За завданням Marie Claire, фотограф Олексій Пономарьов у складі дизайн-експедиції «Земля надихає» побував у п’яти центрах народного промислу на заході України. Записала Олена Заєць.
Це вже вдруге, коли група дизайнерів та журналістів із різних країн вирушає за творчим натхненням до українських ремісників, які використовують автентичні техніки для виготовлення кераміки, виробів із дерева, музичних інструментів, килимів. Показати, що крафт, що зникає, повинен зайняти гідне місце в сучасному світі, а традиційні техніки можна застосовувати в сучасному предметному дизайні, – мета експедиції, ідея організації якої прийшла в голову архітектору і засновниці бренду предметів інтер’єру FAINA Вікторії Якуше.
Український культурний фонд підтримав ініціативу, і цього року учасники з Великої Британії, Франції, Чехії, Німеччини, Бельгії, Іспанії, Фінляндії, США та України побували в Яворові, Косові, Буківці, Коломиї та Гавареччині, звідки привезли нові знання та враження. Ми розповідаємо про майстрів, яких зустріли дизайнери.
Косівська кераміка з її відомою гамою та прорізними орнаментами з’явилася у цьому місті та сусідніх селах наприкінці XVIII ст. Сім’я Троць займається ремеслом з 1997 р. Дочка Ігоря та Христини, Марія-Тереза, каже:
Традиційна технологія має чіткі правила, але ми почали грати із формою, малюнками, призначенням. Комбінувати гуцульські орнаменти зі скандинавськими та іншими сюжетами.
Ліжник з вовни – вічна річ, яка супроводжує нас протягом усього життя. Ми не вбиваємо тварин, а стрижемо їх і робимо із вовни гуні чи лижники. Я почала вчитися цьому у 5-6 років, а у 9-му класі вже заробляла гроші. Ремесло замінювало мені гру – у моєму дитинстві навколо було не так багато сусідів. Це зручна робота: коли є діти, можна за ними дивитися та ткати,
– каже Наталія.
Майстерів, які можуть виготовити трембіту, – найдовший духовий інструмент у світі, не так і багато. Михайло робить не лише трембіти:
У 12 років я побачив сліпого, котрий грав біля церкви на лірі. Я простояв там три години і дав собі обіцянку зробити ліру, але через роботу в мене не було часу. Ліру я зробив, коли вийшов на пенсію, у 62 роки. Зараз мої інструменти є у всьому світі.
По-справжньому стародавнє ремесло, коріння якого сягає II тисячоліття до зв. е., чорна кераміка унікальна тим, що виготовляється без доступу кисню. Володимир вірний своїй справі вже 30 років:
Це ремесло треба не забувати, адже це наша традиційна гаварецька чорно-димлена кераміка. Мене надихає те, що я роблю предмети для людей, які матимуть змогу ними користуватися.
Розквіт бондарства в Україні припав на XVIII-XIX ст. Йосип розповідає:
Є предмети, яким по 100 років, і вони можуть служити досі, їх можна наповнювати водою, молоком. Я почав цим займатися, бо бондарство було під загрозою зникнення, моя особиста мета – зберегти його та показати, що воно годиться не лише для виробництва бочок. Вироби за традиційною технологією робляться в основному із смереки.