРЮГЕ

Аромати розповідали свої історії і одночасно наштовхували глядачів на їхні власні асоціації та спонукали персональні спогади. А монументальна робота Ганни Миронової «Тінь трави», графічний відбиток трави на прозрачному пластику, дала назву всій виставці. Серед художників до проекту долучилися Олександр Бабак, Ганна Войтенко та Анатолій Степаненко. Зірник розглядав художні твори, але бачив їх лише тінями від первісних форм: тінню трави, тінню батьківського спогаду, тінню далекого минулого на безіменних пожовклих світлинах невідомого автора.

Хвилю спогадів, що її здіймає у нашій свідомості аромат, називають «феноменом Пруста». Одного разу запах розм'яклого у липовому чаї кексу хитнув спогади Марселя Пруста і перед очима письменника враз постали давно забуті спогади детства наче сцени минулого. Це вразило Пруста і він ще довго дивувався як міцно чіпляється за давно забуті аромати наша пам'ять. Кожен з нас є власником унікальної бібліотеки ароматів свого досвіду та спогадів. Для когось аромат молока буде запахом спокою та літнього відпочинку в селі, а інший згадає молочну кашу з далекого детства, яка так міцно в'їлася в пам'ять як щось нестерпне. Наші персональні арома-бібліотеки можуть кардинально відрізнятись і ці асоціації тільки наші. Але там, де є спільні для різних людей образи та асоціації від однакових ароматів, – з'являється місце мистецтву.

Вигляд експозиції «Тінь трави» 2012 року, робота Анни Миронової, арт-центр ЯГалерея у Дніпрі. Фотограф Олег Самойленко