Якщо вони нападуть із автоматами, а у нас є тільки пістолети, що нам робити? – Стріляйте з них та сподівайтеся на happy end.

Новий Гай Річі не просто так очолює таблиці касових зборів у всьому світі. Це найяскравіший весняний реліз. І перший мейджерський у нас – після локдауну. Так вважає колумністка Marie Claire Поліна Толмачова.

Історія проста: герой Джейсона Стетхема, не обтяжений моральними принципами, з кам’яним обличчям мстить за смерть сина.

Музики у фільмі немає, гумору у фільмі немає, але є багато іншого, за що ми так любимо Гая Річі. Тож дивитися треба обов’язково.

По-перше, це гарно. Гай Річі вміє знімати кіно так, що приблизно раз на п’ять хвилин перехоплює подих просто від того, як герої стоять у кадрі, сидять або біжать. А особливо – стріляють. Актори, костюми, деталі, колірне рішення, пейзажі, прольоти — все це свято для очей, багаторазово посилене за рахунок геніального монтажу.

Читайте також: «ГНІВ ЛЮДСЬКИЙ»: ЧОМУ НОВИЙ ФІЛЬМ ГАЮ РІЧІ НЕ МОЖНА ОБІЙТИ УВАГУ 

По-друге, це захоплює. Ось правда, просто неможливо відірватися від екрану, дуже хочеться знати, чим справа скінчиться, дія тримає увагу у фокусі, і через 10 хвилин ти вже не просто глядач, ти частина історії, і тобі так само страшно і боляче, як і людям на екрані. Але ти сидиш у м’якому кріслі і їж поп-корн, а вони стріляють.

По-третє, це не просто кіно, а кіно про кіно. Джейсон Стетхем ось уже 20 років грає ту саму роль. А сталість – ознака майстерності. А погляд і обличчя його головного героя напрочуд знайомі. І примруж теж, посилений шрамами. І вам не здається, тому що цю роль відіграє Скот Іствуд – син легендарного Клінта Іствуда, неймовірно схожий на нього. А перша сцена, знята одним кадром — ми це бачили вже в 90-ті, у тому числі в легендарній “Сутичці” 1995 року з Аль Пачіно та Робертом Де Ніро. Члени Банди чимось напрочуд схожі на героїв «Полювання на оленів». Ну а “Політ Валькірій” – це посилання на “Апокаліпсис сьогодні” Френсіса Копполи. Напевно там ще дуже багато всього ще, але #хорошочтоянекритик.

І головне!

Незважаючи на те, що під час цього фільму непереборного хочеться попкорну, кулі свистять і падають на бетон, погоні, розслідування, десятки смертей, я знайшла у цьому яскравій суміші штампів та сцен бойовиків усіх часів та народів, важливий, глибокий, дуже актуальний підтекст.

Насправді це історія не про помсту, і не про красивих чоловіків. Вона про посттравматичний синдром і те, що він з нами робить. Про те, що наслідки травм можуть викликати багато років по тому. І про те, що навіть сонячний Лос Анджелес може перетворитися на похмурий Готем. Якщо дозволити собі злетіти з котушок.

Але це вже приблизно те, що мільйонів разів було, скажете ви. 

Так, але ця історія сьогодні, коли світ збожеволів, і новини сповнені страху і смертей, і всім нам здається, що на нас напали з автоматами, а у нас є тільки пістолети, болісно актуальна для кожного.

І чому б нам не подивитися та не послухати стару казку про головне. Адже Гай Річі — дивовижний майстер ховати важливе за фасадом екшену.

Увидимся в кіно!

Читайте також: ТРИ ОСКАРІВСЬКІ ЛАУРЕАТИ, ЯКІ МОЖНА ПОБАЧИТИ В УКРАЇНСЬКИХ КИНОТЕАТРАХ