Чоловік говорить: режисер та сценарист Павло Остріков

Українська стрічка «Ти — Космос» режисера Павла Острікова здобула перші міжнародні нагороди на кінофестивалі в Страсбурзі. Фільм отримав головну відзнаку фестивалю — Golden Octopus, а також нагороду Silver Melies. Остання відкрила стрічці шлях до змагань за найпрестижнішу нагороду європейського жанрового кіно — Golden Melies. Вітаємо Павла та пригадуємо його інтерв'ю для постійної рубрики Marie Claire.

Яким має бути «справжній чоловік»?

Я гадаю, що якраз потрібно відмовлятись від будь-яких рамок в тлумаченні «справжнього чоловіка». Рамки породжують комплекси та невпевненість у собі. Раніше я переживав через те, що не підходжу під стереотипне бачення чоловіка. Як мінімум, я зовсім не цікавився автомобілями, не приховував своїх емоцій та навряд чи міг похвалитись крутими м’язами. За цей час нічого не змінилось, але я поміняв свій підхід до образу чоловіка, і став набагато щасливішим.

Які життєві уроки задали вам батьки?

Вони навчили мене цінувати доброту. І зараз для мене це лакмусовий папірець при знайомстві з новими людьми. Це звучить банально, але давайте не забувати, що саме цим Гаррі Поттер переміг Волан-де-морта. Хіба цього замало? Так що, такою силою наділили мене батьки, і я навіть залишився без шраму в вигляді блискавки. А другий важливий момент – це віра в себе та в свої сили. Я вдячний їм, що я досі хочу досягати перемог та шукаю нові виклики. Щоб це не було, перемога в шкільній олімпіаді чи на міжнародному кінофестивалі.

У вас був поворотний момент, після якого можна ділити життя на «до» та «після»?

Напевно, це переїзд до Києва. Для мене це був шанс перезавантажити своє життя. В порівнянні з моїм рідним містечком - Київ просто зносить дах. Нові знайомства, нові можливості. І найголовніше, я відчув, що тут я можу не обмежувати себе в мріях. Все, що я хотів, стало ближчим та конкретним. Залишалось лише направити свої сили для досягнення цих мрій.

Що найбільше вас драйвить: у житті, роботі, відносинах?

Мистецтво: чуже і своє. Я обожнюю творчих людей, бо такі люди по іншому сприймають світ. Для них мистецтво - це і психотерапевт, який лікує душевні рани, і розвага після важких буднів, і арена для самореалізації, і простір для серйозного меседжу. Коли я бачу витвір мистецтва, я або надихаюсь ним, або ж засмучуюсь, що я так ніколи не зможу. В будь-якому випадку, мистецтво - це великий стимул рухатись далі.

Як вам здається, ви вже знайшли себе?

Я багато дізнався про себе, але гадаю, що не все. Зараз мені подобається створювати кіно, читати стендап та шукати нові форми гумору. Але хто знає, може, через 10 років я дізнаюсь, що ліпити глиняні горщики – це кайф! Головне в своїй роботі – це бажання. І якщо колись мені захочеться робити глиняні горщики, значить, так воно і буде.

Якими критеріями ви виміряєте успіх?

Я дуже тішуся, коли вдається створити історію, яка влучає в глядача, щось змінює в ньому або ж створює додаткові питання – це вже успіх. Найкращий критерій успішності для мене – це емоції глядачів, а нагороди лише відлуння цього успіху.

Як виглядає ваш стандартний день?

Кожен день може бути абсолютно різним. Бувають дні, коли я просто граю в Playstation та не виходжу з дому, а бувають дні зйомок, де кожну хвилину тобі доводиться бути максимально зосередженим. Але щоб це не був за день, я намагаюсь частіше посміхатись.

Які якості в партнері для вас важливі?

Щирість та почуття гумору. Важливо бути на одній хвилі.

Яка людина ніколи не буде із вами поруч?

Зла. Просто не уявляю, що може примусити мене бути у відносинах з "токсичною" людиною. У мене ніби алергія на таких людей. У нас не таке довге життя, щоб витрачати його на розмови з людиною, яка бачить світ виключно в поганому світлі.

Від чого ви б не відмовились ні за що в світі?

Від кіно та кохання. Треба бути дурником, щоб від такого відмовлятись.