UA
RU

4 кіно аргументи, чому варто відвідати «Київський тиждень критики»

Редагувати переклад
4-й міжнародний фестиваль "Київський тиждень критики" проходитиме з 22 по 28 жовтня біля кінотеатру «Жовтень». Українські глядачі зможуть познайомитися з найкращими новими фільмами, вибраними професійними українськими кінокритиками. Тож саме вони нам надали своїх 4 кіно аргументів, чому варто цей кінофестиваль варто відвідати.

Станіслав Бітюцький

Станіслав Бітюцький

Окрім знаних хітів в основній програмі я б виділив фільм «Повільна машина» – найкращий, на мою думку, дебют цього року. Це досить незвичне кіно. Воно одночасно схоже не знакові фестивальні та авангардні стрічки (привіт одночасно експериментам Енді Ворхола та жахливим трилерам Девіда Лінча), а водночас має унікальний авторський стиль, дивує, бентежити, звертається до нашої уяви і врешті-решт, якщо і не пояснює щось про наш дивний-дивний світ, проте дає чудову можливість глянути на цей світ під іншим кутом, відкривши щось не тільки в ньому, але й у самому собі.

"Повільна машина" / Slow machine, Джо Денардо, Пол Фелтен, 2020

 

Дар'я Бадьор

Дарія Бадьйор (Фото: С. Моргунов)

Вибрати один фільм з нашої програми насправді дуже складно, але стрічка, яку ви можете пропустити, а не варто – це «Парк покарань» Пітера Воткінса з ретроспективи. Це мок'юментарі 1971 року скептики критикували як параноїдальні фантазії, мовляв, ніколи такого, як у фільмі, не може бути в реальності, проте 2020 рік з протестами у Білорусі та рухом Black Lives Matter доказав, що буває і гірше. Острий коментар про поліцейське насильство у Штатах, про безправність протестувальників і соціальну нерівність, яка продовжує не лише існувати, а й домінувати у країнах, які претендують на звання демократичних.

"Парк покарань" / Punishment Park, Пітер Воткінс, 1971

 

Читайте також: Як правильно дивитися артхаусне кіно, щоб отримувати від нього задоволення

Сергій Ксаверов

Сергій Ксаверов

"Шірлі"! Це кіно про токсичні стосунки, жіночу безвихідь та дуже незвичний погляд на творчий процес, бо присвячений він все-таки епізоду з життя однієї з найвідоміших письменниць літератури жахів XX століття – Ширлі Джексон. Це дуже нервує за стилем кіно. Такі фільми часто зовсім інакше виглядають у великому масштабі та є непередбачуваними за тим, яке враження викликають у глядача. "Ширлі" вразив мене на малому екрані, тому я особливо чекаю його на великому.

"Ширлі" / Shirley, Жозефін Декер, 2020

Ганна Дацюк

Ганна Дацюк

Дуже чекаю прем'єру на великому екрані повнометражного дебюту грузинки Деї Кулумбегашвілі «Початок». Він уже отримав кілька нагорд у Сан-Себаст'яні, взявши приз Discovery від FIPRESCI у Торонто і мав би бути в Каннах, тому я впевнена, що і там би картину також відзначили нагородою. У «Початку» простежується ось ця традиція повільного зорового кіно десь аж від Тарковського, до сучасного фестивального тренду. Але водночас я бачу тут чітке авторське бачення Кулумбегашвілі, яка закладає у пейзажність свого кіно очевидний релігійний мотив, де шокуючі сцени межують з медитативністю і мов «мовчазністю» вищих сил.

«Початок» / Dasatskisi, Деа Кулумбегашвілі, 2020   

Статті на тему