Small Talk: Дизайнер бренду VIKTORANISIMOV Віктор Анісімов

Вікторе, чи існує напрямок модної індустрії, який ви ще не встигли випробувати, але вам дуже цього хотілося б? 

На сьогоднішній день це взуття. Практично в кожній нашій колекції присутнє взуття, яке люди збоку оцінювали як щось класне та неординарне. Оскільки я фанат кросівок, для мене кросівки (які роблять різні бренди, у різних колабораціях) – це один із фетишів. І я б задоволено створив кілька пар зі світовим виробником кросівок.

Яка ваша колекція викликала найбільший резонанс у суспільстві за всі роки творчості? 

Можна виділити не одну. Принаймні кілька знакових. Наша перша колекція – була представлена ​​на перших «Сезонах Моди», які зараз вже трансформувалися в UFW. Називалася вона «Плаття з вішалки». Ідея була така, – об’єднати сукні, що висять у гардеробі та сукні, одягнені на дівчат. На подіум виходили моделі, на яких були надіті вішалки із сукнями. Причому ці прикраси (подібні до вішалок) ми виготовили самі з нержавіючої труби. Іра Данилевська, коли побачила реалізацію ідеї – дуже їй захопилася і запросила нас брати участь у «Сезонах», із цього й розпочалася моя дизайнерська кар’єра. 

Другою знаковою колекцією вважаю колекцію, яку ми представили на міжнародному конкурсі IN VOUGE у 1999 році у Вільнюсі. Ідеєю цієї колекції стали трансформація та універсальність (це головна ідея нашого бренду), доведені до абсурду: спідницю можна носити задом наперед, навиворіт і догори ногами; сукню можна було перетворювати на футболки; штани в головні убори тощо. Це був нетривіальний підхід, який оцінило міжнародне журі (представники будинків моди Rochas, Issey Miyake, історик моди Олександр Васильєв), і ми отримали Гран-прі конкурсу – «Золотий гудзик». Перемога викликала фурор та резонанс, після яких я прийняв остаточне рішення займатися дизайном, чим і займаюсь досі. 

Читай також: РРСРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРСРРСРСРСРСР

Третя знакова колекція для мене це колекція 2004 року. Вона стала «переломний» для мене як дизайнера. Ідея полягала в тому, що всі плоскі предмети можуть перетворюватися на об’ємні речі за допомогою крою, кнопок, ґудзиків, інших пристроїв. Також у цій колекції з’явилися барвисті акценти, що не є характерним для нашого бренду.

Як досвідчений учасник індустрії української моди, розкажіть, наскільки за роки незалежності змінилося національне fashion-простір? 

Щодо промисловості – це голосно сказано. Як мені здається, в індустрії на краще нічого не змінилося. Якщо говорити про українську моду, як про явище – її не існує. Останнє, що з’являлося на світовій модній сцені як окреме явище, – це бельгійці. Тобто є італійська, французька, американська, японська мода. А от української не існує, бо в нас через різні обставини, швидше за все об’єктивні, а не суб’єктивні, індустрія так і не склалася. Але плюс у тому, що багато молодих талановитих дизайнерів. Для них світ відкритий та за ними цікаво спостерігати.

Ви багато експериментували, звертаючись і до українських культурних кодів, і до уніфікованих символів, але яка ваша колекція викликає більше теплих спогадів? 

Була ще одна колекція, яка, на мій погляд, для мене не характерна – колекція сезону осінь-зима 2006. Зазвичай у нас мінімалістичний підхід зі складносурядним кроєм: мета – довести виріб до класичного універсалізму. У цій же колекції ми брали за основу мультфільм Вінні Пух із усіма його героями у вигляді принтів. Що ще нехарактерно для бренду: у колекції було багато кольорів. Зазвичай, у нас використовується 3-4 варіації кольору. Основний – чорний з вкрапленням оранжевого, а також камуфляжного принту та горохового принту. Але тут ми використовували всю гаму: набивні малюнки, складені пальто, ковані гудзики. Був кутюрний підхід у кольорі, крої, у комбінаториці. Я досі із теплотою згадую цю колекцію. 

Хто зараз є вашою музою, якщо така є? У чому ваше найпотужніше натхнення? 

Років 20 тому я вперше побував у Парижі. Мене здивувало і вразило, що в кафе столики та стільці стоять на вулиці в ряд, як зорові ряди. І можна, сидячи за столом, просто спостерігати за перехожими як у 1-му ряду залу для глядачів. Що я робив без цього. Але зал для глядачів, звернений на вулицю – це було нестандартно, незвичайно, досить просто і круто! Відповідно люди не перестають мене надихати. Тому що, поспостерігавши за ними кілька годин десь на вулиці, ти можеш отримати море ідей і використовувати їх досить довго.

Чи є місце урбаністичної “безликості” у сучасному світі, де кожен прагне стати “особистістю”? 

Одна частина будь-якої людини завжди хоче загубитися у натовпі. Зворотний бік цієї медалі в тому, що насправді він не хотів би бути частиною цього натовпу. Цьогорічний Street Style багато в чому надихає сучасних дизайнерів. Чим характерні останні роки у моді – дизайнери підглядають, шукають натхнення на вулицях. У модних столицях світу, центрах – Мілані, Лондоні, Нью-Йорку ти не помічаєш безликості натовпу. Ти, навпаки, вихоплюєш ці спалахи натхнення. І люди останнім часом є «самі дизайнерами», «сам собі художниками». І сьогодні вже немає, як це було раніше, тенденцій яких чітко дотримуються. Сьогодні можна побачити людей по-різному стилі, що міксують, по-різному одягнених. Іноді це смішно, іноді круто. Тому, мені не здається, що урбаністична мода вже давно стирає гумкою індивідуальність.

Яким чином ви можете описати нинішній бренд VIKTORANISIMOV трьома епітетами?

Універсальний

Спортивний

зручний

Фото: Геннадій Чорномашинцев