Знахідки тижня: Що редакція Marie Claire додала до свого wish-list
Редагувати перекладНапевно, у кожного є свій віш-лист, до якого періодично щось додається. Редакція Marie Claire не стала виключенням і в кожній з нас є свої таємні чи не дуже побажання. Тому ми вирішили ділитися своїми нахідками, адже іноді так не вистачає конкретного списку подарунків чи рекомендацій, якщо хочеться зробити собі чи комусь приємно. Тому ми будемо кожного тижня розповідати про “скарби”, які знайшли на теренах Інтернету та в соціальних мережах.
Катерина Лагутіна, керівник бренду Marie Claire в Україні, керівник проекту з впровадження стратегії сталого розвитку Burda media Ukraine
Для мене існує три категорії вдалих подарунків – парфуми, книжки та ювелірні вироби. Я обожнюю купувати, дарувати та отримувати ювелірні прикраси, бо це завжди емоція та момент, закарбований у металі. Нещодавно натрапила на київський бренд біжендерних прикрас Romantika. Класний подарунок, як для нього, так і для неї. Уявляю, які couple цибулі можна робити чи вдвох носити одне прикрасу по черзі. Романтика, що й казати. Дуже понравилася візуалізація бренду, на межі сексуального, тендітного та небезпечного.
Ірина Татаренко, шеф-редактор журналу та сайту “Marie Claire”
У нас із друзями нова традиція — дні народження ми відзначаємо походами на цікаві екскурсії, лекції та музеїв. Це зовсім не нудно, це цікаво. Виставка "Флаконний рай" - моє перше знайомство з приватним київським музеєм Victoria Museum. Ціннішими за колекцію флаконів для парфумів минулих сторіч виявилися історії, які стоятиму за ними. А справжнім сюрпризом стала можливість розглянути вікторіанські шатлені для флаконів з ароматів.
Анна Вакуленко, fashion-редакторка сайту "Marie Claire"
Знахідка тижня – стрічка Джейн Кемпіон “У руках пса”.
Після того, як драма володарки “Оскару” виграла одразу три нагороди “Золотого Глобусу” у найголовніших номінаціях, я вирішила подивитись стрічку, про яку так палко говорять у західній пресі. Не залишається сумнівів, що у березні “У руках пса” отримає кілька своїх “Оскарів”, тож ігнорувати фільм я побачила злочинним рішенням.
Історія про братів Бербанків та молоду вдову із сином-підлітком привернула мою увагу ще й явними біблійними символами, нагадавши про один із улюблених романів “На схід від Едему” Джона Стейнбека. Упевнено скажу, що більшість убачатиме фільм нудним та нецікавим. Жодних спецефектів, гламуру та глянцю — та й де їх знайти у Монтані зразка 1925 року? Проте милуватися можна не лише зовнішньою красою, але тим, як головні актори обмовляються лише декількома словами, коли глибина їх думок залишається в паузах, невимовному, натяках та неперервному плині життя.
Музика Джонні Грінвуда – окремий герой цього фільму. Раптова, змінна, скрипуча, яка натякає на незворотній драматичний фінал. Особливо приємно спостерігати за неоціненими критиками Кірстен Данст, а також юним Кофі Сміт-Макфі — саме гра цього актора змушує не відволікатися ні на мить від сюжету. Його декадентська та навіть хвороблива зовнішність — головне прикраса фільму.
На цій неділі я зайшла дуже класний акаунт @assorted.books на якому можна придбати рідкісні книжки та журнали про фотографів та дизайнерів. Тепер хочу все.