Скоро концерт: інтерв'ю з гуртом Brunettes Shoot Blondes

Перед сольним концертом 4 жовтня в столичному клубі Atlas український гурт Brunettes Shoot Blondes розповів Олені Заєць про свої захоплення, жінок і схильність до перфекціонізму.

Роман Соболь, Дмитро Леонов, Андрій Ковальов, Євген Кобзарук

про сольний концерт

Андрій Ковальов: Зізнаємося, ми чекаємо на цей концерт з великим нетерпінням. Давно не давали у Києві сольників, тому прагнемо порадувати шанувальників якісним шоу.
Роман Соболь: Хочеться, щоб усе пройшло так, як замислюємося, але… запитайте будь-якого артиста – таке трапляється рідко. Тому поки що всі заплановані фішки не розкриватимемо. Але можемо з упевненістю заявити: на сцені з'явиться цей рояль!

про літо 2019-го

Андрій Ковальов: Літо призначене для подорожей. У червні я з'їздив до Америки – насамперед, щоб отримати порцію натхнення. Все життя музичної індустрії кипить у Лос-Анджелесі та Нью-Йорку. Це як місця сили, в яких ти відчуваєш особливу енергетику і генеруєш купу нових ідей. Здається, що вже й до Греммі рукою подати (сміється).

Америка чи Європа?

Андрій: Напевно, зараз мені ближче за США. Не виключено, що говорю так лише тому, що нещодавно повернувся звідти (сміється). Взагалі, складно точно сказати – ось на минулому етапі була ближча Європа, а тепер – Штати. Мабуть, немає чітких критеріїв, якими це можна визначити.

про другу спробу на Євробаченні

Роман: Переоцінка, звісно, ​​відбулася. Ми остаточно взяли той факт, що участь у конкурсах на кшталт Євробачення – це не наш варіант.

Дмитро Леонов: З одного боку, останні кілька років національний відбір – це цікавий музичний фестиваль, який дозволяє багатьом молодим артистам виявити себе. Але, незважаючи на це, конкурс також розчаровує насамперед великою кількістю інтриг та скандалів, які відсувають саму суть на другий план.
Андрій: Багато хто запитує: «А чи не шкодуєте, що вдруге брали участь?» Відповідь однозначна: «Ні, не шкодуємо». Такий досвід необхідний як хороший струс, щоб рухатися далі. Ти ніби новим поглядом дивишся на знайомі речі і починаєш чіткіше бачити, що відбувається довкола.

про новий альбом

Роман: Якби ми завжди випускали альбоми чітко з перервою на два роки, це було б занадто передбачувано. Де ж ефект несподіванки? Насправді ми зараз працюємо над новим матеріалом та сподіваємося, що вже незабаром зможемо випустити альбом.

Євген Кобзарук: Ми завжди дуже боремося за якість. Тож рідко ставимо собі дедлайни. Просто домовляємося між собою вийти на найкращий результат. Цей перфекціонізм проявляється у всьому – починаючи від музичних відео та треків і закінчуючи віджеїнгом та одягом.

про зміну образів

Андрій: На цей раз радикальних змін в образі не плануємо. Наші луки, як і раніше, витримані в пастельних тонах. Нам дуже сподобалася картинка, якою вдалося домогтися у відео Houston. Одяг має доповнювати, а не відволікати на себе увагу.

про улюблені заняття

Андрій: Я люблю малювати, я вже маю цілу колекцію малюнків. Але поки що я їх показую лише друзям. У планах – створити аккаунт в Instagram, де я публікуватиму свої роботи.
Роман: Я з дитинства люблю риболовлю. І, здається, це передається на генетичному рівні. Моєму синові всього два роки, а він уже рибачить разом зі мною.
Дмитро: Крім музики, я захоплююсь автомобільною культурою. Поки щоправда, як глядач-спостерігач. Дивлюся американські та європейські серії з дрифту. У майбутньому хотів би мати якусь стару японську машину, яку не шкода використовуватиме для таких цілей.

про недоліки

Андрій: Творчі сумніви – мій головний ворог. Я весь час хочу все довести до ідеалу. Але ж такого не буває. Коли проект уже майже готовий, мені все одно здається, ніби можна було зробити краще. Я дошкуляю всім питанням із серії «а якщо зробити ось так, що зміниться?» Іноді мені відповідають: "Приблизно все". А мене це не зупиняє, і я все одно хочу спробувати подивитись з різних боків. Іноді це впливає на початкову концепцію, що не завжди добре. Насправді ж я просто хочу бути впевненим у тому, що нічого не проґав.
Роман: Мене дратує, що не всі свої ідеї я наважуюсь реалізувати. А потім згадую про них, коли ці задуми втрачають актуальність і починаю шкодувати.
Дмитро: Банально, але один із них – це ліньки. І ще планування не найсильніша моя риса.

про жінок

Роман: У мого сина мама асоціюється із сонцем. Коли він бачить зображення сонця, то обіймає, цілує та каже: «Це моя мама».
Андрій: Моя дівчина вчить французьку, тому я вигадав кілька милих імен на французький манер, якими її називаю. Замість Жені, тепер вона Жисье, Жюсві та Жаклін. Поки що їй подобається.

Фото: Кирило Свєташов, стиль: Юлія Тиховод