Кіно Київ: режисерка Ірина Цілік про кінотеатр «Ліра»

Пандемія нагадала нам цінність близькості. Можливості опинитися поруч із однодумцями та розділити досвід – візуальний, чуттєвий, емоційний. До Дня Києва Marie Claire та ForeFilms представлятиме проект «Кіно Київ» – серію публікацій, у яких ми попросили розповісти українських режисерів із зіркової команди кінопродакшену про їх улюблені кінотеатри. Вони потребують історій та глядачів, режисери змалку мріють показати свої фільми на великому екрані – perfect match. Після чисельних локдаунів настає час підтримати кінотеатри та українське кіно – радимо забронювати кілька сеансів на травневі свята.

Перша героїня проекту – режисерка, письменниця та поетеса, призерка «Санденсу» Ірина Цілик. Разом із ForeFilms вона працює над повнометражним дебютом у художньому кіно, стрічкою з робочим назвою «Я і Фелікс», яка екранізує книгу «Хто ти такий?» – автобіографічний роман чоловіка Ірі, письменника Артема Чеха.

Зняти свій перший повнометражний док, «Земля блакитна, як апельсин», полетіти з ним на «Санденс», і повернутись із премією за найкращу режисур? Підкорити обидва конкурси Docudays — і міжнародний, і національний? Іра Цілик змушує нас повірити, що не буває нічого неможливого. Бо так легко і невимушено виглядає все, що вона створює.

Читайте також: ПРО ЩО ЖІНКА МОВЧИТИ: ІРИНА ЦІЛИК, РЕЖИСЕРКА ТА ПИСАННЯ 

Як письменниця і поетеса Іра спробувала собі в різних формах, писала оповідання, повісті та дитячі історії, а її вірші перетворювалися на тексти пісень — ви точно чули її проникливу лірику у треці «Повертайся живим». Без текстів Ірі не буває її фільмів — свої перші короткометражні фільми вона знімала за власними сценаріями та отримала за них премії «Молодості» та Одеського кінофестивалю.

Про те, що Іра починала як письменниця, нагадує відсутність у ній інстаграму та зворушливий і дотепний дайджест її життя у фейсбуці. Дуже радимо читати!

Іра розповідає про кінотеатр свого дитинства – «Ліру».

«Коли я була маленькою, ми з моєю бабусею Ліною мали спільні ритуали. Серед них були обов'язкові походи до кінотеатру ім. Чапаєва на дитячі кіносеанси, а згодом – шоколадний десерт біля кафе «Львівська брама» неподалік. Вже немає цього кафе, кінотеатр повернувши собі своє оригінальне ім'я – «Ліра», і, головне, моя бабуся вже не з нами. Але спогади втратили. І кінотеатр «Ліра» є одним із тих місць, що складають карту мого Києва і мого детства» – згадує Іра.