Інтерв'ю з Дарією Плаксюк, авторкою колекції «Kyiv modernism»

Головна > Мода > Інтерв'ю з Дарією Плаксюк, авторкою колекції «Kyiv modernism»

29 травня 2022 року, 15:00

Дар’я Плаксюк
, дизайнерка бренду PODYH, створила шість образів, натхнених архітектурою Києва Вона стверджує, що в колекції «Kyiv modernism» наслідувала принципи, які прийняли для себе архітектори ХХ століття.

Фото: Ліза Приходько

Даріє, за освітою ти – архітекторка, за покликанням – дизайнерка. Ти сама собі ким вважаєш?

На третьому курсі університету я відчула, що архітектура – не моє покликання. Я за натурою творча людина, а в архітектурі ти можеш собі дозволити творчість тільки після великого життєвого та професійного досвіду в роботі… Тож мене чекало ще 10-20 років креслень на комп'ютері, а я прагнула творчості. З дитинства захоплювалася рукоділлям. Я вмію в'язати у різних техніках. І з 4-го курсу пішла на курси крою та шиття. Проходила курс конструювання від Pushka School та навчання у конструктора-технолога бренду VIKTORANISIMOV. А мої перші «проби пера» як дизайнера відбулися після навчання у школі Літковської.

Як народилася колекція Kyiv modernism?

Вона народилася з моїх прогулянок Київом (усміхається ). Я не розумію, чому київські споруди періоду модернізму самі мешканці столиці так недооцінюють. Коли бренд брав участь у рамках Ukrainian Fashion Week, мене дивувало, що люди елегантного віку вважають цю архітектуру гнітючою, сірою та безликою. Тоді як я, наоборот, вважаю її дуже виразною, з незвичайною та цікавою пластикою. І в мене болять душа, коли самі спеціалісти, які виконують реконструкцію, нешанобливо ставляться до цих споруд. Подекуди бездумно ухвалюють рішення і так само бездумно впроваджують їх у життя.

Один із моїх улюблених об'єктів – «Тарілка» Флоріана Юр'єва на «Лібідській» (будівля УкрІНТЕІ – МС). Архітектурне бюро Слави Бальбека запропонувало проект її реставрації з урахуванням коментарів Юр'єва. Наразі Ocean Plaza буде розширюватися, і, згідно з планом забудови, споруда центру буде нависати над «тарілкою»… Але ж це руйнує авторську ідею. І таких прикладів безліч.

«Тарілка» – один із архітектурних об'єктів, котрі надихали тобі на колекцію.

Так, а ще бібліотека ім. В. І. Вернадського, готелі «Салют» та «Мир», «Парк пам'яті», корпус фізичного факультету КНУ ім. Т. Шевченка.

Який із них найулюбленіший, а з яким пов'язана улюблена історія?

Закохань – бібліотека Вернадського. Мені дуже подобається ця споруда ззовні. Я захоплювалася нею змалку. (Усміхається.) Улюблена історія пов'язана з «Парком пам'яті», що на Байковому кладовищі. Усі сприймають цю споруду з часткою трагізму. Ми й самі не знали, як на цю тему говорити в колекції, боялися реакції. Але ця красива споруда незвичайної форми заслуговує на увагу і має цікаву історію. За проектом радянських художників Ади Рибачук та Володимира Мельниченка до ландшафту «Парку пам'яті» мала вписатись «Стіна пам'яті» завдовжки 213 метрів. За авторським задумом, пам'ятний комплекс мав допомогти людині пережити горе. А «Стіна» мала вмістити в собі сучасне архітектурне рішення та народні погребальні традиції. Оскільки літературу про обряди та традиції поховання було заборонено, Рибачук та Мельниченко поїхали в експедицію до Карпат. Вони створили пластичні образи Жінки-берегині та Квітучого саду, Ікара та Прометея, Людини та Звіра тощо. Художники працювали над барельєфом понад 10 років. За цей час стикалися зі спротивом радянської влади, в результаті будівництво було заморожене, а «Стіну» залито бетоном. У 2018 р. частини барельєфу було відкрито, та основний масив і досі замуровано.

Яку мету ти ставиш перед собою як дизайнерка?

Мені важливо розповісти про красу архітектури через одяг. Це важлива тема, на яку мало говорять. Більшість дизайнерів розповідають навіть не про жінок, а про певний жіночий образ.

Хто твої улюблені дизайнери?

Денієл Роузберрі – новий креативний директор Schiaparelli. Я не прихильник стразів, пір'я, блискіток, але Роузберрі створює шик та справжні витвори мистецтва. Серед українських – Світлана Бевза, Лілія Літковська, Катерина Сільченко. У колекціях Бевзі мені подобається прослідковувати українські культурні витоки. Я б дуже хотіла, аби мені випала нагода наживо поспостерігати, як працює з тканиною Лілія. Бо це завжди складний та нетривіальний крій. Постійно ловлю собі на думці: Це ж треба так тканину загорнути! (Сміється .) Сільченко – сильна жінка та підприємиця, і цим вона мене надихає.

Чому буде присвячена твоя нова колекція?

Мені близька ідеологія школи бау-хаус. Спочатку її ідея полягала в тому, що художник має досконало вивчити, як собі поводити матеріал, і тільки потім працювати з ним. Я думаю, що це важливо. Бо не можна стати дизайнером, доки не випробувавши тканину і не зрозумів її.

Який у тебе улюблений предмет гардеробу?

Джинсі. (Усміхається.) Тому що я за комфорт, і ніколи не створюю речі, які некомфортно носити. А ще вважаю трикотаж недооціненим у плані дизайну. І планую виправити ситуацію у своїй наступній колекції.

Розкажи, куди варто йти, аби відчути Київ, а де можна зустріти тобі?

Контрактова площа – на мій погляд, найісторичніший район Києва. Варто прогулятися його вуличками та двориками. Мене в Києві зустріти непросто, бо живу за містом. Але люблю пройтися пішки від Лібідської до Хрещатика та Золотих Воріт

Що для тебе є місцем сили у Києві?

Батьківський дім. Це місце, де я можу порадуватися, відповідь на запитання та погляд збоку. Кожній людині дуже важливо мати таке.

Тест: Ірина Татаренко

Читайте також: АРХІТЕКТУРА СЕРЦЯ: КИЄВЕ, З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ!