Small Talk: режисер анімації Анастасія Фалілеєва про проект I'M FINE! та творче вигорання

Своїм досвідом та спостереженнями ділиться режисерка Анастасія Фалілеєва, яка співпрацювала з соціально-значущими ініціативами, зокрема анімаційного серіалу «Подбати про себе», ініційованого соціальним проектом «Твій сімейний лікар», а зараз працює над створенням авторського анімаційного фільму «Я померла в Ірпіні». Вона бере участь у проекті I'M FINE!, який триває з 7 по 11 вересня у межах анімаційного фестивалю ЛІНОЛЕУМ, підіймає питання емоційного вигорання та концентрується на тому, як митцям зберегти психічне здоров'я, залишатись мотивованими та працездатними у світі, що змінюється щохвилини.

Що ви відчували 24 лютого і що відчуваєте зараз? Яка трансформація відбулася за цю годину?

Я відчувала себе як у комп'ютерній грі. Здалеку бачила бій за Гостомель стоячи біля величезної кірки по дорозі в Ірпінь. Пам'ятаю як у мене над головою пролетів величезний винищувач, ду-у-у-же низько, я зачаровано дивувалася на нього. Не було страху. Ми з хлопцем нервовано шутили і знімали все на камеру, негайно вийшов документальний матеріал. Гадаю це тоді захистило нашу психіку — сприймати все швидше як божевільний сюжет, ніж реальну загрозу. Страх прийшов уночі, коли почала працювати ворожа артилерія, і ми сидячи в Ірпені зрозуміли, що сталося і наскільки війна близько. Зараз я нічого не відчуваю. Мене дуже травмували події десяти днів в Ірпені. Виїжджаючи останнім евакуаційним коридором під час обстрілу я глибоко змирилася із тим, що можу бути вбитою прямо зараз. З того моменту не можу нормально відчути ні радість, ні смуток. Працювала з психологом щоб позбутися тремору та лякливості. Вдалося. Але повернути почуття надзвичайно важко. Зі сторони виглядаю нормально, сміюсь, балакаю про щось, але якщо чесно не відчуваю нічого. Цього літа багато подорожувала, зараз у Японії з показами фільму, постійні інтерв'ю, здавалося б — те про що я так мріяла багато років. Але, нажаль, навіть це викликає дуже слабкі емоції.

Яку роль зіграли для вас робота та творчі процеси з терапевтичної точки зору?

Робота спасає. На щастя, я маю проекти зараз. Посвячую собі постійній праці, так відчуваю собі потрібну і збиваю тривожність за майбутнє. Радію, що випустила 8 епізодів серіалу «Подбати про себе», пишусь що «Твій сімейний лікар», «100% життя» та під час війни фінансують мистецтво, а саме анімацію. Для мене робота завжди була відповіддю на всі мої питання. Сумно, лячно? Працюй. Радісно, ​​весело? Працюй. З цього завжди є користь людям, і розрада та підтримка для себе. Обожнюю тікати в анімацію. Усі мої фільми були рефлексією на особисті болючі теми, я навчилася загоювати собі способом кіно. Мої фільми — невід'ємна частина моєї роботи в кабінеті психолога.

Проект I'M FINE поєднує роботи авторів, які так чи інакше стикалися з творчим вигоранням і трансформували цей досвід у свої фільми. Доводилося ли вам переживати вигорання? Якщо так, чи робити ви щось зараз, щоб його попередити і не дозволити повернусь?

Гадаю, наразі у мене мистецьке вигорання. Як професіонал – працюю, а як артистка – туго йде. У такі моменти не напружую собі, не підганяю, багато думаю. Особливо у мене вигорання стається від стабільності в роботі, тож зараз працюю над зміною оточення, пошуком нових методів та технік. Потихеньку, пошаново та впевнено реабілітуюсь. Я вважаю що попередити вигорання неможливо, як і неможливо постійно бути на висоті своїх можливостей. Це хвилі, яких не варто боятися. За вигоранням завжди йде буст та зростання, якщо ставитись до себе обережно і не картати за нестачу творчого. Мені цікаво досліджувати вигорання в собі та знайомих художниках. Зараз занотовую свій стан для майбутнього фільму, потім зберу все у сценарій. Коли не пре один вид діяльності — змінюю на інший, це допомагає скучити і повернутись до першого.

Чи є вам що сказати митцям, як їм зберегти психічне здоров'я, залишатися мотивованими та працездатними у нашому бентежному світі, що змінюється щохвилини?

Можливо, моя думка буде звучати банально, але істина у простих промовах. Не забувати навіщо ти це мистецтво робиш, і робити в житті тільки ті речі які в кайф. Якщо робити мистецтво заради фінансової вигоди, популярності чи ще якоїсь користі — далеко не поїдеш, вигориш і плюнеш. А відвертому митцеві вигорання не страшне, він знайде вихід, скорегує вектор і повернеться до справи коли набереться нових сил, тому раджу зберігати спокій (хоч це і надзвичайно важко, коли здається, що більше ніколи не видасиш жодної креативної ідеї). Щодо психічного здоров'я — упевнена, що кожному з нас у тій чи іншій мірі потрібний психолог, психотерапевт, психіатр (і не треба боятися психіатра). Консультації у спеціаліста явно допомагають тримати собі купи та не робити помилок яких можна уникнути, вибудувати здорове ставлення до своєї творчості та комерційної роботи.

Читайте також: SMALL TALK: МИКИТА ЛІСЬКОВ ПРО ПРОЕКТ I'M FINE! У РАМКАХ АНІМАЦІЙНОГО ФЕСТИВАЛЮ LINOLEUM