«Великий сплеск»: інтерв'ю з Тільдою Суінтон

31 березня в український прокат виходить фільм «Великий сплеск» – кримінальний трилер про романтичний чотирикутник: рок-зірку (Тільда ​​Суінтон), її молодого коханця (Маттіас Шонартс), колишнього друга (Рейф Файнс) та його юну доньку (Дакота Джон). Читаємо інтерв'ю Тільди до фільму!

Ви вперше побачили фільм у Венеції?

О ні, я бачила його в різних формах та розмірах. Я дуже задоволена цією роботою - фільм вийшов таким, яким ми хотіли його зробити. Це буває не так часто, тому я ще більше пишаюся.

Раніше ви згадували, що не були налаштовані на зйомки, коли Лука вперше заговорив з вами про цей фільм. Що змусило вас передумати?

Ми з Лукою постійно спілкуємося про все у світі, включаючи кіновиробництво. Я знала, що він готується до зйомок цього фільму і ще на ранній стадії підготовки ми обговорювали мою участь у проекті. Я відмовилася – з багатьох причин, зокрема через те, що на той час я просто не була налаштована на роботу. Але потім він знову запропонував мені роль у цьому фільмі, і раптово я  спалахнула цією ідеєю. Мені дуже захотілося попрацювати з ним, з (оператором-постановником) Йоріком ле Со, з усією великою сім'єю. Але я не хотіла розмовляти. І коли я усвідомила, що це єдина причина, через яку я досі не дала згоди, я запропонувала зробити Маріанну рок-зіркою, що відновлюється після операції на зв'язках. Це додасть драматизму плюс, так мені не треба буде говорити. І, коли Лука відповів «Добре, давай зробимо так», я з радістю помчала назустріч цій новій пригоді разом з ним.

Не мати можливості розмовляти  принаймні, більша частина фільму – це незвичайне та складне випробування. Як це було для вас?

Це було дуже цікаво. Загалом у кіно мене більше цікавлять не розмови як такі, а ті моменти, коли люди намагаються говорити один з одним, у них це не виходить, і вони починають спілкуватися без слів. Моя героїня знає, що їй не можна розмовляти, і спокійно до цього ставиться, так навіть краще для перепочинку від бурхливого життя, яке вона вирішила взяти. Але потім з'являється Гаррі, а з ним – спогади про минулі стосунки, які були наповнені спілкуванням (очевидно, що вони були дуже багатослівні один з одним). Він намагається повернути її, і в цьому й полягає інтрига – у спробі відродити це спілкування та ці стосунки з людиною, яка не може тобі відповісти.

Гаррі і справді дуже багатослівний.

(сміється) Він ніколи не замовкає!

Перебування на віллі, на цьому острові під час зйомок – чи це не викликало легку клаустрофобію?

Так, таку «відпускну клаустрофобію», яка тією чи іншою мірою часто є під час відпочинку, особливо відпочинку компанією. Я впевнена, будь-якій людині, якій доводилося проводити відпустку з одним, а тим більше двома, непроханими гостями, знайоме це почуття. У якийсь момент він думає: «Я, звичайно, не повинен скаржитися, бо ми на відпочинку, але все це мене вже починає дратувати.» Такий відпочинок стає нещирим, фальшивим, як і в нашій історії. І на цьому тлі почуття нав'язаної радості, яке приносить із собою Гаррі, справді гнітить.

Коли ви зробили Маріанну рок-зіркою, ви придумали передісторію її життя?

Так. Але я розуміла, що у фільмі достатньо буде лише тонкого натяку на неї. Адже наша історія – про життя Маріанни після того, як вона змінилася, про жінку, яка вирішила жити іншим життям. Якоюсь мірою це рішення обумовлено обставинами – втратою голосу – але здебільшого це свідомий вибір. Вона бере перепочинок, поринаючи в мирне і спокійне життя, і намагається зрозуміти, що їй більше до вподоби. Чи хоче вона повернутись до того, як жила раніше?

І Пол, герой Маттіаса, уособлює ці зміни, а Гаррі, навпаки, її минуле, яскравий світ рок-н-ролу, в якому вона колись жила?

Так. Мені здається, цей фільм – про дорослішання. Про те, що людина (будь-яка, необов'язково рок-зірка, продюсер чи режисер) досягає певного моменту в житті, коли він робить вибір і йому доводиться жити з наслідками цього вибору. Іноді люди не можуть змиритися з цим, починають шукати  і вибирати нові варіанти, який завжди розуміючи, що з наслідками цього нового вибору їм також доведеться жити. Цей фільм – він дуже дорослий, у ньому торкаються проблеми людей, які вже мають за спиною досвід прожитих років і досягли того моменту у своєму житті, коли потрібно ухвалювати остаточні, обдумані рішення. Наприклад, коли любиш людину, але водночас розумієш, що з нею не можна створити здорову та міцну сім'ю та вести стабільне, нормальне життя. І тут уже потрібно розставляти пріоритети та робити вибір зрілої людини.

Як давно ви почали працювати із Лукою?

Двадцять один рік тому. Він каже, нам уже час одружитися (сміється).

Ваші стосунки змінилися із роками? А ваша спільна робота?

Так, змінилися – з кожним роком вони все глибші, і нам все простіше спілкуватися. І мені дуже пощастило, що подібні стосунки у мене склалися ще з одним режисером. Вперше я брала участь у створенні фільму, працюючи з Дерек Джарменом (над фільмом «Караваджо»), з яким я працювала лише 9 років. Цей процес був для мене схожий на відносини - ви ділитеся думками, почуттями, живете разом, разом сидите за столом, подорожуєте, говоріть про те, які фільми вам подобаються і яке життя вам до душі.. І ось з цих почуттів, думок і розмов, якими ви ділилися, і з'являються фільми. Так само вийшло і у нас з Лукою, і з кожним роком між нами стає все більше фільмів і все більше життя, ми самі стаємо ближче та ближче один до одного.

Ви вперше працювали із Рейфом?

Ні. Ми познайомилися на зйомках фільму «Готель Гранд Будапешт», де виконували ролі чарівно романтичних закоханих.

Усі обговорюють його танець у «Великому Сплеску».

Так, це було щось неймовірне. Ми знали, що він танцюватиме, бо іноді в перервах він репетирував свій танець, але такого ми, звичайно, не очікували. Справжня насолода для очей. Тато «йде у відрив» - шикарно.

А як вам працювалося з Дакотою Джонсоном?

Дакота – дуже розумна дівчина. Вона одразу ж зрозуміла характер своєї героїні. Мені взагалі дуже подобаються стосунки між Маріанною та Пенелопою – вони одночасно і дратують одне одного, і притягують. Ми багато говорили про те, що однією з тем цього фільму є, за словами Луки, «бажання вбити батька», сильні, напружені стосунки між двома чоловіками. Але, я вважаю, що стосунки між двома жінками не менш яскраві та сильні. Дуже важливий момент, який варто відзначити, у них обох немає матерів. Маріанна втратила матір лише два роки тому, а сама так матір'ю і не стала. І ось раптово в її житті з'являється молода дівчина, яка, природно, ніяк не може бути її дитиною, але яка змушує її задуматися як про свою бездітність у теперішньому, так і про те, що в минулому вона теж могла б народити дитину від Гаррі. І, звичайно, Пенелопа нагадує Маріанні її саму в молодості. Наприкінці, коли Пенелопа практично цитує Маріанне ту безсердечну фразу, яку вона колись сказала Гаррі – це дуже тонкий момент. Мене дуже чіпають спроби Маріанни налагодити стосунки з цією дівчиною протягом усього фільму. А дівчина тут постає як символ іншого покоління, зовсім іншого часу та місця.