Євген Гудзь, фронтмен Gogol Bordello: «Люди прагнуть українського вайбу!»

Назва світового турне панк-рок-гурту Gogol Bordello – Solidaritine, шкірний концерт турне стає закликом музикантів підтримати Україну у боротьбі з російськими оккупантами. Фронтмен гурту Євгеній Гудзь про український вайб, коллаборації з відомими музикантами та ставлення до позиції «музика поза політикою» в інтерв'ю Marie Claire Ukraine.

Автор фото: Michael Avedon Фото: instagram/michaelavedon

Зараз ви знаходитесь у світовому турне на підтримку України. Чи доводиться вам зустрічати людей, які не підтримують Україну?

Hi. Gogol Bordello – це гурт, який завжди культивував українські цінності, у нашому оточенні таких людей не може бути. Ще задовго до анексії Криму та початку війни на Донбасі. У той час, коли в країні ще мала місце певна роздвоєність у культурі (тобто є своє, але на телебаченні та радіо засилля російської попси) – вже тоді ми були настроєні проти російського впливу.

Gogol Bordello завжди був космополітичним гуртом, але космополітичним з розумінням свого коріння.

На початку «нульових» років ми зосередимося на мультикультуралізмі.

Так, і багато музикантів намагалися наслідувати цей тренд, але де вони зараз? Бо картинка не підкріплена контекстом – це пустушка. Ми ж завжди знали хто ми та звідки, спостерігали як витворюється наша етнічна музика в діаспорі. Було приємно коли українська молодь почала використовувати нашу музыку як гімні у своїх спільнотах та мережах.

Коли ви зрозуміли, що ви українець?

Таке питання ніколи переді мною не поставало. У нас у батьківщині завжди відчувався натуральний український вайб! (Усміхається.) Мої бабусі та дідусі з Грузького, Кам'янки, Боярки, Фастова, Мотижина, Стрия. Якою мовою вони могли розмовляти? Звичайно, українською.

Автор фото: Alison Clarke Фото: instagram/cliqmo_

Яке ваше улюблене слово по-русски?

Цілеспрямовано.

Ви цілеспрямовано змінили прізвище?

Можна так сказати. Коли ми батьківщиною переїхали до США 86-го, я змінив прізвище Ніколаєв на мамині українську прізвище – Гудзь. У 70-80 роки у Києві русифікація була дуже агресивною. Більшість шкіл були російськими. Люди, які говорили по-русски або носили російські прізвища були у привілейованому становищі. Їм давали найкращі квартири та найкращу роботу. То ж люди підлаштовувалися, робили багато речей, щоб здаватися «ще більше російськими», ніж вони є насправді.

Коли в Києві почався панк рух, національний дух серед молоді почав прокидатися завдяки Братам Гадюкіним, ВВ, Колезькому Ассесору. Мене тягнуло саме туди і наш коло друзів з Оболоні було захоплене саме цим прогресивним напрямом.

Потім у Штатах я почав спілкуватися з українською діаспорою і побачивши що це не тільки Брати Гадюкіні, ВВ, аркан, коломийки та етнопанк, в якому я виріс у Києві, а я побачивши, як ця культура з глибоким корінням живе та розвивається за кордоном. І який до неї інтерес із боку американців та європейців. Я прагнув долучитися до її розвитку, розповісти про нас більше світові.

Ви посвятили пісню українському президентові. Ви знайомі особисто?

Ні, на жаль, це не склалося, хоча ми багато разів були в Україні за останні 20 років. Але сподіваюся, це ще станеться. А пісню "Zelenksy: The Man With the Iron Balls" посвятивши не тільки я, а цілий гурт особистостей.

Так, справжній зірковий склад – син Джона Леннона Шон, Стюарт Коупленд (The Police), Біллі Стрінгс, Ліс Клейпул та Сергій Рябцев (Gogol Bordello). Довелося когось із них довго вмовляти для запису треку?

Навпаки, Ліс сам зателефонував мені у перший день цієї ідіотської безпринципної російської інтервенції. Це круто здобути дзвінок від такого великого музыканта, як Ліс, який не з України, але якому небайдуже. Ми написали дуже влучні слова для цієї пісні, яка закликає до єдності та боротьби проти вторгнення.

Комусь телефонував я, хтось телефонували мені. Як часто буває в екстремальних ситуаціях: не всі хлопці, на яких розраховуєш – приходять на допомогу, але приходять справжні та нові інші… набагато крутіші. І це тільки початок. Далі буде ще багато колаб із легендарними музикантами на підтримку України.

Ви ж чули що на концерті у Польщі Слєш з Guns N Roses виступав із прапором України? Ви ж розумієте, що це не просто… (Усміхається.) Тому я б не сказав, що мені доводилося когось умовляти. Є люди, котрі не висловлюються публічно на підтримку України, бо хочуть обійти політику стороною. Таке мовчання розцінюється як підтримка росії… Але вірте мені, Україну підтримують сьогодні всі. Тобто всі, хто не з'їхав з глузду.

Як ви ставитеся до позиції: мистецтво поза політикою?

Сучасні люди дуже поверхневі. Усі тремтять за свою кар'єру. Популярність та рейтинги – це все, що їх хвилює. Звідси це не розуміння, чому потрібно відмовитися від української мови та культури. Чому не потрібно слухати російську музыку та дивитися їх серіали. «Музика поза політикою», — кажуть вони. Та як вона може бути «поза політикою», коли в них крім політики взагалі нічого немає! І поки українці цього не понять, в Україні будуть проблеми. Англійською та російською я володію краще, ніж українською. Але зараз ми розмовляємо по-русски, і мені не треба пояснювати «чому»… Тому що музика не поза політикою, і ніколи не була поза нею.

Євген Гудзь і Сергій Рябцев. Автор фото: Gary Alpert Фото: instagram/deafboyphotography

Як ви ставитеся до кенселення російської культури?

Позитивно. Я ніколи не був фанатом Достоєвського. Бо він – жалюгідна підробка Бальзака, Пушкін – Байрона. Та він сам у цьому зізнався свого часу. У мене не викликає великих симпатій російська культура, де все перетворено на інструменти пропаганди.

Якщо ви одного разу просто з цікавості, посчитаєте скільки культурних діячів припадає на один квадратний метр території росії, а потім порівняєте це ж співвідношення, з Англією, Францією, Італією тощо… Ви будете здивовані масштабами розмов про велич та, власне, велич.

Це просто міф для ватників. Кризь по всьому світу, у Польщі, Греції, Південній Америці є свої пушкіни та достоєвські. Вони не поступаються за драйвом російським письменникам, просто там політика не доведена до такого рівня психопатії як у Росії.

З ким із сучасних українських авторів ви підтримуєте стосунки?

У мене багато друзів в Україні. Мій друг дитинства Іван Москаленко, він же геніальний Dj Derbastler. Льоша Заіка, який був фотографом київської панк сцени ще з 80-х років. Кирило Проценко, мій дуже близький друг, який, на жаль, уже не з нами... Я стежу за Kalush, Сергієм Жаданом та Space of Variations з Вінниці... Завжди любив та люблю Перкалабу та Kozak System. Bсi вони багато роблять для України, це викликає увагу.

Фото: instagram/eugene_hutz

Багато українців через війну були змушені емігрувати, що ви порадите їм: як можна адаптувати, як пережити тугу за батьківщиною?

Сама історія української еміграції, її перша та друга хвилі, показова – українські національні риси за кордоном працюють на самих українців. Тобто, ми – витривалі та терпеливі, вдячні та щирі. І люди прагнуть цього вайбу – демократичного, зачаровуючого, непретензійного. Його мало світом, тому на нього є піт. Куди після концерту у Нью-Йорку всі йдуть на after party? У «Радузі» на Мангеттені, до біса розфуфірені кабаки для нуворіших.

Кажуть, що героєм не можна бути всю годину. Можна лише певний момент за певних обставин. Хто сьогодні для вас є героєм?

Українська нація, і кожен українець-захисник окремо.

За що ви в останній собі хвалили, а за що зварили?

І хвалив, і зваривши, і нещодавно, і завжди – за те, що говорю те, що думаю. Усі бояться висловити свою думку, сказати правду, щоби когось не обурити, щоб тобі не зашепотіли… Мені здається, це все само по собі архаїчно. Люди, які мають внутрішній стержень – були й залишатися на висоті. 

Музика Gogol Bordello завжди була про згуртування людей проти пригнiчення. 

Автор фото: Sanjay Suchak Фото: instagram/sanjaysuchak

Читайте також: КРЕЩЕНА МАТИ ПАНКУ ПАТТІ ЗМІТ ПЕРЕКЛАЛА ГІМН УКРАЇНИ АНГЛІЙСЬКОЮ