Культурний код співачки Alloise

Alloise – псевдонім української співачки Алли Московки. За тривалу кар'єру вона встигла побути і частиною колективу GORCHITZA, та сольною співачкою. Останні сім років Alloise воліє останній варіант, але на одній музиці вона не зупиняється і крім основної діяльності грає в театрі.

Нещодавно співачка випустила новий сингл Ножі після затяжного мовчання, а ми вирішили розпитати її не лише про музику. В інтерв'ю для Marie Claire Alloise розповіла про любов до «Тореадорів з Васюківки», спорідненість із поетом Борисом Олійником, улюблені книги з психології та про все, що складає її культурний код. 

Книги

Мої стосунки «я і книга» – це найважливіші стосунки у моєму особистісному розвитку. Так завжди було і, можливо, так буде.

Я люблю читати з ранніх років і до цього дня. У дитинстві більшість часу я була надана сама собі. Це позначилося мені дуже благотворно, оскільки проводити час із собою і досліджувати власні почуття і свідомість — дуже комфортне і лікувальне для мене заняття.

Я ціную моменти спілкування з людьми та щиро ними цікавлюся, але мої стосунки «я і книга» — це найважливіші стосунки у моєму особистому розвитку. Так завжди було і, можливо, так буде. Мене просто тягнуло в дитинстві до книжкових полиць і я могла годинами сидіти з книгою, перечитуючи абзаци, що сподобалися, представляти все прочитане у своїй уяві, переживати почуття разом з героями, які мені сподобалися. 

Ерл Стенлі Гарднер - всі книги про Перрі Мейсона

Я дуже вдячна за те, що в дитинстві ніхто не припиняв моє надмірне читання. Воно мені було потрібне, як повітря.

Мені було, напевно, років 5, коли я вже поглинала ці книги. Не могла відірватися від детективних сюжетів, персонажа Перрі Мейсона та його секретарки Делли Стріт. Спочатку мені здавалося це просто приємним витрачанням часу, який залишався після занять у школі мистецтв. Але тепер, ставши дорослою, я зрозуміла, яку допомогу у формуванні мого проникливого аналітичного розуму зіграли історії розслідувань, які проводив адвокат Перрі Мейсон.

Як слідування за складними сюжетними лініями та кримінальними інтригами допомагало мені з дитинства формувати множинні нейронні зв'язки в голові та розвивати інтуїцію, логіку та мислення. Малятко Алла знала, що робила. Діти взагалі від народження відчувають, що саме їм потрібно, хоча не завжди це відповідає очікуванням дорослих і часто потрібна толерантність батьків, щоб не збити дитину зі шляху. Я дуже вдячна за те, що в дитинстві ніхто не припиняв моє надмірне читання. Воно мені було потрібне, як повітря.

Збори віршів Бориса Олійника

Я не вважаю, що те, що ми слухаємо чи читаємо нас визначає. Нас визначає те, що ми можемо дати світові.

Історично так склалося, що великий український поет Борис Олійник – родич нашої родини. У домашній бібліотеці було і є багато збірок його авторства, якщо не всі. Я дуже любила читати його вірші, крім гостросоціальних та політичних тем, він з особливим трепетом і витонченістю ставився до інтимної лірики.

Більш витонченої, душевної, гарячої, пристрасної лірики в українській поезії я не знаю й досі. Його майстерність заряджати рядки, літери, розділові знаки особливим вогнем натхнення безсумнівно вплинули на те, як я потім почала писати свої пісні. Більш глибокої подяки за формування мого естетичного відчуття поезії з раннього дитинства я не можу уявити.

«Тореадори з Васюківки» - Всеволод Нестайко

Зараз ця книга стала практично культовою у дитячій українській літературі, тоді ж про неї так широко не було відомо. Потрапила вона до мене в руки приблизно у 8 років, 1992 року. Мені порадила її класна керівниця, бо до шкільної програми книжку не включили, але вона була у доступі до бібліотеки.

Я не беруся рахувати, скільки разів я перечитала «Тореадорів» вздовж і впоперек. Ця книга справді робила мене щасливою: два маленькі шебушні друзі раз у раз майстерно влаштовували собі неприємності і не менш віртуозно з них виплутувалися, підтримуючи один одного.

З цієї книги я вивчила, що таке справжня дружба. І з того часу, коли я зустрічала несправжню дружбу, це мене поранило. Я не могла сприйняти: як так? Як не знати, що таке дружба. А потім зрозуміла: адже вони просто не читали «Тореадорів». Сподіваюся, сьогодні цей шедевр уже включено до шкільної програми.

«Безлюдний острів» - Жуль Верн

Мені хочеться сказати: дозволяйте вашим дітям читати і якнайбільше, стільки, скільки вони хочуть.

Неймовірно захоплююча історія про групу людей, які зазнали аварії на повітряній кулі. Герої опиняються на безлюдному острові, де практично з нуля будують цивілізацію, використовуючи всю інтуїцію та винахідливість і навіть із випадково знайденого в кишені зернятка пшениці згодом вирощують цілі поля врожаю.

Книга теж була перечитана мною енна кількість разів: не тільки через майстерно закрученого сюжету, а й заради того, щоб знову і знову пережити захоплення тим, як люди, об'єднавшись і повіривши в себе, можуть подолати практично будь-які труднощі та випробування.

Книга виховала в мені пригодницький та героїчний дух. Все те, що було впитане нами в дитинстві, дає плоди зрілості, і це неймовірно чудово! Мені хочеться сказати: дозволяйте вашим дітям читати і якнайбільше, стільки, скільки вони хочуть. Книги вирощують героїв та воїнів, включають світло у внутрішньому просторі кожної особи.

Так як художньою літературою я наситилася ще в досить ранньому віці, а потім переситілася до 20-ти років, потроху перейшла, як людина, яка шукає і відчуває, до книг з психології, філософії та езотерики.

Філософія далася мені нелегко. У цьому напрямку кожен автор досить норовливий і зрозуміти його часто практично неможливо, хоча захоплюватися можна безупинно. А ось решта двох напрямків — психологія та езотерика — залишилися зі мною досі.

Через певні переживання в дитинстві я раз у раз зіштовхувалася з психопатами у своєму дорослому житті.

Перш ніж скептично налаштовані люди зморщать носики за слова езотерика, я зроблю це сама, випередивши їхню реакцію. Я теж досить скептична по відношенню до всього, що не можна побачити, помацати і помацати. І все ж, згодом, дозволяючи собі виходити за рамки звичного сприйняття, ми розуміємо, що щось ірраціональне, нелогічне, суб'єктивне має абсолютно тотожне право існувати поряд зі звичним та передбачуваним.

Я не ділитимуся тут улюбленими езотеричними книгами, тому що в цій сфері точно все досить суб'єктивно. А ось книги з психології та психоаналізу – будь ласка. 

«Psychopath Free» - Джексон Маккензі 

Психопат — це запалення реактора ЧАЕС.

Так склалося, що через певні переживання в дитинстві я раз у раз зіштовхувалася з психопатами у своєму дорослому житті. Коли ці сюжети неблагополучних стосунків стали нагадувати мені танець на граблях, я всерйоз замислилася над тим, що відбувається.

Мені довелося розібратися, чим саме я так притягую подібних чоловіків, і як зробити так, щоб виключити даних персонажів зі своєї реальності. Звичайно, ніхто з них не приходив на побачення в смиренній сорочці і не висипав собі сіль із солянки в око в ресторані.

Психопат — це діагноз, а скорочене від «психічна патологія».

І патології можуть бути різними. У цій книзі описуються люди, які мають серйозні психічні відхилення на кшталт відсутності емпатії, але є соціально соціально адаптованими. Тобто вони можуть абсолютно «нормально» функціонувати в суспільстві і навіть процвітати у своїх професіях, обіймати високі посади, здаватися успішними та задоволеними життям. І тільки для свого партнера вони «великодушно» приоточують маску зі свого обличчя та відкривають свою справжню суть. І наслідки можуть бути досить плачевними.

Зараз багато жінок (оскільки більше таких патологій серед чоловіків — через відмінності у вихованні хлопчиків і дівчаток) уже не мовчать і починають говорити про те, про що були змушені мовчати.

Знання про психопати тиражуються і множаться — не для того, щоб знущатися з них або зневажати. Безсумнівно, вони потребують співчуття. Але краще співчувати їм на відстані. Як я говорю: психопат — це запалений реактор ЧАЕС.

Ви можете говорити з запаленим реактором годинами, можете водити його до психолога, можете сваритися і миритися з ним, доводити йому і чекати, що він зміниться. І весь цей час ви лише отримуєте величезну дозу психічної радіації, після якої відновлення буде тривалим та болючим. І в жодному разі не варто почуватися жертвою в цій ситуації. Потрібно озброїтися знаннями з цієї книги та рятувати своє життя, будувати його далеко від токсичних та згубних людей. Це дуже, дуже важлива інформація для всіх!

Посилання на книгу

«Під тінню Сатурна. Чоловічі психічні травми та їх лікування» - Джеймс Холліс

Ця книга допомогла мені краще зрозуміти чоловіків, те, з чим вони стикаються у дитинстві та у дорослому житті. Чоловіки навчені не виявляти свої справжні почуття та ховати їх глибоко під костюмами героїв, воїнів та переможців.

Витіснені і пригнічені страхи, «недозволені» переживання створюють немислиму внутрішню напругу і більшість вільної енергії йде, щоб підтримувати штучно створений образ. У той час, коли справжній Герой народжується в Шляху, проходячи через травми, помилки, глибинне переживання та трансформацію власного болю, соціальний псевдогерой сучасності народжується у придушенні власних почуттів та усуненні від свого істинного «я». Автор закликає звернути увагу на цю проблему і пропонує чоловікові знову доторкнутися до своєї Аніми (Душою) заради звільнення та зцілення. 

Посилання на книгу

«Чорна нічна сорочка (Комплекс злиття та непрожите життя)» - Натан Шварц-Салант

Мабуть, найважча, але така ж цікава для мене книга. Мовою психоаналізу, напевно, просто писати і часто складно читати. Книга настільки трансформуюча, що мені вистачало одного абзацу на те, щоб, як каже моя подруга-цілитель, «телепортуватися в масло» і потім мешкати прочитане кожною клітиною своєї істоти. Геніальна робота.

На той момент я сама була в психоаналізі і захоплено його вивчала, але в результаті прийняла рішення там не залишатися. Це ніби ти дізнаєшся, що у твоєму будинку ще є -23 поверх, отримуєш ключ від нього і дізнаєшся, де ліфт. І будь-якої миті можеш спуститися на таку свою глибину. Але сидіти там десятиліттями — не найконструктивніший спосіб прожити своє життя.

Я віддала перевагу більш сучасний і швидкий спосіб лікування і трансформації, але психоаналіз, безсумнівно, вплинув на становлення моєї дорослої особистості. Я періодично повертаюся до цього підходу.

Комплекс Ліліт. Темна сторона материнства» - Ханс Йоахім Маац

Книга теж побудована на психоаналізі та архетипах, поняття яких запровадив К. Юнг. Архетипи - постаті колективного несвідомого, які є в кожному з нас і тим чи іншим чином чинять на нас певний вплив.

Автор визначає витіснені аспекти материнства, неприйнятні для сучасного соціуму. Так як на Мати завжди виголошується непомірна кількість ролей та очікувань, кожна з нас боїться стати чи виглядати неідеальною матір'ю.

Книга говорить про те, що набагато важливіше почуватися і свій зв'язок з дитиною, закладену інтуїцією та природою, ніж вибиватися з сил, намагаючись отримати схвалення соціуму. А також допомагає зрозуміти і пробачити себе як мати, зрозуміти і пробачити власну матір, і усвідомити, що кожна мати є найкращою і любить свою дитину найкращим коханням з усіх, які вона знала сама. На даний момент у процесі прочитання на паузі. Теж досить глибока книга, що трансформує, тому читаю невеликими порціями.

«Людина та її символи» - К. Юнг

Це ключ до розуміння себе. Дуже зцілююча книга, що дарує внутрішню цілісність. Була прослухана мною у форматі аудіо у зимових київських пробках. Дуже, між іншим, зігріваюче заняття.

Найважливіша ідея Юнга у цій роботі та, що людина сама є розшифровкою своїх символів, таємниць та загадок. Іншими словами, якщо вам сниться корабель, то сон означатиме саме те, що для вас означає корабель. Для іншої людини тлумачення сну про корабель буде зовсім іншим. І немає жодних «стандартних тлумачень символів несвідомого». Тобто ми самі є розгадкою наших загадок, варто зазирнути вглиб і починається захоплююча подорож. По київських пробках у тому числі.

Музика

Музика для мене — таке саме повітря, як і книги. Я не вважаю, що те, що ми слухаємо чи читаємо нас визначає. Нас визначає те, що ми можемо дати світові. А можемо дати тільки те, що самі відкрили в собі. Безсумнівно, музика та книги у цьому процесі – незамінні гіди, цілителі та помічники.

У моєму плейлисті дуже різна музика. Удома я слухаю одне, на концертах я виконую своє, на вечірках періодично граю діджей сети з електронної танцювальної музики, в машині слухаю ще щось п'ятнадцяте-двадцяте… Якщо описати цю різножанровість музичних поглядів коротко, то вона виглядатиме приблизно так.

Tinashe - So Much Better

Люблю цю витончену малу. Вони йдуть десь поряд з FKA Twigs, практично паралельно, іноді перетинаючись, і ті, що вийшли з одного прототипу імені великої Aaliyah. І все-таки, якщо мене поставити перед вибором, то моє серце належить Tinashe, на противагу FKA Twigs.

Деякі люди люблять займатися сексом під музику. Я ж не можу уявити, як це, бо слухатиму, як зведений трек, думати, чи записані барабани наживо чи спрограмовані, аналізувати, в яких інтервалах заспівані бек-вокали.

Тобто секс і музика як заняття для мене несумісні через конструктивну «профдеформацію». Але еротизм Tinashe і тонкість заливають насолодою вуха так, що я навіть не слухаю аранжування. У мене є чарівна фантазія, що одного разу я займуся любов'ю з найулюбленішою людиною під її музику, і це буде неймовірно чуттєво, ніжно та красиво. Але це поки що фантазія, не було гідного кандидата на таку добрість.

Everything But the Girl - Walking Wounded

Я обожнюю, коли люди, які люблять одне одного, ще й разом творять музику. Я вважаю, що це величезне випробування, яке не вдасться пройти. Але якщо проходиш, отримуєш бонус у вигляді божественного співтворчості шедеврів. Ці двоє пройшли та «добули». Музика EBTG вплинула на мене та моє відчуття композиції, образу, цілісності, дихання всередині музичних фраз, теж у ключі еросу. Іноді мені здається, що музика та секс це одне й те саме. А як кажуть — якщо тобі здається, тобі не здається. 

Tuck & Patti - Learning How To Fly

Теж парочка, як кажуть езотеричною мовою, «близнюкових полум'я» — гітарист і співачка, дуже люблю слухати їх у розслаблені неквапливі дні будинку з відкритими вікнами та запаленими пахощами. А якщо бути чесною, то я ставлю хорошу музику для друзів, які запитують, що я слухаю. А сама я слухаю найчастіше ось це:

Не приховую, іноді правда втомлююся від будь-якої музики, а така аудіотерапія допомагає розслабитися та відновити сили. Добре слухати на якісному звуку, але у дорозі в навушниках теж працює досить приємно.

Shamans Ayahuasca Icaros

Навесні цього року мені пощастило зустрітися зі справжніми перуанськими шаманами з племені шипібо-конібо і потрапити на їхні церемонії. Більш незвичайного та захоплюючого досвіду я досі не переживала.

Взаємодія з шаманами дала мені безцінний досвід роботи зі звуком, поміняло мій погляд на співи докорінно. Я зрозуміла співи зовсім по-новому, що знову запалило в мені вогонь творчості і допомогло переродитися як творчої одиниці у цьому величезному Всесвіті. Ікарос – це пісні шаманів, які вони отримують від рослин під час досвіду астральних подорожей, а потім застосовують як інструмент допомоги та зцілення по відношенню до людей на церемоніях.

особистості

Дідусь назвав мене на честь Алли Борисівни Пугачової, тому мені відразу підсвідомо довелося дорівнювати її, чому я, звичайно ж, вдячна. Велика жінка, яка пережила багато випробувань, зрад, розчарувань у коханні та нарешті знайшла своє щастя. Сподіваюся, мій шлях до справжнього щастя буде трохи швидшим, хоча, звичайно, як Бог дасть.

Вже сьогодні я щаслива, це правда. Як сказала ще одна велика жінка Beyonce (безсумнівно на мене, яка фундаментально також вплинула ще з часів гурту Destiny's Child!): «Дива — це працелюбність і смирення».

Також на мене вплинув мій тато. Коли я була маленькою, тато завжди підтримував мої починання в музиці та спрямовував на потрібний шлях. Назавжди запам'ятала, коли одного разу я говорю йому: «Ти чув, яка у Могилевської гарна пісня вийшла, «Місяць»?. А він мені відповідає: "Так ти ж теж можеш писати такі гарні пісні!" І я повірила у це. Тому що він повірив у мене. І це безцінно. Мій тато зробив для мене найкраще, що міг зробити тато для дочки, і я йому дуже вдячна. 

Моя мама. Дуже сильна жінка. Вона завжди знаходила і завжди знайде вихід із будь-яких важких ситуацій. Залишаючись при цьому красивою та інтелігентною. Вона виростила нас із сестрою у найскладніші часи 90-х, в'язала та шила мені власноруч костюми для виступів на фортепіанних концертах. Я не знаю, чи вистачило б у мене сил повторити такий самий подвиг, який здійснила моя мама, але я точно знаю, що завдяки її прикладу у мене непереможний найсильніший Дух Воїна. Тому для мене сильна жінка – поняття звичне та природне. Швидше, для мене незрозуміло, як ця жінка може бути слабкою. Адже сила - це так красиво, а значить жіночно.

Моя сестра. Більш толерантної, чуйної, доброї, емпатичної та люблячої людини я не знаю. Моя сестра – справжня Жінка, Подруга, Мама, кулінар, програміст, дизайнер, психолог від природи. Я багато чому навчаюсь у неї, хоча вона молодша на 7 років. Сподіваюся, що я, як старша сестра, теж подаю їй добрий приклад. Нас виховали в любові до один одного та взаємопідтримки, вона — мій Дар Згори, я знаю точно.

Марина Абрамович. У момент творчого переродження, у момент кризи та тимчасової втрати орієнтирів, мені зустрілася вона та її «The Artist is Present». Її зворушлива та трагічна історія кохання та творчості з Улаєм дуже торкнулася моєї душі та наповнила її розумінням, що кожна втрата — це шанс на набуття іншої, найвищої доброти. Геніальна жінка, я подивилася багато її майстер-класів та лекцій, але сам фільм вартий окремої уваги. 

Андрій Критенко – українсько-німецький театральний режисер, який створив вистави за п'єсами Леся Подерв'янського, О.П. Чехова, біографії Енді Воргола у театрі КРОТ. Ми цього року попрощалися з Андрієм, і ця втрата далася мені нелегко. Андрій був мені другим батьком, усе, що він робив, він робив із любов'ю. Тому й залишив по собі лише Любов. І багато професійного театрального мистецтва найвищого класу в Україні та Німеччині. Зараз наш театр КРОТ не функціонує, але ще одна вистава Андрія, «4 причини одружитися», можна подивитися в Театрі Драми та Комедії на Лівому березі.

Віталій Бардецький - засновник та співвласник клубу ХLIB та GRAM bar & record store. Мій перший продюсер. Я досі не розумію, як ця людина повірила в закомплексовану амбітну полтавку, яка не розуміє, що вона говорить і навіщо, але ясно і точно знаю, куди вона йде.

Він навчив мене музичному смаку, навчив грати на платівках (так, мій діджейський досвід починався архіправильно!), а одного разу повів у книгарню і накупив цілий стос книжок і сказав: «Оце — читай!» І я читала, і я слухала та чула, що він каже. Мені так хотілося стати зіркою! Справжньою! Він мені якось сказав: «Я хочу, щоб ти стала такою зіркою, що хоч би що ти заспівала — це будеш ти». Мені здається, через 15 років після його напутності у мене дещо починає виходити.

Сукня на Alloise: FROLOV 

Фото: Юлія Вебер