Small Talk: Валерій Харчишин, фронтмен гурту «Друга Ріка» про благодійність та допомогу ЗСУ

У червні "Друга Ріка" продовжити свій благодійний тур «Хто, якщо не мі?». Концерти відбудуться у містах Європи, зокрема України. Завдяки виступам музикантів і підтримці їх шанувальників, під час першої частини туру вдалося зібрати кошти на загальну суму 882 891 грн., які були перераховані на потреби ЗСУ. Валерій Харчишин розповівши про благодійний тур, про допомогу ЗСУ та віру у світлі майбутнє арт-журналістці Дарії Кибець
.

Фото: Ася Остапченко @asya_photoart

Валерію, сьогодні минає 100 днів з початку поганого вторгнення Росії в Україну.

Я не вірив у те, що росія нападе на Україну. Не повіривши, навіть коли зі свого вікна побачивши штучний світанок від російської ракети. Очі бачили, але розум відмовлявся сприймати реальність.

Відразу після президентських виборів у мене в голові сформувалася думка про можливе повномасштабне російське вторгнення. Оскільки Путін не вважав Зеленського сильним президентом, я підозрював, що він неодмінно скористається моментом аби увірвати шмат чи захопити всю Україну.

Але чим частіше і абсурдніше звучали заяви путіна про Україну, тим менше вони на мене діяли та поступово розвіяли думки про повномасштабну війну. Можливо, через ті, що ми жили в досить демократичному суспільстві, що розвивається, декларує європейські цінності, ми ментально віддалилися від світу рабів, тому важко було уявити, що у 21 столітті, фактично, у центрі Європи бомбитимуть балістичними ракетами. Це навіть звучало фантастично. Але, на жаль, таке архаїчне з'ясування стосунків, дике загарбництво та геноцид нашого народу, улаштоване північним сусідом, якого Європі не знали майже сотню років, тепер стало нашою новою реальністю, до якої не можна і не треба звикати.

Коли про вторгнення заговорили американці, я думав, що далі гібридної війни та викриття намірів путіна не зайде.

Коли я отримав повідомлення, що батальйон, якому ми допомагаємо, збивши ворожу СУ-шку. Ось тоді я почув, що таке на своєму місці. Відчувши, що це не палiатив, а реальна боротьба. 

У вашій батьківщині стався «розподіл обов'язків» – ваш син захищає Україну на військовому фронті, ви – на волонтерському та культурному. Наскільки важливим є останній під час війни? 

У війні немає нічого романтичного чи прекрасного, як у того вислові — кожен на своєму місці. Бо всі не на своїх звичних місцях. Але останнє — єдине, що врятує нашу країну. Варто визначити свої найкращі навички та вміння, у чому ти можеш бути максимально продуктивним, об'єднатися у найбільшу та найефективнішу синергію для спасіння своєї країни та майбутнього своїх дітей.

Буду відвертим, хай не ображаються військові, але не кожен із них знищить хоча б одного загарбника. Якби це було так, то б війна закінчилася завтра. Але я знаю кілька прикладів, коли волонтери гуртом і окремо збирали гроші на техніку, що вже за кілька днів злидала ворожі гелікоптери з російським екіпажем.

Нещодавно відбулися концерти першої частини благодійного туру «Друга ріка» європейськими містами: Вільнюс, Рига, Таллінн, Прага, Брно та Краків. Як і коли з'явилася ідея цього благодійного туру?

Це найшвидше організований тур у житті «Другої Ріки». І мабуть перший, до якого не хотілося їхати. Тяжко було залишати країну. Тяжко було вийти на сцену, співати та стримувати сльози. Сатисфакція наздогнала десь на 3-4 концерті. Коли я отримав повідомлення, що батальйон, якому ми допомагаємо, збивши ворожу СУ-шку. Ось тоді я почув, що таке на своєму місці. Відчувши, що це не палiатив, а реальна боротьба. 

Чи вносили Ви зміни до репертуару з огляду на своїх закордонних фанів?

Ми завжди співаємо власні пісні, яких ми створили чимало, грали їх сотні разів, але я зауважив, що під час війни майже всі вони набули нового правдивого змісту. Я не думав, що основою нашого концерту стануть пісні з альбому «Supernation», який ми написали на початку війни, 8 років тому. Але якщо, крім зборів допомоги, ці пісні допомагають пережити біль – значить ми там, де потрібні. На своєму місці.

Фото: Андрій Піддубняк @poddubnyak

Яка з останніх новин вас потішила?

Особиста. Коли почув, що хочу посадити кілька дерев. І коли зробив це — зрозумів, що життя триває. Нашу націю не знищити, навіть якщо на цій землі залишиться один, останній українець!

У чому ви знаходите розраду від новин та подій?

Тяжкий питання. Повернулись у студію, пробуємо творити. Поки що там – легко. Тому затримуємося впритул до комендантської години. Отже, певно, у музиці.

Розкажіть про другу частину вашого благодійного туру «Хто, якщо не мі?».

Другу частину туру ми розпочали виступом на станції метро «Вокзальна» у Дніпрі. Під час концерту та онлайн-трансляції вдалося зібрати 826 347 грн. на придбання двох карет швидкої допомоги для Окремої бригади тероборони Дніпра. 

У червні вирушаємо з концертами у міста України (3 червня – Вінниця, 4 червня – Тернопіль, 5 червня – Львів), Франції (10 червня – Париж, 12 червня – Ніцца), Литві (17 червня – Вільнюс) та Польщі (14 червня – Вроцлав, 19 червня – Гданськ, 20 червня – Лодзь, 21 червня – Варшава. Наша головна мета європейських концертів — зібрати 30 000 євро на придбання двох безпілотників, автобусів та тактичної амуніції для батальйону спецпризначення. Кошти, отримані з концертів в українських містах, будуть направлені на купівлю двох пікапів для 95 десантно-штурмової бригади. 

Зараз кожна свідома людина робить усе можливе, щоб зупинити страшну війну, яку розпочала росія на території суверенної держави України. Наші друзі, рідні, шанувальники взялися захищати країну зі зброєю в руках. Багато українців займається волонтерством, щоб підтримувати військових та пострадалих мирних жителів. Дякую кожному, хто долучається до нашої благодійної діяльності фінансово. Ви робите велике справа! Завдяки вам ми можемо допомогти тим, хто потребує цього найбільше. Надіюсь, що відвідуючи наші концерти, ви трохи забуваєте про чудові реалії і отримуєте позитивні емоції, які так необхідні зараз кожному, аби боротися з врагом!

До збору коштів можна долучитися за такими реквізитами:

Установа банку - ПриватБанк

МФО банку - 305299

Отримувач платежу — ЛУЧКІН ВОЛОДИМИР ЮРІЙОВИЧ

IBAN — UA213052990000026203893340711

Рахунок отримувача - 26203893340711

Валюта картки.

РНОКПП отримувача - 2596502196

PayPal: lukaua@yahoo.com

Номер картки Приватбанк: 5363542013946513

Номер картки Монобанк: 5375411413432829

Автор: Дарія Кібець

Читайте також: 100 ДНІВ ВІЙНІ У МАЛЮНКАХ УКРАЇНСЬКОЇ ІЛЮСТРАТОРКИ ЮЛІЇ ТВЕРІТІНОЇ