#bookshelfy: Андрій Федорів, бізнесмен

Андрій Федорів стверджує, що його агентство Fedoriv – це колиска інновацій, де бізнес – завдання вирішуються творчим шляхом і креативне лідерство має бути у пріоритеті. Почерпнути ідеї його засновнику допомагають книги чи як їх сам Андрій називає – альбоми. Про свою бібліотеку він розповів у рубриці «Книжкова полиця».

Книжка, яка перевернула життя. Таких книжок було кілька. Це «Золоте теля» і «Дванадцять стільців» Ільфа та Петрова. Остап Бендер, звичайно, заходив за межу, але те, наскільки креативно він думав – це загалом хороший кейс. Важливою для мене як підприємця стала книга Роберта Кійосакі “Бідний тато, багатий тато”, завдяки якій я зрозумів, що не треба працювати на корпорацію, треба їй володіти.

Книга – «старожил». Такої книги я не маю, але є ті, що пов’язані з певними подіями в житті. На першій зустрічі з моєю майбутньою дружиною Ярославою ми обговорювали книгу Софії Андрухович «Фелікс Австрія», яка тоді лише побачила світ.

Нове книжкове придбання. Грандіозна книга — «Антологія української поезії ХХ століття: від Тичини до Жадана» видавництва «А-ба-ба-га-ла-ма».

Пріоритетний жанр книги. Я всеїдний. Мені хочеться всього і більше. Сам факт володіння книгою з її енергетикою це геніальна річ.

Книга – мрія для екранізації. Мені здається, з книги Нікколо Макіавеллі «Государ» вийшов би справжній блокбастер. Вона допомагає зрозуміти модель тоталітарної держави, менталітет диктатури. Сам я впевнений, що це непродуктивний підхід і потрібно створювати відкритий світ зі свободою самовираження.

Найдивніша книга. У мене багато дивних книжок. Наприклад, кулінарні книги узбецької кухні про барбекю, тому що я цікавлюся темою кулінарії. Колекційна книга англійського художника Девіда Хокні з малюнками, зробленими на айфоні та айпаді, – David Hockney. My Window. Є ще книга Венедикта Єрофєєва «Москва – Півні. З коментарями Едуарда Власова», де, крім самого твору, ще триста сторінок до неї вміщують докладний аналіз того, що хотів сказати автор.

Книга, які ви прочитали десять разів і не факт, що не прочитаєте її ще раз. Книга «Принципи» Рей Даліо та «Управління життєвим циклом корпорацій» Іцхака Адізеса.

Книга для «читача на виклик». (У фільмі «Чита» актриса Міу – Міу грає «читку за викликом». Якби у вас була така можливість викликати такого персонажа, яку б ви книгу хотіли, щоб він вам прочитав.) Мені складно це уявити, тому що моя бабуся була драматичною актрисою у Національній філармонії України, її професія називалася – чтиця. Вона читала зі сцени поезію та прозу. Дідусь був театральним режисером, читав мені перед сном Марка Твена, Джека Лондона та Карла Чапека. Він робив це так круто, гірше за будь-яку аудіокнигу.

Книга, яку хотів би додати на полицю. Свою. Я її вже написав, але вона поки що не видана, заважає мій внутрішній перфекціонізм. Книга називається «Папа Бренда», вона може надихнути на творчість і дати інструменти, як втілити в життя свій бізнес – проект.

Звичку читати книги можна порівняти. З наркотиком, я контентозалежний, або з голодом. Цей голод може бути як візуальним, і текстовим. Є книги у класичному розумінні людини «про текст», а є для натхнення. Добірка книг у моїй домашній бібліотеці дуже різноманітна. У нас з молодшою ​​дочкою є традиція: рано-вранці, поки всі сплять, ми з нею сідаємо у вітальні, беремо книгу і гортаємо її, обговорюємо, розглядаємо ілюстрації.

Автор матеріалу: Катерина Семенова

Фото надала прес-служба

Читайте також: ПРО ЩО ЖІНКА МОВЧИТИ: ЮЛІЯ ЯРМОЛЮК, ДИЗАЙНЕРКА БРЕНДУ J’AMEMME