Кіномарафон: загадковий світ Девіда Лінча

Головна > кіно > Кіномарафон: загадковий світ Девіда Лінча

30 березня 2021, 14:30

11-ий фестиваль американського кіно "Незалежність" у Києві стартує 15 квітня. У його рамках пройде ретроспектива фільмів Девіда Лінча. Українським глядачам буде показано «Синій оксамит», «Малхолланд-драйв», «Дикі серцем». Щоб згадати кадри з кіно Лінча, які стали культовими, ми звернулися до художників, яких також надихає творчість великого майстра кіно та взяли участь у кіномарафоні #guesstheFILMsketch.

Кіномарафон #guesstheFILMsketch вигадала художниця Вікторія Семикіна. Його суть: раз на місяць Вікторія задає ім'я режисера друзям-художникам із різних країн світу, вони малюють сцену із відомого фільму заданого режисера. Ми ж попросили учасників кіномарафону показати свої роботи та відповісти на два запитання:

1. З якої стрічки варто розпочинати знайомство з фільмографією Девіда Лінча?

2. Хто ваш улюблений персонаж із фільмів Девіда Лінча та чому?

Мальвіна Мовчан

@malvina_movchan

"Шосе в нікуди". Переглядала кілька разів. Світло, кольори, постановка кадру, гра акторів, ракурси, діалоги — абсолютно всі пронизані загадковістю. Фільм вводити в гіпнотичний стан і занурює у роздуми. Події ніби відбуваються в підсвідомості головного героя і глядач у спробі вхопитися за нитку реальності і намацати грань між уявним і підсвідомим ніби блукає в лабіринтах уривків спогадів-думок головного героя. Така від інтрига захоплює, змушує переглядати фільм знову і знову, щоб знайти непомічені раніше деталі для розгадки і пояснення подій. Але тут, мабуть, криється основна іронія стилю Лінча: не варто шукати розгадки, бо логіки в його картинах немає, кожен відтворює події через свою фантазію (усміхається ).
Патрісія Аркет у ролі Рене з фільму “Шосе у нікуди”. Вона ніби володіє незрозумілою відьомсько-магічною привабливістю. Навколо персонажа Рене будується основна інтгріга фільму. Зміняючи образи протягом картини, вона ідеально вливається в загадкову атмосферу, характерну для фільмів Лінча.

Samantha Piras

@mindflavour

"Малхолланд Драйв"! Це блискучий і просто гіпнотичний шедевр, який Лінч коли-небудь створював у своїх роботах у стилях нуар та сюрреалізм. Цей фільм діє безпосередньо на емоції, як і саундтреки до нього. А сцени часто не пов'язані одна з одною, і нагадують сюрреалістичні сни. Це еротична та похмура подорож по таємничому Голлівуду, в якій поєднуються такі фільми, як «Запаморочення» Альфреда Хічкока та «Бульвар Сансет» Біллі Вайлдера. Власне, вже достатньо причин, чому Малхолланд Драйв був визнаний багатьма кінокритиками найкращим фільмом 21 століття.
Одрі Хорн із серіалу "Твін Пікс", саме тому я зобразила її на своєму малюнку. Одрі – архетипова героїня Лінча. Цікаво, але спочатку її не було в пілотній серії, тоді як я навіть не можу уявити серіал без неї та її культових уповільнених танцювальних рухів! Вона мрійлива, зовні красива і переслідувана внутрішньо. Не кажучи вже про те, що її образ наполовину школярки наполовину дівчини pin-up так надихає!

Олена Швидка
@lena_bystrai

У дитинстві я з цікавістю дивилася «Твін-Пікс» і дуже хвилювало питання, хто ж убив Лору Палмер? Зараз розумію, що фільм зовсім не про це, а рівень абстракції в ньому такий, що кожен бачить щось своє. Але я б порекомендувала до перегляду «Людина-слон». Для мене це фільм про те, як може змінюватись людина залежно від контексту, в якому вона знаходиться. Про важливість середовища проживання і ситуації, що дозволяє повною мірою розкрити свій потенціал, або повністю його придушує.
Мій улюблений герой у фільмах Девіда Лінча, якщо можна так сказати, це музика. Музика Анджело Бадаламенті створює неповторну атмосферу таємничості в неквапливому оповіданні «Твін Пікс» і наголошує на сюрреалістичності того, що відбувається. Дивна музика для дивного фільму, ідеальне поєднання!

Катерина Кульова
@katia_cool

Якщо ти ще не знайомий із фільмами Лінча, то особливої уваги гідний «Малхолланд драйв». Він занурить у світ диваків, реальності та нереальності. З усім тим, що ми любимо у роботах Девіда Лінча. Це не тільки містична драма, а й геніальна головоломка, яку ще кілька днів після перегляду ти подумки намагатимешся зібрати.
Бетті Елмс та Дайана Селвін напевно, мої улюблені герої. По-перше, від Наомі Уоттс зовсім неможливо відірвати погляд, а по-друге, дуже цікаво спостерігати за цими абсолютно різними особистостями одного персонажа.

Поліна Смислова

@polly_smyslova

Серіал "Твін Пікс". Дуже затишна тепла атмосфера невеликого містечка з добродушними жителями, але зі своїми страшними таємницями. Як і в інших фільмах Лінча цікаво подаються образи з потойбіччя, уособлення добра і зла, місця їх проживання — Чорний і Білий Вігвам. Серіал став культовим, рекомендую до кожного перегляду.
Звичайно, це всіма улюблений Дейл Купер. З першого кадру він здається настільки ідеальним, ніби перед нами постає людина-робот, що нагадує образ з обкладинки групи Kraftwerk «The man-Machine», який переходить за межу людини. Методи розслідування та точність інтуїції Купера повністю відповідають зовнішній складовій героя.

Ксенія Пантелєєва

@ksu_draws

"Синій оксамит". Він якийсь зовсім дивовижний, як збудований кадр і колір. Нічого подібного бачила. Фільм дивишся як картину, у ньому дуже потужна атмосфера, яка передається саме через візуальний ряд. Якоїсь миті під час перегляду зловила себе на тому, що відчуваю запахи та відчуття вечірньої прохолоди на шкірі. А ще це кіно змушує говорити про себе.посміхається). Ми дивилися його вдвох із хлопцем, і, здається, жоден інший фільм не ставили на паузу так часто, як цей, щоб обговорити те, що відбувається.
Елвін Стрейт із «Простой історії». Мені дуже імпонує та впертість, з якою він йде до здавалося б неможливої мети. Цей персонаж дуже живий: недосконалий, вразливий, зі своїми заскоками і слабкостями, але при цьому добрий, гордий і непохитний усередині.

Світлана Муларі

@svetamullari

Я вважаю, що давати такі рекомендації, особливо щодо творчості Лінча, не дуже правильно, краще подивитися все і скласти власну думку. Можу сказати, що для мене особисто з фільмографії Лінча є найбільш цінним, це Твін Пікс і Малхоланд драйв. Твори, довкола яких виник уже цілий культ інтерпретацій. Мені сподобалася фраза одного кінокритика з приводу творчості Лінча про те, що його фільми заходять на територію живопису чи музики, йдучи від традиційного кіношного сторителлінгу і перетворюючи перегляд на чуттєво-візуальний досвід, який не потребує пояснення. Якоїсь миті я для себе зрозуміла, що, наприклад, у графіку мені не важлива зрозумілість, якщо мене занурюють в атмосферу і викликають емоції, думаю, це справедливо і для кіно.
Думаю, що назву агента Купера, він викликає симпатію, цікавість та його любов до кави мені близька.