Артем Пивоваров та Мішель Андраде про дитинство, самооцінку та вразливість

Сьогодні Michelle Andrade та Артем Пивоваров представили ремікс двох синглів PROUD/Будинок. Ми вирішили поговорити з артистами, що для них означає музика, сім’я, дорослішання. 

— Чим ви пишаєтесь у своєму житті найбільше? 

А.П .: Якщо говорити про музику, безумовним та очевидним моментом для мене на цьому етапі є вихід альбому «Земний», який продовжує концепцію стихій.

Я щиро пишаюся тим, що дозволяю бути вільним, як у рішеннях, так і в діях. Є пісні, які ми писали понад півроку, а є музика, яка створювалася протягом 20-30 хвилин. В цьому і полягає вся принадність процесу створення, і я просто йому віддаюся.

Також пишаюся тим, яку приголомшливу команду зумів зібрати навколо себе. Вона складається з творчих, незалежних, вільних людей, які віддають себе процесу витвору без залишку. Разом ми робимо цей світ трохи кращим, мені хочеться в це вірити.

М.А.: Пишаюся тим, що люблю працювати над собою – завжди хочу розвиватися, рости та йти вперед.

— Що вплинуло на вашу самооцінку? 

М.А.: На самооцінку вплинула моя самоцінність. Багато хто думає, щоб підвищити впевненість у собі, потрібно працювати над самооцінкою, а виявляється, робити це потрібно після того, як попрацював над самоцінністю. Самоцінність – це любов до себе. Як часто ми любимо себе просто так, такими, якими ми є – з усіма своїми почуттями, формами та поглядами на світ?! Потрібно любити та приймати себе в першу чергу. Цей погляд на речі допоміг мені змінитись.

Читайте також: Біллі айліш присвятила короткометрівці тим, хто обговорює її тіло

А.П .: Коли людина вибирає собі вірні принципи, всі вони, безумовно, впливатимуть з його подальші дії. Я б дещо перефразував питання. Що послужило для мене розвитком і змогло мотивувати на нові звершення? У своїй справі я суперсонік або Брюс Лі, але тільки в музиці (Посміхається).

Я практикую йогу, займаюся східними єдиноборствами, цікавлюся бойовими мистецтвами та перебуваю у постійному пошуку себе. Тобто займаюся тими речами, які мене наповнюють. Я черпаю натхнення, це великий трамплін для мене і моєї самооцінки.

Подорожі, люди, музика, практики, спорт – стандартний набір юного Артема, який багато років завжди зі мною. Нічого надприродного.

Є дуже цікаве висловлювання Брюса Лі з приводу виходу за межі: «Жити – це постійно встановлювати зв’язки, тому я закликаю вас вилізти з мушлі усамітнення і приміряти на себе те, що вам кажуть». Саме так я й зробив. Весь досвід, який накопичив протягом багатьох років, вирішив застосувати та приміряти на себе. Переїхав зі свого провінційного містечка до столиці. Познайомився з талановитими та видатними людьми. Знайшов друзів та близьких за духом людей. І мені здається, що в моєму житті все тільки починається (Посміхається).

— Як ви боролися з комплексами і доводили насамперед собі, що варті успіху та щастя?

М.А.: Сказати собі «I’m PROUD» зовсім не просто. Я борюся з комплексами щодня. У мене є маленький секрет: коли я починаю втрачати віру в себе, подумки повертаюсь у дитинство, на початок свого шляху. Згадую, що я відчувала тоді, навіщо все робила. Коли усвідомлюю, що всі мої наміри були чистими, сповненими добрих думок, то приземляюся і повертаю свій вектор у правильний напрямок.

А.П .: Я з тих людей, які вірять у те, що людина сама будує своє життя, і ні від кого, крім нас та наших вчинків, не залежить наше подальше життя та становище у світі. Хід подальших подій, які відбуваються з нами, залежить лише від наших дій та думок.

Кожен новий крок – це шлях до незвіданого. Тому принцип лише один: відкриватися та розширювати межі своєї свідомості – це неминучий шлях до змін.

— Ви дозволяєте собі бути ранимим: плакати, якщо сумно, скаржитися, коли все набридло?

А.П .: Я, як і всі люди, схильний до переживань, співчуття та емпатії, і всі ці почуття посилюються, коли я перебуває в моєму «творчому світі». У своїх піснях я відображаю свої думки, ідеологію, спостереження за навколишнім світом, намагаюся розширювати кругозір свій та своїх слухачів, не зупиняючись лише на конкретних історіях чи переживаннях із життя. Але водночас усе, що оточує мене, впливає на мою творчість. І, безперечно, ми, люди, притягуємо до себе подібних людей. У ситуаціях, коли нам складно, ми дозволяємо бути більш вразливими. У мене це може виявлятися у різних формах. Від гніву до пригніченого стану, наприклад. Але в тому й іншому випадку я не дозволяю цим почуттям заповнювати простір усередині мене. Не хочу віддавати енергію на речі, які спрямовують мій настрій у негативне русло. Я вчуся розподіляти енергію правильно – перенаправляти її та сублімувати туди, де вона не зможе заподіяти шкоди іншим людям. І це дуже важливо.

Читайте також: СЕЛЕНА ГОМЕС РОЗПОВІЛА ЯК БОДИШЕЙМІНГ ВПЛИВ НА ЇЇ МЕНТАЛЬНЕ ЗДОРОВ’Я

М.А.: Звичайно, таке буває, я ж жива людина. Але частково завдяки карантину я навчилася краще слухати та розуміти себе. За всю самоізоляцію у мене був один сумний день, коли я просто не могла нічого робити і вихлюпнула емоції по максимуму. Я не змушувала себе працювати чи щось робити через силу. І вже наступного дня це дало свої плоди – я почувалася як нова, наче я на підзарядці весь день! Дуже важливо прислухатися до себе.

— Що сформувало ваше світовідчуття?

М.А.: Моя українсько-болівійська культура, моя сім’я, моє оточення, мій досвід.

А.П .: Музика. Люди. Творчість. Мистецтво. Подорожі планетою і всередині себе.

— В обох піснях є посилання на дитинство. Із чим воно у вас асоціюється?

М.А.: Так, тому що багато закладається в нас у дитинстві. У піснях відбивається наша особиста трансформація, дорослішання, зростання. Дитинство асоціюється у мене з безтурботністю та теплими емоціями, з сім’єю та подарунками на Різдво, а ще з джунглями (Сміється), бо воно проходило у болівійській Кочабамбі.

А.П .: У мене є роботи, які пов’язані з моїм життям – про це ми зняли наш міні-movie, який називається «Провінційний».

Але ця робота – про духовне, і мені хотілося б, щоб у ній слухач побачив себе.

Спогади – це наші скарби! Для мене дитинство – це: курені та халабуди, запах акації, збиті коліна та клей на деревах, бабусин компот та мамині поцілунки, від яких я вміло та хвацько ухилявся, щоб хлопці з мого двору не побачили (Посміхається).

— Що пішло з вашого життя у процесі дорослішання?

М.А.: Головне, що залишилося: легкість та гнучкість у відносинах з людьми та у сприйнятті світу. Я взагалі намагаюся свої зміни ділити не за роками, а за періодами – спостерігати за собою, приймати та рухатися далі.

— Який елемент має бути у пісні, щоб вона зачепила слухача? 

А.П .: Безумовно, ми можемо пройти по кожному елементу, і основні складові пісні – гармонія та мелодія, ритм, темп, грув. Але вся ця інформація доступна кожному на просторах Мережі.

Пісня – це сценарій, який не напишеш за книгою. У ній має бути певна магія слів, ритму і гармонії. І якщо пісня викликає певну емоцію, то це і є головним елементом.

М.А.: Це складно привести до якоїсь однієї загальної формули. Коли пишу новий матеріал, завжди питаю себе – як би я хотіла, щоб мої слухачі відчували себе, коли включають цю пісню, які емоції випробувати. Важливо бути відкритим та щирим у своїй творчості – це завжди відгукується.

Michelle Andrade x Артем Пивоварів — PROUD / Будинок:

Гра в асоціації з Мішель Андраде та Артемом Пивоваровим:

Будинок

М.А.: затишок

А.П .: Любов

Сила

М.А.: Жінка

А.П .: Енергія

Гордість

М.А.: Чистота

А.П .: подолання перешкод  

Дитинство

М.А.: Сім’я, подарунки та кохання

А.П .: Збиті коліна (Посміхається)

пісні

М.А.: Натхнення, подорож