Ексклюзивне інтерв'ю Алісії Вікандер про роль у фільмі "Гамбіт королеви", неприємності з Джудом Лоу та носіння корсету

В’їдливий погляд Алісії Вікандер ми добре пам’ятаємо за фільмам «Ex Machina» та «Дівчина з Данії», останній обернувся для актриси Оскаром. В новій ролі Алісія свердлить очима-буравчиками глядача та… короля-тирана Генріха VIII, якого зіграв Джуд Лоу. Так-так це переспів тієї самої сумної реальної історії, але згідно режисерської версії цього разу «дівчатка зверху» - з 13 червня у кіно “Гамбіт Королеви” з Алісією Вікандер та Джудом Лоу у головних ролях.

Давно відому історію «синьої бороди» в реальному часі – короля Генріха VIII та його останньої дружини Кетрін Парр переповів режисер Карім Айноуз у фільмі «Бунтарка» (Firebrand). Власне, переповів її альтернативну рокову (в сенсі музичний напрямок) версію. Бо навіть саундтрек до костюмованої драми 16 століття виконує панк-співачка Пі Джей Гарві. В тім, менше спойлерів та ближче до діла. Про роботу над фільмом, примхи Джуда Лоу та роль у всьому цьому запахів та музики, Алісія Вікандер розповіла в ексклюзивному інтерв’ю Marie Claire під час світової прем’єри стрічки на Каннському кінофестивалі.

Алісіє, чи довго ви розмірковували над пропозицією режисера зіграти королеву Англії?

На момент, коли мені запропонували роль, було відомо що Генріха VIII зіграє Джуд Ло. Ну і, звісно, ім’я режисера Каріма Айнуза промовисто свідчило, що на мене очікує цікава та смілива робота над роллю. Я мала нагоду ознайомитись із прикладами його попередніх робіт, тож без вагань долучилася. Важливим чинником було те, що для більшості команди я – іноземка. Якщо для британської спільноти факти про життя Генріх VIII зазвичай відомі, то для мене – ні. (Алісія – шведська акторка кіно, єврейського походження. – Прим.ред.) Перед початком роботи Карім мені чесно зізнався, що сам майже нічого не знав ані про Генріх VIII, ані про Кетрін. Тож ми разом заповнювали прогалини в історії. (Усміхається.)

Але шкільним підручником з історії справа не обмежилась?

У нас був історичний консультант, який допоміг поринути у відповідну історичну епоху. Виявилося, що британці завзято користуються послугами лекторів, щоби поліпшити знання. І це стало нам у пригоді, адже, якщо чесно, я сама не можу похвалитися бездоганними знаннями про шведських королів. Я прожила у Великій Британії сім років і здебільшого покращувала знання місцевої культури завдяки телебаченню. (Сміється.) Маю додати, що Карім не хотів обмежитись історичною стрічкою, а зняти фільм саме про шлюб і стосунки.

Це відчувалося впродовж зйомок?

Авжеж. Мені цікавило, як розвивалися романтичні стосунки головних героїв. Я вважаю, що мала зняти з них завісу, водночас залишивши магію тяжіння. Річ у тім, що ми не можемо достеменно знати, якими їхні стосунки були, адже минуло принаймні п’ять століть.

Карім зробив акцент на так званій girlpower.

Через жахи тогочасного суспільства жінки були шукати допомоги одна в одної. Зараз це вважається неймовірним, та якби Катерина померла, її покоївки мали б «піти» з нею. Консультант розповідав нам це немов буденні речі, тоді як в нас волосся ставало дибки. А поговоримо про умови життя прислуги. Кілька сотень працівників, з яких дюжина жінок, живуть у двох кімнатах! Я навіть не хочу таке уявляти! Це не життя, а в‘язниця… Зараз таке можливе хіба що впродовж воєн чи лих, а тоді – просто буденність. То ж я тішуся, що живу в часи, коли жінки надають підтримку одна одній. Це, зокрема, виводить Firebrand на зовсім інший рівень. Це вже не суто історична драма, не романтичне кіно, а доволі інтимне в хорошому сенсі слова. Адже стосунки головних героїв, тобто чоловіка і жінки – поза часом, і я наважуся стверджувати, що таких ніколи не було. Кетрін вдалося вижити у драмі, яка зображує картину домашнього насильства. Причому в такій дикій формі, в якій сьогодні його важко навіть уявити. Чари Кетрін спромоглися опанувати почуття й забаганки короля і, на відміну від його інших дружин, вижити. Адже уявіть, що коїлося у душі героїні, коли вона знала, яка доля спіткала її п‘ять попередниць. (Генріх VIII мав шість дружин, з яких з двома він розлучився, а двох стратив за звинуваченням у зраді, одна померла під час пологів. – Прим.ред.)

Генріх VIII був відомим покровителем мистецтв і розкоші, зібрав величезну колекцію гобеленів, які присутні в кадрі. І для зйомок було обрано красивий старовинний маєток.

Фактично фільм було знято в одному будинку – в Хаддон-холі в Дербіширі, який полюбляють кіношники. Ви вже бачили його в фільмах «Єлизавета» та «Гордість і упередження». Це неймовірне місце.

Мій чоловік (актор Майкл Фассбендер) знімався в ньому ж у стрічці «Джейн Ейр». Коли він прийшов на мою зйомку, сказав: «Ви знімаєте в тих самих кімнатах, де був я!». Довелося шукати інші ракурси! (Сміється.)

Це не перший фільм, в якому вам довелося носити корсет?

«Тюльпанова лихоманка», «Королевський роман» - у мене є досвід носіння цих бісових корсетів і суконь, вдягання яких займає пів знімального дня! (Сміється.) Їх же ще потім потрібно знімати? І без сторонньої допомоги, це просто неможливо! Уявляєте для жінок тих асів це вважалося цілком нормальним? Але я погоджувалася на «тортури корсетом» навіть, коли цього можна було не робити, щоб краще вжитися в образ. Тож я мала нести свій кіно хрест, носячи костюм, у якому ані дихати, ані рухатись нормально не можна.

Як працювалося з Джудом Лоу. Але не штибу красунчика у папській ризі, а бридкого аб'юзера, від якого смердить гангреною?

Мушу додати, що в житті Джуд неймовірно скромний і усім допомагає. Ми перетиналися років десять тому на знімальному майданчику, але тоді у нас було мало спільних сцен. Але робота з ним варта багатого, адже в нього можна стільки навчитися! Наведу приклад. За сценарієм Генріх VIII співає. Тож Джуд вивчив напам‘ять увесь репертуар, не прибігаючи за допомогою суфлерів і кожного разу співав. Акторський талант Лоу допоміг створити напружені стосунки між Генріх VIII і Кетрін. А ще напруження додавав… аромат, який використовував Джуд, щоб увійти в образ. Він створив його, щоб вловити запах Генріха, його інфікованої ноги. (У пізні роки Генріх VIII страждав від ожиріння і гангрени ноги. – Прим.ред.)

Це вперше, коли вам ніхто не позаздрить, що ви мали інтимні сцени з секс-символом. Як ви це витримали?

Коли я граю, я часто використовую музику. Я ходжу з аероподами між дублями. Іноді я навіть просила поставити музику на знімальні майданчики, знаєте, якщо ми робимо широкі кадри і не потрібно використовувати звук у кадрі. І запахи для Джуда, очевидно, те саме, що для мене музика. Воно ніби заволодівають вашими відчуттями та спрямовують вас у іншому напрямку, хочете ви цього чи ні.

А як на думку Джужа Лоу мав пахнути Генріх VIII?

У Швеції є національне блюдо – сюрстремінг. Ферментований оселедець з особливо міцним запахом. Це делікатес, але тхне як тухла риба. Я пам’ятаю, як відкрилася баночка сюрстремінг, і він так і закляк у мене в роті, я ледь не втратила свідомість від запаху, розумієш? Ніколи моє тіло так не реагувало на запахи, але це був рефлекс. І це також сталося, коли Джуд витягнув свою коробку з «ароматом Генріха VIII». І, звичайно, наш режисер тоді так захопився, що носив ту коробку і відкривав її скрізь для всіх сцен. То було таке амбре, що оператори не могли працювати. Тому доводилося перечекати, поки запах трохи піде з кімнати перш ніж продовжити зйомку. (Сміється) Джуд також подарував мені мій власний запах, що було дуже-дуже гарним подарунком.

Яка музика грала у вас в навушниках під час роботи над Firebrand?

Я часто оновлювала треклист телефону задля образу Кетрін. Було багато електронної музики, трохи класики. Але здебільшого мені хотілося музики з сильним ритмом – як биття серця. (Усміхається.)

Автор: Ірина Татаренко