Знахідки тижня: Що редакція Marie Claire додала до свого wish-list

Для мене існує три категорії вдалих подарунків – парфуми, книжки та ювелірні вироби. Я обожнюю купувати, дарувати та отримувати ювелірні прикраси, тому що це завжди емоція та момент, закарбований у металі. Нещодавно натрапила на київський бренд бігендерних прикрас Romantika. Класний подарунок, як для нього так і для неї. Уявляю, які couple луки можна робити чи удвох носити одну прикрасу по черзі. Романтика, що й казати. Дуже сподобалася візуалізація бренду, на межі сексуального, тендітного та небезпечного.

Ірина Татаренко, шеф-редактор журналу і сайту “Marie Claire”

У нас із друзями нова традиція – дні народження ми відзначаємо походами на цікаві екскурсії, лекції та до музеїв. Це зовсім не нудно, це цікаво. Виставка “Флаконний рай” – моє перше знайомство з приватним київським музеєм Victoria Museum. Ціннішими за колекцію флаконів для парфумів минулих сторіч виявилися історії, які стоять за ними. А справжнім сюрпризом стала можливість роздивитися вікторіанські шатлени для флаконів з ароматів.

Анна Вакуленко, fashion-редакторка сайту «Marie Claire»

Знахідка тижня – стрічка Джейн Кемпіон “У руках пса”.

Після того, як драма володарки “Оскару” виграла одразу три нагороди “Золотого Глобусу” у найголовніших номінаціях, я вирішила подивитися стрічку, про яку так палко говорять у західній пресі. Не залишається сумнівів, що у березні “У руках пса” отримає декілька своїх “Оскарів”, тож ігнорувати фільм я вбачала злочинним рішенням. 

Історія про братів Бербанків та молоду вдову із сином-підлітком привернула мою увагу ще й явними біблійними символами, нагадавши про один із улюблених романів “На схід від Едема” Джона Стейнбека. Впевнено скажу, що більшість вбачатиме фільм нудним та нецікавим. Жодних спецефектів, гламуру та глянцю – та й де їх знайти в Монтані зразка 1925 року? Проте милуватися можна не лише зовнішньою красою, але тим, як головні актори обмовляються тільки декількома словами, коли глибина їх думок залишається в паузах, несказанному, натяках та невпинному плині життя. 

Музика Джонні Грінвуда — окремий герой цього фільму. Раптова, змінна, скрипуча, яка натякає на незворотній драматичний фінал. Особливо приємно спостерігати за неоціненною критиками Кірстен Данст, а також юним Кофі Сміт-Макфі – саме гра цього актора змушує не відволікатися ні на мить від сюжету. Його декадентська та навіть хвороблива зовнішність – головна прикраса фільму.

На цьому тижні я зайшла дуже класний акаунт @assorted.books на якому можна придбати рідкісні книжки та журнали про фотографів та дизайнерів. Тепер хочу всі.