Про що жінка мовчить: Ольга Морозенко, амбасадорка українського балету в світі

Ольга Морозенко — радниця директора зі стратегічних питань Київського державного фахового хореографічного коледжу, амбасадорка українського балету в світі. Зараз мета Ольги — сприяти розвитку балету в Україні та відновити Київський державний фаховий хореографічний коледж, який випустив цілу плеяду українських артистів балету і продовжує навчати нове покоління майбутніх зірок.

Про що сьогодні не варто говорити вголос, а про що просто не можна мовчати?

Мені здається, що одним із найважливіших аспектів, про які не можна мовчати – це війна в Україні. Як амбасадор українського балету у світі, я відчуваю своєю місією розповідати про ситуацію в Україні якомога більше. Це те, про що потрібно говорити завжди. І обов’язково говорити українською. Всюди – в аеропортах, в кафе, в ресторанах – я говорю або англійською, або українською, щоб мене сприймали та ідентифікували як українку.

Якщо говорити про речі, які б я особисто не розкривала громадськості – це приватне життя. Як кажуть, щастя любить тишу. Це моє особисте, що я не готова розкривати світу.

Коли та з ким останнім часом вам було приємно помовчати?

Я вважаю себе щасливою людиною, бо в мене багато справжніх друзів, яких я дуже люблю. Це ті люди, з ким я можу просто помовчати. А зараз цього мовчання стає все більше, якщо чесно.

Коли ви востаннє себе хвалили, а за що сварили?

Я взагалі не звикла себе хвалити. Завжди маю відчуття, що могла б досягнути більшого, і тому майже завжди собою незадоволена. Звичайно, іноді хвалю себе – от сьогодні похвалила за те, що приготувала смачні сирники. Думаю, ось – хороша мама.

Назвіть найкрасивішу річ, і чому ви її такою вважаєте?

Для мене найкрасивіше – це мистецтво. Це мій балет, який мене супроводжує протягом життя і який дав мені все: опору, силу, впевненість, віру в себе, щоб іти до своєї мрії. І саме балет, мабуть, є найкрасивішим у моєму житті. Спочатку я в ньому була як учениця, потім як артистка балету, потім як власниця балетної школи, потім як менеджер з міжнародних відносин та стратегічних питань в коледжі. Тепер, як амбасадор та інвестор балету, маю можливість по всьому світу розповідати про красу українського балету. Тому для мене – це найкрасивіша річ, яка є в мене, якою я живу. І я впевнена, що так буде до кінця моїх днів.

Яким талантом вам би дуже хотілося володіти?

Дуже хотіла б мати здатність уникати нещирих людей у своєму житті, бо для мене довіра – це найважливіше у стосунках. До речі, це ще одна риса, яку в мені виховав балет. Якщо говорити про щось більш глобальне, то хотіла б уміти зцілювати людей, зупиняти несправедливість і, звичайно, зупинити війну. Думаю, зрозуміло чому.

Якби ви могли залишити тільки один спогад, що б це було?

У мене дуже насичене життя і багато спогадів. Завдяки балету я часто подорожувала і зараз багато де буваю, багато чого бачу. Тому я не можу сказати, що хочу залишити щось одне, бо бачила багато чого красивого, за що вдячна долі. Те, що найкрасивіше я відчула і запам’ятала – це, мабуть, народження мого сина Міші. Досі спостерігаю, досі надихаюся і досі вважаю, що це найважливіше моє досягнення в житті.  

Що личить сучасним чоловікам, а що не прикрашає сучасних жінок?

Зараз я бачу, як друзі та знайомі чоловіки намагаються бути опорою для своєї родини в будь-яких обставинах. Бачу, як вони намагаються її захистити від усього поганого ззовні, і вважаю, що будь-якому чоловіку і батьку це личить – берегти свою сім’ю. Ще чоловікам важливо вміти виражати і відчувати емоції, особливо зараз. Чоловіки можуть плакати, відчувати слабкість, у них можуть здавати нерви, і в цьому контексті не можна казати, що чоловіку це не личить чи він не має на це права.

Взагалі, важко сказати, кому що личить чи ні, оскільки людина сама обирає для себе поведінку, образ, манери. Особисто я, як сучасна жінка, прагну надихати, створювати красу, гармонію та баланс у житті. Але часто трапляється, що жінки переймають на себе всю ношу обов’язків, особливо у сім’ї. На мою думку, саме цей дисбаланс не прикрашає нікого.

Якби вам довелося себе порівняти із алкогольним напоєм чи коктейлем, що б це було?

Можу порівняти себе з шампанським, бо кожен день намагаюсь наповнювати яскравими миттєвостями, неначе бульбашками. Але при цьому іноді можу відчувати як ці внутрішні бульбашки осідають, і відчуваю певну важкість рухатись вперед, особливо зараз.

До якої поради мами ви не дослухалися, і наразі жалкуєте про це?

Жалкую, що почала носити шапку пізніше, ніж коли мені про це нагадувала мама (сміється). Лише після народження сина я почала носити шапку, а до цього не носила. Тепер думаю, що треба було раніше починати носити, бо себе потрібно берегти.

Зовнішність якого визнаного красеня завжди здавалася вам перебільшеною? І, навпаки, хто з чоловіків із невиразною зовнішністю видається вам дуже привабливим?

Багато хто каже, що красу Бреда Пітта перебільшують, але для мене він дійсно красень, проте не геніальний актор. Навпаки я можу сказати про Ді Капріо, бо я не вважаю його надзвичайно красивим, але це, мабуть, єдиний актор, яким я неймовірно захоплююся. Я знаю всі його фільми з 14 років і дуже люблю його творчість. Наприклад, після фільму «Авіатор», я передивилась ще 50 фільмів, як цей фільм знімали. Я дійсно справжня шанувальниця цього героя, і в мене є дуже велика мрія його побачити.

Чим пахне щастя?

Аромат щастя може бути невловимим, але часто його можна розпізнати, зосереджуючись на таких аспектах, як любов, зростання в кар’єрі, дружба. Кажуть, що щастя ми можемо оцінити тільки тоді, коли побачимо нещастя. Але ми всі зараз бачили багато горя. Тому, я думаю, для всіх нас щастя тепер зрозуміле і криється у теплих моментах з близькими. Для мене особисто щастя пахне млинцями на кухні, коли поруч родина, приходять друзі, і всі вони живі і здорові.

Ще для мене запах щастя має нотки свіжого балетного залу: аромат дерев’яної підлоги, натхнення та праці, що пронизують повітря під час репетицій. А коли я уявляю собі майбутнє, де на всіх світових сценах артисти виконуватимуть українські вистави, цей аромат стає ще більш насиченішим, а на душі стає тепло і радісно.

Читайте також: ЧОЛОВІК ГОВОРИТЬ: АРТКРИТИК КОСТЯНТИН ДОРОШЕНКО