Книжкова крамниця: що читати у березні

Цікаві новинки, на які варто звернути увагу відібрала наш книжковий оглядач Олена Романенко.

Британські вчені довели, що за рівнем позитивного впливу на здоров'я людини «бібліотерапія» не поступається «квітотерапії» та «ароматерапії», а при грамотному застосуванні цілком здатна замінити риб'ячий жир та активоване вугілля. Англійські бібліотекарі Елла Берту та Сьюзен Елдеркін розробили докладний літературний «лікарня» з точними вказівками, які саме твори слід читати за тих чи інших недуг. Безсоння і нерозділене кохання, високий тиск і низьку самооцінку, геморой і геніальність вони пропонують лікувати перевіреними часом літературними «препаратами» найвищої якості. Рецепти розроблені з урахуванням вікових особливостей пацієнтів віком від 20 до 100 років. Відмінна та дуже потрібна книга!

Шанувальники творчості Володимира Набокова будуть приємно здивовані, ознайомившись із результатами багаторічних досліджень журналістки Андреа Пітцер. Глибоко вивчивши творчість письменника, його листування та архіви, дослідниця аргументовано та обґрунтовано спростовує усталені літературознавчі штампи. Під маскою холодного рафінованого естету, який свідомо дистанціювався від жахів революцій та воєн, вона відкриває іншого Набокова, кожна книга якого – це удар по тиранії. Пітцер ненав'язливо вказує читачеві, що під покровом набоківського «мистецтва заради мистецтва» прихована докладна хроніка кошмарів ХХ століття. Книга позбавлена ​​вульгарної сенсаційності і, безперечно, порадує вдумливого читача.

Канадська письменниця Еліс Монро – лауреат безлічі літературних нагород, зокрема Нобелівської премії з літератури 2013 року. Її твори екранізовані, а творчість давно й добре відома читачам усього світу. Вона – майстер короткої розповіді, а значить, «Місяця Юпітера» – ідеальний варіант для першого знайомства із творчістю цієї чудової письменниці. На вас чекають дванадцять історій, викладених нехитрою мовою, які, проте, пройняті вражаючим спокоєм і справжньою мудрістю. Сумна проза Манро оповідає про неоднозначність життя, відносності оцінок та помилковість висновків, а кожна її розповідь, схоже, має емоційну глибину роману. Не гірше за Туве Янсон – чесно, проникливо, пронизливо, віртуозно.

Дуже французький роман – нехитра, мила історія про двох одиноких людей, написана гарною мовою та у чудовому перекладі російською. Сюжет лінійний, характери персонажів зрозумілі з перших сторінок. Фінал передбачуваний. І якщо опустити дещо недоречний у буколічному пейзажі провінційної Франції японський «декор» і без здригання прийняти дещо сюрреалістичне порівняння чоловічого характеру з цеглою, наповненою вершковим кремом, то від читання можна отримати задоволення. Зрештою, у глибині душі ми є шанувальниками «добрих казок з хорошим кінцем». Особливо на ніч.