Виявити собі у собі – це сильний досвід. Як боротися зі стресом та відчаєм у кризових ситуаціях?

Кризові ситуації трапляються у житті шкірного. Але хтось спромагається знайти опору в собі, адаптуватися до змін та діяти заради майбутнього, а хтось відчуває постійний стресс та відчай. Психотерапевт Ярослава Костенкова дає поради, як направити стресс у правильне русло та запевняє: «Часто тільки після переживання деяких доз відчаю людина знайомиться сама з собою».    

Ярославо, через війну росії з Україною інформаційний шум зашкалює, потік думок у голові кожного українця вірує, ми звикаємо до постійної внутрішньої розмови… Як заспокоїти мозок і досягти «внутрішньої тиші» задля збереження свого психічного здоров'я?

Так, ви правильно говорите про психічне здоров'я, це основа нашої життя, і в період війни це стало всім зрозуміло. Для того щоб заспокоїти мозок, треба звертатися до своїх почуттів, та намагатися опиратися на них, розвивати їх, відстежувати їх кожного дня, і це є роботою над собою. Цей процес дає змогу пізнавати собі глибше, і якщо ми пізнаємо собі, то ми краще собі чуємо, розуміємо свої потреби, свої бажання. Поділюсь управою, яка допоможе вам почувати себе. 

Крок 1: Розслаблення.

Сісти в зручне положення, руки та ноги не схрещувати. Тримати їх паралельно. Заплющити очі, налаштуватися на розслаблення. Почати прислухатися до свого подиху. Відчувати, чуй, як повітря заходити і виходити. Спіймати хвилю задоволення, розслаблення.

Шаг 2: Розплющити очі.

Вибрати неживий предмет у кімнаті, з якою ви собі асоціюєте зараз. І розповісти про нього. Наприклад: Я ваза. Я порожня. Мені хочеться бути повною, але зараз я порожня. Ніхто не звертає на мене уваги. А я хочу уваги».

Шаг 3: Поставити «Вазі» запитання.

Навіщо я тут? Яка я? Що мені подобається у мені? Що мені не подобається у мене? Що я відчуваю? Ці питання дають змогу відчути свої потреби. Внутрішня тиша – це стан, у якому ваше зовнішнє у балансі з вашим внутрішнім, у якому ви чуєте собі та знаєте свої потреби.

Як знайти опору в собі, щоби підтримати собі в кризовій ситуації?  

Часто в кризовій ситуації нам хочеться отримати підтримку від когось. Відсутність стійкості, опори на власну фігуру  у людей, які перебувають у взаємозалежних стосунках. Тут швидше партнери опираються один на одного і «тримаються за рахунок цього тандему». Хочу, щоб ви зрозуміли мене правильно: підтримка та готовність допомогти партнерові в стосунках – невід'ємна їх частина. Але коли інша людина є запорукою вашого щастя – це вже шкодити та руйнує.

Отже, найкращий спосіб навчитися опиратися на собі – знайти свою опору. Як? Є спеціальна методика!

Завдання №1.

Уявіть, що вам потрібно підвестися, спираючись на чиїсь ноги. Звучить дивно, правда? І неможливо. У життя людина все ж таки опирається на свої ноги. До того ж партнер швидше теж буде проти. Адже він має мати власну опору. А ще може не хотіти ділитися нею з вами. Чи має право? Звичайно, має, але це вже про того, іншого чоловіка. Повернемося до вас. Щоб зрозуміти і як слід «розглянути» собі, важливо «від'єднатися» від іншої людини. Уявіть собі цей процес або просто намалюйте один круг - це ви.

 Має сенс подивитись на свою фігуру і поставити запитання: «Хто я?», «Де я перебуваю?», «Що я відчуваю, коли дивлюся на свою постать без постаті партнера?», « Що мені подобається та не подобається?», « Чого я хочу?», «Що я маю і чого мені не вистачає?»…

І найважливіше питання: «На що всередині себе я можу опиратися прямо зараз (якості, цінності тощо)?»

Що дають відповіді на ці запитання? Вони дають людині можливість усвідомити, хто вона є сьогодні. Переглянути свої внутрішні якості, сильні та слабкі сторони, цінності, уміння, галузі компетентності. А також можливість «подивитися» на навколишній світ не через призму своїх стосунків із партнером, а просто з ролі самого себе.

Дуже часто людина не помічає, що має безліч можливостей, ресурсів ззовні, які не використовуються. Це відбувається тому, що фокус уваги спрямований на стосунки з партнером, а зовнішній світ – це партнер. Партнер впливає, він рятує, він скидає у емоційний мінус. А варто наблизитись до розуміння своїх потреб, інтересів, бажань. Тому що перебування у злитті відбирає великий спектр життєвих фарб та концентрує увагу на стимулах, що походять від партнера. Це блокує фокус уваги до свого внутрішнього світу та самопізнання як такого.

Як побачити способи задоволення своїх потреб без допомоги іншої людини?

Часто людина може навіть не намагатися вплинути на свій емоційний стан чи змінити щось у житті самостійно. Такою опцією (усвідомлено чи ні) вона наділяє іншого чоловіка. Варто розширити свої горизонти – освоїти нові навички, вміння, які допоможуть вам стати самостійніше, компетентніше, впевненіше, а головне – значущою для самої себе. У цій роботі потрібно рухатися від точки «тут і тепер» до точки зростання, розвитку та розширення своїх можливостей. Вихідний стан – ухвалення та усвідомлення того, що вже сьогодні є в людині. І це – дуже важливий момент. Підбиваючи підсумки, можна сказати, що внутрішня опора – якийсь орієнтир усередині вас, основа розуміння себе, що дає почуття цілісності, довіри до себе, стійкості.

Порадьте найпростіший спосіб боротьби зі стресом!

Є один найголовніший спосіб: бути зі своїми почуттями, думками та тілом «тут і зараз», помічати всі процеси організму. Це дає змогу залишатися в реальності та володіти цими процесами у стресовому стані.

Життя багатьох українців через війну «обнулилося», його доведеться розпочинати заново: у новому місті, на новій роботі чи у статусі безробітного після успішної кар'єри, вчити нову мову… Що перш за все треба зробити, щоб психіка все це ви тримала?  

Не бійтеся цього! Адже стресс може бути корисним! Стресс «тонізує» роботу організму та сприяє мобілізації захисних сил (включаючи імунну систему). Для того, щоб стрес став корисним, потрібна наявність таких умов:

1. Позитивний емоційний фон. Якщо ви відчуваєте, що виходити із зони комфорту треба, що чекають зміни в житті, і не відомо, корисні вони будуть для вас, думайте про добре. Бажано тут і зараз. Гоніть погані думки, поринайте у світлі, приємні.

2. Досвід вирішення подібних проблем та позитивний прогноз на майбутнє. Згадайте, як ви справлялися з подібною ситуацією раніше, і нічого поганого в результаті не сталося. Якщо в досвіді немає подібних ситуацій, запитайте поради у людини, яка через це пройшла, не стесняйтесь! І, звісно, ​​налаштовуйте собі на позитивне майбутнє! Уявіть, як буде чудово, коли ви справитеся! У будь-якому випадку це завершиться, і ви звільнитеся від вантажу і отримаєте досвід, а після адаптації почнете відчувати задоволення від того, що на початку шляху вам здавалося нездійсненним і шаленим.

3. Схвалення із боку. У складній ситуації звертайтесь за підтримкою. Гоніть від себе тих людей, які люблять критикувати. А зверніться до тих, хто точно підтримає вас добрим словом.

4. Наявність достатніх ресурсів для подолання стресу. Якщо ви не справляєтеся, обов'язково зверніться до фахівця, знайдіть ресурси, яких бракує, не замикайтеся у собі. Знайдіть людей, які перебувають у такій ситуації, пробуйте, шукайте і обов'язково знайдете вихід!

Що робити, якщо відчуваєш відчай та безсилля щось змінити у своїй житті? 

Місце, в якому виникає відчай – це завжди місце зустрічі, а можливо навіть місце зіткнення Людини, Надії та Реальності. І відчай для мене, як для психотерапевта – це маркер сильної розбіжності, невідповідності між якимись складовими. Я бачу сенс своєї роботи не в тому, щоб підбадьорювати чи втішати людину чи давати їй якісь рецепти, як упоратися із ситуацією, не допускаючи цього зіткнення. Підтримуючи чи вирощуючи ілюзію, що світ прекрасний там, де людина відчуває, що це далеко не так, що в світі чогось сильно бракує, можна відвести людину від неї самої. Від того, що її почуття правдиві, що вона може собі довіряти. Тож довіряйте своєму розпачу, він виникає саме там, де й має з'явитися: у точці глухого угла, у точці неповернення, у точці обмеженості та безсилля. Адже тільки проживши його, пропустивши крізь себе, можна видихнути, можна нарешті поховати якісь надії, які не мають нічого спільного з реальністю, можна з цією реальністю познайомитися, можна помітити, виявити собі. Виявити СЕБЕ у СОБІ – це сильний досвід. На цьому насправді будується психотерапія. 

Часто тільки після переживання деяких доз відчаю, таке виявлення стає доступним для людини. І найкраще, що психотерапевт може зробити в терапії відчаю – це дозволити людині пред'являти світові своє безсилля, свою імпотентність, свою неспроможність. Всі ми люди, та ми не Боги.